WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовний дискурс - Курсова робота

Мовний дискурс - Курсова робота

тому, що дискурс, як поняття багатоаспектуальне та різнопланове, успішно інтегрує усі ці підходи, а отже, жоден із них, не може бути визнаним хибним. Та все ж таки, виявилось необхідним дати узагальнене визначення дискурсу. У нашому поясненні цього явища ми намагались якомога логічніше поєднати усі найважливіші на нашу думку аспекти.
Своє дослідження ми продовжили аналізом особливостей дискурсу: його просторовості, регульованості, правилами слідування, інтерпретації та породження. Окрім цього, ми у нашій роботі, спробували знайти підхід до дискурсу, як до підсистеми тексту, і проаналізувати його ще й із цієї точки зору. Нам вдалось встановити, що дискурс разом із такими підсистемами тексту, як макрознак, та комуні кант перебуває у тісному взаємозв'язку, хоча ми довели, що існування кожної з підсистем не обмежується наявністю інших, а, отже, не знайшли прямої залежності комуні канта від макрознак а дискурсу від комуні канта. Ми визначили, що у системі тексту не існує чітко вираженої ієрархії підсистем. Поряд із цією особливістю, нам вдалось встановити ще й таку характерну рису дискурсу, як просторовість. Стверджуючи це, ми визнаємо той факт, що дискурс не є явищем монументальним. Дискурс схильний як до вертикальних, так й до горизонтальних перетворень, а отже може рухатись у цих двох напрямках, не маючи якихосьпевних обмежень.
Для того, щоб процес дискурсивного аналізу набув більш систематизованого вигляду, дискурс був поділений нами на офіційний та неофіційний. Такий поділ є традиційним, і ми у дослідженні не намагались відійти від нього. Для того, щоб зрозуміти суть офіційного та неофіційного дискурсу, ми виділили ряд характерних ознак, які повною мірою надають нам змогу конкретизувати та диференціювати цих два види дискурсу. Прийнявши до уваги ці характеристики, ми визначили, що основною відмінністю є емоційність неофіційного та логічність офіційного дискурсу.
Розгляд офіційного дискурсу ми розпочали із аналізу наукових текстів. Характер адресованості наукового повідомлення залежить від типу адресату, який детермінується рівнем обізнаності у певній галузі наукового знання. Як результат цього ми визначили три типи адресатів цього виду повідомлень: спеціаліст вузької галузі наукового знання, спеціаліст у широкій галузі науково знання та так званий масовий читач, на якого розрахована науково-популярна література. Перший тип реципієнтів повинен володіти базовими та конкретними знаннями у тій чи іншій галузі науки. Інформація у спеціалізованій науковій літературі не розрахована на широкого читача, оскільки не буде декодована на належному рівні.
Розглядаючи адресованість наукових текстів ми визначили експліцитні та імпліцитні маркери адресованості, які характеризують даний тип дискурсу.
Що до текстів юридичних документів які ми також відносимо до офіційного дискурсу, то вони є особливими і за граматичною структурою речення, і за специфікою вживаної лексики. Механізм адресованості у документах функціонує абсолютно інакше, ніж у наукових текстах, а саме: ми не розрізняємо типів адресатів, оскільки юриспруденція - галузь вузька, юридичні документи охоплюють лише той бік суспільного життя, який підпорядковується законам. Юридичні документи стосуються лише тієї ланки діяльності людей, яка передбачається законом . Такі повідомлення досить важкі для декодування, що пояснюється специфічною побудовою самого повідомлення та не звиклою формою вираження. Порівнюючи два підвиду офіційного дискурсу - наукові тексти та юридичні документи, ми дійшли до висновку про те, що рисами, які є притаманні їм - це лаконічність та стислість викладу, відсутність будь-яких засобів експресії та емоційності, об'єктивність, а, отже, не спрямованість на суб'єктивну інтерпретацію. Адресанти таких повідомлень оперують конкретними фактами; будь-яке розходження із реальністю є неприпустимим.
Інший вид дискурсу - неофіційний - включає у себе тексти художньої літератури та анекдотичний жанр. Їх загальною особливістю є емоційність, експресивність, вони розраховані, перш за все не на інтелектуальне, а на естетичне, емоційне. Ці тексти надають широкі можливості для інтерпретації діяльності, яка носить виключно суб'єктивних характер.
Художні тексти, розраховані на два типи адресатів: наївного та критичного або знаючого. Формування повідомлення відбувається з урахуванням як першого, так і другого типів. Адресат, у свою чергу, уже сам вибирає той рівень тексту, який він вважає доступним та відповідним до своїх потреб та можливостей. Адресат повинен для себе вияснити те, що є для нього головним: чи цінність тексту з точки зору фактів, подій, інформації, яка б розширила рівень його інтелекту або збагатила кругозір, чи для нього головним є емоційне навантаження.
Художньому тексту, так само як і науковому, притаманні експліцитні та імпліцитні маркери адресованості, але у першому випадку вони носять більш експресивний характер.
Анекдотичний жанр відрізняється від текстів художньої літератури перш за все об'ємом. Анекдот - це коротке повідомлення , що характеризується непередбаченими поворотами сюжету, які спрямовані на викликання у реципієнта емоцій позитивного характеру - сміху, іронії і т. п. Анекдоти відрізняються особливою маркованістю, стилістичним колоритом, що і є засобами, які забезпечують емоційність та експресію.
У нашому дослідженні ми намагались довести, що будь-який дискурс розрахований на адресата, на його сприйняття повідомлення. У іншому випадку, воно втрачає зміст, оскільки не підлягає сприйняттю, інтерпретації та передачі інформації.
?
Список використаної літератури:
1. Азнаурова Э. С. Прагматика текстов различных функциональных стилей.// Общественно-политический и научный текст как предмет обучения иностранным языкам.-М.: Наука, 1987.-200с.
2. Арутюнова Н. Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. Лит. и яз.- 1981.- Т. 40.- №4.- с. 356-357.
3. Барт Р. Нулевая степень письма//Семиотика: Сб./Под ред. Ю. С. Степанова.- М.: Радуга, 1983. - с.306-349.
4. Бахтин М. М. К эстетике слова.- М.: Наука, 1974.- с.539.
5. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества.- М.: искусство, 1986.- 445 с.
6. Белл Т. Роджер. Социолингвистика//Цели, методы и проблемы./Под ред. А. Д. Швейцера.- М.:Международные отн., 1980 .- 318 с.
7. Бенвенист Э. Общая лингвистика./Пер. с фр.-М.: Прогресс,1975.- 447 с.
8. Большая Советская Энциклопедия: В 30 Т./Гл. ред. А. И. Прохоров 3-е изд. - Т. 12.- М.: Сов. Энцикл., 1973.- 624 с.
9. Волнина И. А. О специфике научного стиля./Язык и стиль научной л-ры.- М.: Наука, 1977.- 296 с.
10. Воробьева О. П. Лингвистич. аспекты адресованности худ. текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация). Дисс. на пол. уч. ст. докт. фил. наук. М, 1997.- 382 с.
11. Воробьева О. П. Реализация фактора адресата в аспекте лингвокультурной традиции. М.: Филолог.
Loading...

 
 

Цікаве