WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → П.Беринда в українській лексикографії - Реферат

П.Беринда в українській лексикографії - Реферат

тодішньому читачеві. Етимології Беринди були на рівні етимологічних спроб інших європейських учених XVI - початку XVII ст.
За Я. Яновим, невдоволення викликала критика Памвою Бериндою тексту Острозької біблії 1581 р., яка проявилася в тому, що ряд імен з біблії подається у "Лексиконі" в іншій формі. Але закиди
Г. І. Коляда вважає, що недоброзичливе ставлення деяких сучасників до праці Беринди було викликане введенням у словник народної мови. Але і це не могло викликати незадоволення сучасників. Памво Беринда сам захищав церковнослов'янську мову, з захопленням писав про неї в присвяті "Лексикона". Своїм словником він хотів сприяти поглибленому вивченню церковнослов'янської мови, прагнув зробити її доступною і зрозумілою для широкого читача. Разом з тим Беринда не заперечував значення української мови і можливості використання її в письменстві. Жоден з визначних діячів української культури кінця XVI - поч. XVII ст. не ставився зневажливо до української народної мови, яка органічно входила в тодішню літературну мову.
Пишучи про "хульників" і "разорителів", Памво Беринда, можливо, мав на увазі представників ворожого православній церкві табору, які всіляко принижували церковнослов'янську мову, заперечували її здатність обслуговувати письменство, говорили, що ця мова не має граматик і словників і не може їх мати. Своїм словником Памво Беринда спростовував подібні несправедливі твердження.
2. Структура "Лексикону" П.Беринди,
його лексикографічна цінність
Праця Памви Беринди починається присвятою "Лексикона" Балабанам. У присвяті автор наводить і цікаві факти з свого життя та деякі відомості про роботу над словником.
Перед присвятою Беринда вміщує вірш українського поета XVII ст. Тараса Левонича Земки, який працював разом з ним у лаврській друкарні, "На старожитны(й) клейно(т) и(х) м(л) пн??(в) Балабан?(в)". Цей вірш є типовим зразком української панегіричної поезії XVII ст.
Після присвяти йде текст "Лексікона славенор?сского". Книжка Памви Беринди закінчується написаною автором післямовою, яка має важливе значення для дослідження історії укладання й джерел словника.
"Лексикон" Беринди налічує близько 7000 словникових статей.
Памво Беринда свідомо поділив свій словник на дві окремі частини. Перша частина його - "Лексікон славенор?сскїй" - перекладний словник, що нагадує сучасні диференціальні словники. Друга частина - "?(т) Єврейскаг?, Греческаг? же и Латінскаг?, и ?(т) иных Язык?въ начынающаАсА Имена свойственнаА..." - словник іншомовних слів, загальних назв і власних імен, що зустрічалися в тогочасній літературі. Між обома частинами проведена чітка межа, але в реєстрі першої частини є певна кількість слів іншомовного походження, а в другій зустрічаються церковнослов'янські слова.
У словнику Памви Беринди наявні елементи тлумачного, енциклопедичного і етимологічного словників.
"Лексіконъ славенор?сскїй" укладений на матеріалах, зібраних в основному самим автором з різних писаних церковнослов'янською мовою книг, рукописних і друкованих. Одні з них Памво Беринда називає у післямові, на інші - посилається у словнику 34.
Припущення про використання Памвою Бериндою тексту "Слова о полку Ігоревім", яке грунтується на тому, що у "Лексиконі" зустрічаються слова, наявні і в "Слові" (лепо, див, славий, ворон, волк, пардус, кур, свет, влна тощо), не переконливе, оскільки серед цих слів нема жодного, яке було б характерне тільки для "Слова о полку Ігоревім".
