WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → 1.Роль мови в суспільному житті. 2.Стильові різновиди української мови. 3.Текстове оформлення документів. 4.Заява. 5.Синоніми в діловому мовленні (кон - Реферат

1.Роль мови в суспільному житті. 2.Стильові різновиди української мови. 3.Текстове оформлення документів. 4.Заява. 5.Синоніми в діловому мовленні (кон - Реферат

(формули, графіки, схеми і т. п.), в других помітну роль виконує авторська оцінка, додаткові конотації.
У структурі публіцистичного стилю свою специфіку мають мова інформаційних матеріалів (хроніка, інтерв'ю та ін.) і мова художньо-публіцистичних текстів (нарис, фейлетон і т. п.). Всі ці відміни ґрунтуються на різному співвідношенні компонентів тріади автор - об'єкт - читач. Крім інформативної, публіцист. стиль виконує функцію переконування, впливу на читача, слухача. Цим зумовлюється і поділ на типові жанри публіцист. стилю (пор. жанр інтерв'ю, репортажу).
Публіцистичний, як і художній стиль, активно послуговується усно-розмовними виражальними засобами, що несуть на собі відбиток зниженого буденного спілкування. Вони урізноманітнюють жанрові відмінності функціональних стилів, диференціюючи, наприклад, у поезії високий патетичний або інтимно-ліричний мовний колорит.
На характер виражальних засобів впливає насамперед писемна мова чи усна мова. В усній мові засвідчуються некодифіковані елементи, вона зазнає впливу нелітературних засобів, ін. мов.
У широкому розумінні стильових різновидів української мови є також мова фольклору. Цим поняттям об'єднується мова різних фольклорних жанрів, у яких закладено естетичне сприймання народного слова, його емоційно-експресивний зміст. Фольклорний різновид української мови певною мірою визначає характер художнього стилю щодо функціонування у ньому типових фольклоризмів, стилізації народної оповіді тощо.
Стильові різновиди української мови безпосередньо залежать від суспільних функцій, які виконує українська мова, і від того, як у процесі історичного розвитку національної мови змінюється коло цих функцій. Для сучасної української мови немає обмежень у використанні експресивних мовних засобів, хоча кожен структурно-функціональний стиль різновидів української мови має свої норми.
Вони не піддаються перелікові подібно до орфоепічних чи орфографічних норм, проте диктують побудову текстів за законами стильової організації мови.
В офіційно-діловій мові постає вимога знання типових формул для викладу відповідного змісту; у науковій мові - знання термінології та її однозначного вживання, у публіцистичному стилі - оцінка впливовості мови певного жанру на читача, слухача, глядача.
Стильові різновиди української мови мають не лише об'єктивне підґрунтя: вибір стильового різновиду залежить від автора, об'єкта і адресата, якому призначається повідомлення. Різновиди художнього стилю, наприклад: художньо-документальна, художньо-історична проза, продиктовані зображуваними об'єктами, а також авторськими уявленнями про те, в яких формах донести читачеві висловлювану ідею. Видозміни публіцистичного стилю виникають під впливом взаємодії художніх і публіцистичних стилів.
Художньо-публіцистичний різновид стилю відзначається активним використанням народнопоетичної фразеології, фольклористиці символів, типових для мови фольклору повторів, стилістичних фігур увиразнення, ритмомелодики. Стильові різновиди української мови у сфері розмовного спілкування охоплюють жанри розмовно-побутові, на виробничі теми, певною мірою й епістолярного стилю тощо. Кодифікованість (некодифікованість) уживання мовних засобів впливає на загальний емоційно-експресивний колорит розмовного стилю.
Джерело стилістичного оновлення мовних засобів - розм. мова, проте значна вага некодифікованих елементів обмежує її дію на різновиди функціональних писемних стилів. 2-а половина 20 ст. позначена впливом на всі стильові різновиди науково-технічної мови, проникненням термінів у структури художнього і народнопоетичного мислення. Кінець 20 ст. - повернення у систему стилістичних різновидів української мови конфесійного стилю, що витворився на книжній і народнорозмовній основі, як і інші стилі, під впливом українських перекладів конфесійної літератури.
3. Текстове оформлення документів
Важливе місце в діловодстві належить правилам оформлення документів. Кожен документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.
Реквізит - це обов'язковий елемент, який властивий кожному окремому виду документа (дата, підпис, адреса, заголовок тощо). Документи з використанням реквізитів оформлюють відповідності до формуляра-зразка.
Формуляр зразок - єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розташованих у встановленій послідовності.
Ряд документів, які видаються органами державної влади та державного управління, мають склад реквізитів, який впроваджено в законодавчих актах. Наприклад, паспорт, трудова книжка, акти громадянського стану.
При розробці стандартів на систему документації перш за все визначається максимальний склад реквізитів документів, які входять до системи, і кожному реквізиту відводиться точно зазначене місце на аркуші паперу.
Для організаційно-розпорядчих документів використовується папір форматом А4 (297 х 210мм) та А5 (146 х 210мм). Для окремих видів документів, які містять таблиці та графіки (відомості), можна використовувати формат АЗ (297 х 420мм). Формуляр зразок встановлює такий склад реквізитів та їх розташування. (Див. мал. ІД):
1. Державний герб.
2. Емблема організації,
3. Зображення державних нагород.
4. Код підприємства, установи або організації.
5. Код форми документа.
6. Найменування міністерства або відомства (вищої організації або засновника). засновника).
7 Найменування підприємства, установи або організації - автора документа.
8. Назва структурного підрозділу.
9. Індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса, номер телефону та телетайпу, факс, номер рахунку у банку.
10. Назва виду документа.
11. Дата.
12. Індекс (номер) документа.
13. Посипання на індекс та дату вхідного документа.
14. Місце складання або видання.
15. Гриф обмеження доступу до документа.
16. Адресат.
17. Гриф затвердження.
18. Резолюція.
19. Заголовок до тексту.
20. Відмітка про контроль.
21. Текст.
22. Відмітка про наявність додатків.
23. Підпис.
24. Гриф погодження.
25. Візи.
26. Печатка.
27. Відмітка про за свідчення копій.
28. Прізвище виконавця та його номер телефону.
29. Відмітка про виконання документа та направлення його до справи.
30. Відмітка про перенесення даних на машинний носій.
31. Відмітка про надходження.
Для зручності обробки документа з усіх боків сторінки залишаються вільні місця, так звані поля. Поле з лівого боку - 35мм, воно використовується для резолюції та інших позначок, а також дає можливість вільно читати текст підшитого до справи документа. Праворучзалишається поле не менше 8мм (це зберігає текст від пошкодження).
Поле верхнього кінця сторінки повинно мати 20мм. На ньому розміщуються відмітки діловода. На нижньому кінці сторінки поле не повинно бути меншим за 16мм.
Якщо текст документа займає більше, ніж один аркуш паперу, то на наступний аркуш паперу не можна переносити лише підпис. Крім підписів там має бути не менше двох рядків тексту.
Нумерація сторінок проставляється починаючи з
Loading...

 
 

Цікаве