WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → П.Беринда в українській лексикографії - Реферат

П.Беринда в українській лексикографії - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"П.Беринда в українській лексикографії"
ПЛАН
Вступ
1. Значення "Лексикона" П.Беринди в у світовій лексикографії
2. Структура "Лексикону" П.Беринди, його лексикографічна цінність
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
"Лексіконъ славенор?сскїй и именъ Тлъкованїє" П. Беринди - одна з кращих праць східнослов'янської лексикографії XVII ст.
Беринда Памво (світське ім' я - Павло; між 1555 - 1560, Самбірщина, ймовірно с. Чайковичі, тепер Самбірського р-ну Львів, обл. - 13(23).VII 1632, Київ; похов. у Києво-Печерській лаврі) - український мовознавець, письменник, перекладач, гравер, друкар, педагог.
Був високоосвіченою людиною: знав церковнослов'янську, грецьку, латинську та польську мови. Належав до гуртка Балабанів, що об'єднував українських культурно-освітнів діячів 1-ї половини 17 ст. Працював у Стрятинській (1597-1605) та Крилоській (1606-08, тепер Івано-Франківська обл.) друкарнях, активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613 - 19), у Львові (до 1613) постригся в ченці.
Біля 1616 його запрошено до Києва для участі у підготовці видання книги "Анфологіон" (автор передмови). Восени 1619 разом із сином Лукашем та Степаном Бериндою (ймовірно, братом) переїхав до Києва і назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі, виконував роботу редактора, перекладача, друкаря, гравера, згодом став головним друкарем і завідувачем Києво-Печерської друкарні і, можливо, викладав у Киїській. братській школі. Як архітипограф, редактор і перекладач брав участь у виданні низки капітальних лаврських друків 20-х pp. 17 ст.
1. Значення "Лексикона" П.Беринди в у світовій лексикографії
Памво Беринда не помилився, коли писав у передмові до свого словника, що його праця "у пото(м)ны(х) в(ъ)дАчност(ъ) ?(т)несетъ". Протягом тривалого періоду цей словник був посібником для тих, хто вивчав церковнослов'янську мову. Як свідчить О. М. Горький в автобіографічній повісті "В людях", словником Памви Беринди користувались і в другій половині XIX ст. Так, один з героїв повісті, колишній семінарист, говорить: "Хрисанф значить - золотий цвіт, як вірно сказано у Памви Беринди".
У друкованому вигляді і в численних рукописних копіях словник Памви Беринди був поширений на Україні, в Росії і Білорусії, а також використовувався укладачами пізніших східнослов'янських словників. Він відіграв важливу роль в історії української, російської, білоруської і навіть румунської лексикографії.
Ще перебуваючи на службі у Балабанів, Памво Беринда розпочав збирати і опрацьовувати матеріали до свого "Лексикона". Укладений Памвою Бериндою "Лексіконъ славенор?сскїй и именъ Тлъкованїє", надрукований коштом автора в Києво-Печерській лаврі, вийшов у світ в 1627 р. "Лексикон" - основна праця Памви Беринди, завдяки якій ім'я його стало відомим далеко за межами України.
"Лексіконъ славенор?сскїй и имень Тлъкованїє" - результат майже тридцятирічної старанної праці вченого-лексикографа.
Памво Беринда продовжував роботу над словником і під час його друкування. При вивченні кількох екземплярів першого видання "Лексикона" (1627), що зберігаються у відділі старої й рідкісної книги Державної публічної бібліотеки АН УРСР, були виявлені цікаві факти, які проливають світло на роботу Памви Беринди над словником у процесі його друкування 29. Кожний з розглянутих примірників де в чому відрізняється від інших. Текст другого видання "Лексикона" (Кутеїнський монастир, 1653) також не збігається в усіх деталях з жодним з вказаних примірників першого видання. Очевидно, "Лексикон" друкувався кількома заводами, і в процесі друкування кожного нового заводу автор вносив у текст словника деякі зміни 30. Поряд з цим Памво Беринда додавав тлумачення частини слів, залишених спочатку без перекладу (див. таблицю).
Я.Янів твердив, що "Лексикон" Памви Беринди первісно мав завершувати нове видання біблії, яке задумав Федір Балабан, але оскільки проект Балабана не був здійснений, Памво Беринда переробив свій словник для практичних потреб .
Важко встановити якусь послідовність виправлень та змін, що вносились Памвою Бериндою під час друкування окремих заводів, оскільки в одній книжці можна знайти аркуші як з авторськими виправленнями, так і без виправлень. Мабуть, до брошурування і оправлення словника приступали після завершення друкування всіх заводів.
У післямові до "Лексикона" Беринда вказує, що Федір Балабан, який задумав надрукувати нове, виправлене видання біблії, спонукав його "реченїА и имена славенскаА избирати", бо не було тоді "Лексікону, раз†любо(м)дра Кv(р) Лаврентїа Зизанїи". Укладаючи словник, Памво Беринда не обмежився лише церковнослов'янською лексикою, що зустрічається в тексті біблії, а використав велику кількість іншої літератури, про що свідчать посилання в "Лексиконі". Отже, словник з самого початку був задуманий Памвою Бериндою як окреме видання, а не як додаток до біблії.
Поява перекладного словника типу "Лексикона" Памви Беринди була викликана потребами культурного життя XVI - XVII ст.
У XVI - XVII ст. у користуванні було чимало літератури церковнослов'янською мовою. В школах не тільки викладали ряд дисциплін церковнослов'янською мовою, а й вивчали її як предмет. Але для широкого кола читачів багато форм і слів церковнослов'янської мови були незрозумілими. "Широкїй и великославный язык славенскїй... трудности теж(ъ) сл?въ до вырозумЂнА темны(х) многїи в(ъ) собЂ маєт(ъ)", - писав Памво Беринда. Перекладний церковнослов'янсько-український словник був необхідний не тільки викладачам та учням братських шкіл, а й широким колам читачів. Для задоволення цих потреб з'являються словники. З другої половини XVI ст. до нас дійшов рукописний словник невідомого автора "Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто", опублікований Амфілохієм у "Чтениях в императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете" (кн. вторая, ч. II, Материалы историко-литературные, М., 1884). У реєстрі цього словника було близько 1000 слів.
Відомий учений XVI - XVII ст. Лаврентій Зизаній надрукував у 1596 р. словник під назвою "Лексис. СирЂчъ реченія вкратцЂ събранны и из словенского языка на простый рускій діалектъ истолкованы". У цьому першому на Україні друкованому словникові було перекладено 1061 церковнослов'янське слово. Хоч "Лексис" Зизанія і відіграв велику роль, він не міг повністю задовольнити потреби у перекладному словнику. Необхідно було укласти значно повніший словник. Таким словником став "Лексикон" Памви Беринди.
Автор "Лексикона" у післямові до нього скаржився, що його "тру(д)" був "?(т) могущих(ъ)... презираємъ", що він мав "мног? разорителей и хулниковъ", а "помощник?въ... и зидаталей... велми мало" (476).
На думку дослідника П. Житецького, противники Беринди "смущались наивной этимологией лексикографа" чи "грамматическим беспорядком, который допускал Берында" або "могли не соглашаться... c самою сущностью объясненийБерынды" .
Але такі претензії до автора могли бути поставлені лише після виходу праці у світ. До того ж деякі етимології Памви Беринди можуть здатися наївними сучасному, а не
Loading...

 
 

Цікаве