WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → П.Беринда в українській лексикографії - Реферат

П.Беринда в українській лексикографії - Реферат

західноукраїнських діалектах, але почали зникати, а, можливо, вже й зникли у східноукраїнських діалектах початку XVII ст. Наприклад: мА: мене (126); тА: тебе (260); сА: себе (153).
Звичайно, наведений у Памви Беринди діалектний матеріал не можна чітко розподілити по діалектних групах, бо при визначенні груп діалектів ми виходимо головним чином з сучасних даних.
В українській літературній мові XVI - XVII ст. було багато слів, запозичених з польської мови. І П. Беринда широко використовує польську лексику.
Слова польського походження були і в тодішній народній мові, особливо в західних українських говорах, але їх було значно менше, ніж в українській книжній мові XVII ст. Більшість полонізмів так і залишилась надбанням старої української літературної мови. Звичайно, не всі польські слова, наявні в "Лексиконі", вживалися в тодішній літературній мові. Велика частина польської лексики у словнику Беринди надрукована кириличними літерами і наведена, як і грецька та латинська, для кращого розуміння читачами реєстрового слова 43.
Латинську і грецьку мови вивчали в тодішніх українських братських школах, освічені люди добре володіли ними. Але в перекладній частині свого словника Беринда використав грецькі і латинські слова, які ніколи не вживалися ні в писемній, ні в народній українській мові. Наведені грецькі й латинські слова мали допомогти освіченому читачеві краще зрозуміти реєстрове слово. Наприклад: заимодаве(ц): пожичаючїй кому. Creditor. тоєст(ъ), который позычаєтъ кому грошїй (72); закро(в): '????????, latibulum. ґмахъ... (74).
Крім слів із вказаних вище мов, в перекладній частині "Лексикона" зустрічаються слова і з інших мов. Як і при реєстрових словах, у словнику є помітка, що вказує, з якої мови взяте те чи інше слово. Наприклад: ярига: рА(д)но грубоє, мЂхъ, саакъ угорски (313); разлой: долина... чески оудолъ, далма(т)ски 44 лука (202); пЂтель: чески и руски (в західноукраїнських говорах. - В. Н.), когутъ. волынски (в українських говорах Правобережжя, зокрема Волині. - В. Н.), пЂвень. литовски, (по-білоруськи. - В. Н.) петухъ (199); чпа(г): кишенА, шабі(л)та(с), бисага, та(ш)ка. капса, тлумокъ, вацокъ. Словацки, торба, мошна. че(х): тобола. калита, мЂшо(к). угорски ершены (305); мечтанїе: ?блуда, мара, тма, видокъ фалшивый, покуса. Полски матолка (117); Марґаріта, є(л): Перла. Влохъ, Че(х), ЛАхъ. Бісеръ, Харватъ (433). Слід зауважити, що при грецьких, латинських і польських словах у першій частині "Лексикона" такі помітки майже відсутні.
Великим досягненням "Лексикона" порівняно з попередніми словниками є те, що при реєстрових словах подано вказівки (де треба) на число, спосіб дієслова, час, а також на переносне вживання слова. Позначки мет[афоріце], образнЂ, инорЂчнЂ вказують, в якому переносному значенні може вживатися те чи інше слово. Наприклад: перу: прудко лечу, теку или виргаю... ИнорЂчнЂ поскакую (152); влъна: валъ на водЂ. волна, образнЂ, смАтенїє (316); зима: непогода, студень, метафо(р): ?зАблость (78); пернатъ: пЂрАмъ , ?брослый. ?бразнЂ: легкїй, прудкїй (153).
У потрібних випадках автор посилається на інше реєстрове слово і вживає для цього помітку зри, з(р). Наприклад: съшественник(ъ), зри съпутни(к) (251); Афріка, зри Фу(д) (357); коккінъ: зернко, шарлатъ, паволок(а). с(л): з(р): чръ(в)лЂ(н) и багрАниц(а) (424).
Структура перекладної частини словника говорить про те, що автор прагнув дати якнайточніший переклад або вірне розуміння реєстрового слова.
Памво Беринда один з перших в історії нашої лексикографії застосував своєрідне гніздування слів. Поряд з основним реєстровим словом він подає тотожнє або близьке значенням церковнослов'янське слово. Наприклад: купилище, торжище: рынок (102); народъ, языкъ: людъ (132); невЂстни(к), чрътогъ: ложница (136); повЂсть, сказанїє: історія (160); платно, ?брусецъ: полотно... (156). Іноді поряд стоять два різних слова одного кореня, одне з яких порушує алфавітний порядок. Наприклад: утрїє, утро; заутра (275); точенъ; точило; неточїю (257).
У "Лексиконі" досить послідовно проставлені наголоси. Це - цінний матеріал для історичної акцентології.
Аналіз пам'ятки дає підставу зробити висновок, що "Лексикон" виконаний на високому для свого часу лексикографічному рівні.
Висновки
Праця "Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє" Беринди, що вийшла у світ 1627 з Києво-Печерській друкарні - найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства.
Складається з двох частин: "Лексіконъ" - церковнослов'янсько-український словник; "Имена свойственная..." - зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв неслов'янського походження. У пам'ятці майже 7 000 статей (бл. 5 000 у 1-й частині, 2 000 - у 2-й, у т. ч. бл. 1 400 онімів).
У "Лексіконі..." застосовано всі основні засоби наукового опрацювання матеріалу, зокрема паспортизацію вокабул (реєстрових слів), ремарки, екземпліфікацію (подання цитат), вказівки на фразеологізми, в які входить вокабула, зауваження про орфографію, етимологію слова, відсильні ремарки. Гол. джерела праці - "Лексис..." Лаврентія Зизанія, ономастикони Максима Грека, Мануїла Ритора, тлумачення онімів в антверпенському виданні Біблії (1571). Виявлено використання Бериндою словників доби Київської Русі та зарубіжних, староукраїнської глосографії тощо. Джерелом церковнослов'янського реєстру книги були: Острозька Біблія (всі її книги Старого й Нового Завіту), церковнослов'янські рукописи й друки до поч. 17 ст. Реєстр "Лексікона..." дібрано за диференціальним принципом: специфічні церковнослов'ян. слова (питомі й запозичені), спільнослов'янські лексеми, що архаїзувалися в українській мові кін. 16 - поч. 17 ст., є в ньому й українські слова.
Абсолютна більшість елементів неслов'янського походження, особливо грецьких й латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводяться ремарками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі. Нормалізації служило й чітке формальне - за допомогою двокрапки - розмежування реєстру й перекладної частини. Остання зі старанно підібраними еквівалентами вокабул, з широким набором синонімів - одне з найбільших зібрань української лексики кін. 16 - поч. 17 ст.
У "Лексіконі..." надруковано низку тлумачень енциклопедичного характеру. Значення слова автор розкриває і за допомогою етимололічних відомостей. Докладно опрацьовано семантику багатозначних реєстрових слів.Беринда нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в українській лексикографії застосувавши ремарки "преноснЂ", "инорЂчнЂ", "метафор.".
Праця - багатоплановий науково-лінгвістичний оригінальний твір. Відіграла видатну роль у розвитку вітчизняної й помітну - в розвитку зарубіжної лексикографії 17 - 18 ст., ставши джерелом нових словників.
Список використаної літератури
1. Лексикон словенороський Памви Беринди. К., 1961 [факсиміле першодруку 1627].
2. Питання східнослов'ян. лексикографії XI - XVII ст. - К., 1979;
3. Німчук В. В. Староукр. лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською. - К., 1980.
Loading...

 
 

Цікаве