WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовний дискурс - Курсова робота

Мовний дискурс - Курсова робота

оригінальними, не перекладними. Але перш ніж звернутися до прикладів, ми вважаємо за необхідне розкрити суть такого явища, як анекдот.
Отже, для анекдота характерний одноразовий виклад перед даним слухачем. У іншому випадку, анекдот стає нецікавим і не викликає потрібних емоцій, а, отже, прогнозована реакція не підтверджується, комунікативна мета не досягається.
Анекдот має властивість швидко запам'ятовуватись. Від правитель (S) розповідає анекдот реципієнту (R1), він, в свою чергу, поширює його далі. Таким чином повідомлення набуває масового характеру:
Так забезпечується циркуляція анекдотів. Такий тип повідомлення ми можемо назвати самотрансляційним. Для поширення анекдотів не потрібно створювати допоміжні зовнішні умови, і, навіть, більше цього, ситуації протидії не завжди у стані завадити поширенню останніх. Таким чином, ми б хотіли охарактеризувати даний тип повідомлення як "самотрансльованість". [36].
Природа самотрасльованого повідомлення є такою, що його важко втримати у собі. Людина у будь-якому випадку намагається передати його далі, а після того, як передасть, відчуває свого роду полегшення.Можна продовжити декількома поясненнями властивості самотрансльованості.По-переше, досить часто анекдот містит інформацію, яка приципово замовчується засобами масової комунікації. Цей тип повідомлень несе у собі інформацію, яка є цікавою для багатьох і, тому, з легкістю передається. Взагалі, анекдотичне повідомлення сприймається набагато простіше, ніж звичайне. Саме з цієї точки зору анекдоти мають комунікативну цінність, оскільки полегшують процес комунікації.Вони є своєрідними "заповнювачами пустот", які виникають під час спілкування, спрощують моменти непорозумінь, допомагають уникати глухих кутів , знімають напруження. Для цього служать легкі, відволікаючі, короткі анекдоти. Наприклад,
A husband and a wife entered the dentist office. The husband said, "I want a tooth pulled. I don't want gas or Novocain because I am in a terrible hurry. Just pull the tooth as quickly as possible." "You're a brave man, " said the dentist. "Now show me which tooth it is." The husband turns to his wife and says, "Open your mouth and show the dentist which tooth it is, dear."
По-друге, в анекдотах своєрідно виявляється масова культура. На нашу думку, анекдотичний жанр - це своєрідний вид літературного мистецтва, але найбільш наближений до життя. Наприклад,
A couple was dining out one evening, when the wife noticed a familiar man at the restaurant's bar. "Honey," she said as she pointed the guy out, "I know that guy at the bar and he has been drinking like that since I left him seven years ago! " Her husband quickly replied, "that's silly, no one celebrates that long?!"
По-третє, анекдот - це своєрідний відгук на суспільне бажання. Анекдот відображає далеко не особистісний інтерес, а те, що є актуальним для людства взагалі. Хоча, на нашу думку, це питання є досить спірним, оскільки особистість , будучи елементом суспільства, інтегрує суспільні інтереси.
Ще однією комунікативною особливістю анекдотичного жанру є те, що це, переважно, усна форма комунікації. Безперечно, анекдоти записуються, перекладаються, але живе відтворення має набагато більшу цінність тому, що для того, шоб досягти бажаного комунікативного ефекту відрпавник, розповідаючи анекдот, користується рядом жестів, мімікою. Один і той самий анекдот може сприйматись одним і тим саим адресатом по-різному, в залежності від того, яким чином він був розказаний.
Не дивлячись на те, що анекдоти відображають різні сторони життя, цей жанр є абсолютно неофіційним.[63]. Неофіційність деяких анекдотів настільки очевидна, що вони не підлягають будь-якій писемній фіксації. Ця крайня неофіційність вявляється у вживанні ненормованої лексики, обговоренні тих сторін життя, які обговорювати не прийнято, або взагалі не годиться.
Анекдоти, у своїй суті, повідомлення досить яскраві, колоритні. Такий ефект досягається використанням стилістично забарвленних виразів, зворотів, хоча лексика, сама по собі, спрощена, якомога більше наближена до рівня повсякденного спілкування. Граматична структура речень також є спрощеною, переважають прості та еліптичні, запитальні та окличні речення. Наприклад,
Jones applied to a finance agency for a job, but he had no experience. He was so intense that the manager gave him a tough account with the promise that if he had collected it, he'd get the job.
Two hours later Jones came back with the entire amount.
"Amazing!" the manager said. "How did you do it?"
"Easy," Jones replied. "I told him if he didn't pay up, I'd tell all his creditors he paid us!"
Щодо тематики, вона є різноманітною і стосується практично усіх сфер особистого життя та суспільної діяльності.
Отже, на основі досліджуваних матеріалів ми можемо зробити висновок про те, що анекдотичний жанр володіє певними характерними особливостями, відмінними від усіх інших. Головною характеристикою є найвищий у порівнянні із іншими жанрами рівень наближеності до життя. Самотрансляційність анекдотів пояснюється, головним чином, усною формою передачі та короткою формою викладу. З точки зору адресованості, анекдоти, у переважній своїй більшості, не мають суворо визначеного типу адресата. Рівень декодування не залежить ні від рівня знань, ні від будь-яких інших факторів, як це має місце у випадку офіційного дискурсу та жанру художньої літератури, але не завжди інформація може бути сприйнята адекватно. Для того, щоб комунікативна мета була досягнута, адресант повинен тонко відчувати ситуацію за умов якої анекдотичне повідомлення відправляється. Не кожний анекдот сприймається та інтерпретується однаковим чином. Взагалі існують анекдоти, які можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на адресата. У випадку, коли анекдот викликає не сміх, чи іронію, а емоції, які є протилежними до останніх, комунікативна мета не може бути досягнутою.
ВИСНОВОК
У нашій роботі, ми намагалися якнайповніше розкрити суть дискурсу через призму його адресованості. Адресованість ми розглядали на прикладі текстів офіційного та неофіційного дискурсів. До офіційного дискурсу ми віднесли наукові тексти і тексти офіційних документів. Неофіційний дискурс був проаналізований на прикладах текстів художньої літератури та анекдотів.
Говорячи про дискурс, ми спочатку вернулися до переліку та аналізу підходів і трактувань останнього. Хоча різноманітність визначень такого поняття як дискурс вражає, ми, все ж таки, спробували дати характеристику кожному, і довести, що всі існуючі підходи пояснюють дискурс, як явище дуже широке та різнобічне, беручи за основне лише один якийсь його аспект. Але, потрібно зазначити, що жодне із визначень не виключає іншого, а, отже, ми прийшли до висновку, що було б не вірним, визнати лише один якийсь підхід і відкинути всі інші. Суть полягає у
Loading...

 
 

Цікаве