При укладанні словника Памво Беринда використав всю доступну йому лексикографічну літературу. З пошаною говорить він про Лаврентія Зизанія і про його словник: "?(т)туду уб? начало вземъ аз(ъ)". "Лексис" Л. Зизанія майже повністю увійшов у "Лексикон" Памви Беринди. Беринда творчо використав досвід Зизанія. Він вважав за необхідне сказати про це у післямові: "... Єгоже [Зизанія. - В. Н.] и зде привнесенїє и исправленїє явственно буди".
Автор "Лексикона" використав й інші доступні йому матеріали "?(т) различныхъ книгъ и трудовъ, паче же ?(т) тлъкованїа прп(д): Максіма с(т)горца, Мануила Ритора, и инЂх", а також "произволники на краєхъ... оставленныА..."
Російський учений і письменник XVI ст. Максим Святогорець (Максим Грек) написав чимало філологічних праць. Твори Максима Грека були поширені й на Україні. Одним із списків його праці "Инока Максима то(л)кование именамъ..." і скористався Беринда.
У словнику Памви Беринди використовується також оригінальна праця Мануїла Ритора - візантійського автора, що жив на межі XV - XVI ст.
Крім праць відомих лексикографів, Беринда використовує так звані "произвольники", тобто вказані перекладачами на полях книжок синоніми або можливі варіанти перекладу того чи іншого слова оригіналу, а також пояснення або переклади незрозумілих або малозрозумілих для широких читацьких кіл церковнослов'янських й іншомовних слів, що зустрічалися в рукописах й друкованих книгах. Прикладом таких "произвольників" можуть бути численні пояснення й переклади на полях названих нами вище книг, у перекладанні, редагуванні й друкуванні яких Памво Беринда відіграв важливу роль.
В "Ан?ологїоні" (1619 р.) до слова коллурїа на полі книги наведено пояснення лЂкарство на ?чи (стор. 309), до слова кіда(р) - клобукъ (395), до стратилата - воєводы (603) та ін. В книзі "... І?ан(н)а Зла(т)[о]устаго - бесЂды на дЂАнїА ..." (1624 р.) до слова пЂстун(ъ) на полі дається переклад педаґ?ґъ (375), до слова буи - оуроды (375), до слова скуднЂ - рЂдко (445) та ін.; у "... Аввы Доро?еа поученїАх..." (1628 р.) до слова сплинавъ додано переклад мелАнхолікъ (стор. 252), а до виразу растАгнути... тростчица - переклад кросна постави(ти) ниты (стор. 315) та ін.
Цікаво, що в книзі "... Аввы Доро?еа поученіА...", надрукованій після виходу в світ "Лексикона", біля "произвольників" на полях зустрічаються посилання на словник Памви Беринди. Наприклад, до слова лукъ на полі книги дається переклад цибулю і посилання Лексі(к) 110 (стовпчик словника), до слова навЂтник(ъ) дається на полі пояснення навЂ(т) і посилання Лекс. 127. Памво Беринда використав і покрайні глоси - своєрідні "произвольники" - з книг білоруського першодрукаря Франциска Скорини з Полоцька 36, а також попередні східнослов'янські азбуковники - здебільшого невеликі рукописні словники, в яких пояснювались переважно незрозумілі іншомовні слова (як загальні, так і власні назви).
Ряд слів і тлумачень у "Лексиконі" вказують на зв'язок його з новгородськими словничками 1281 і 1431 рр. Якщо Беринда не використав безпосередньо ці матеріали, то, очевидно, мав у своєму розпорядженні якесь інше джерело, так чи інакше пов'язане з ними.
Як на одне з джерел, використаних Бериндою при укладанні "Лексикона", слід вказати на тлумачення власних імен, вміщене в окремому томі багатомовного видання біблії,надрукованому в 1569 - 1573 рр. у м. Антверпені ("Biblia sacra hebreice, chaldeice graece et latine"). Сам Беринда засвідчив у післямові до "Лексикона", що серед великої кількості книг у бібліотеці Федора Балабана була "и вівліа ст?аа пАтми Языкы є(в): ха(л): є(л): ла(т): сv(р): Новый ЗавЂтъ, з(ъ) толкованми именъ вівлійныхъ в(ъ) Антверпїи тvпомъ
Loading...

 
 

Цікаве