WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Лінгвоцит (знищення) української мови - Реферат

Лінгвоцит (знищення) української мови - Реферат

Україна, українець, виголошувати промови, лекції, влаштовувати концерти, вистави українською мовою. У 1899 р. у Києві відбувся археологічний з'їзд, на якому читалися реферати всіма слов'янськими мовами, а українською не дозволялося. Вчені з Галичини на знак протесту відмовилися брати участь у такому з'їзді. У міністерстві ніби схаменулись, дозволивши виголошувати реферати українською мовою, тільки у закритому приміщенні, щоб кількість слухачів не перевищувала 25 осіб.
Заборонили виголошувати промови українською мовою і на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві 1903 p. Заборонялися наукові праці, написані українською мовою, неологізми і наукові терміни, що іноді призводило до того, що писалися ніби белетристичні твори з використанням у сюжетінаукових подробиць, скажімо, з медицини, щоб "преподать народу кое-какое поученіе по части сельского хозяйства, вопросов нравственных или чего бы то ни было из круга знаний, доступных и нужных простолюдину", - як зазначалося в Записці Академії наук про відміну утисків малоросійського друкованого слова в 1914 р. (Іван Огієнко).
Ось як Іван Огієнко описує наслідки заборони української пісні: "Коли українці бажали проспівати рідну пісню, губернатори вимагали інколи співати її по-французькому або по-московському... Так було, скажімо, в Одесі, де відомий губернатор Зелений примусив замість "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці" співати "Ой, не хади, Гришка, да и на пикник".
У 1908 р. указом Сенату культурну й освітню діяльність в Україні визнано шкідливою, "могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности".
Як бачимо, сучасний стан української мови, відсутність у містах українського мовного середовища, відмова багатьох українців від рідної мови - це сумний наслідок багатовікової політики царизму, а згодом - сталінізму.
2. Екскурс сторінками українського лінгвоциту
за радянських часів
За радянських часів втручання у внутрішній склад української мови не обмежувалося правописом і лексикою. Воно поширювалось і на інші мовні рівні, зокрема на словотвір і синтаксиси. У цій царині спроби волюнтаристського спрямування розвитку мови у бік її зближення з російською становили особливо велику загрозу для її майбутнього, оскільки "цілили в саму серцевину живої мови як незалежного утворення, здатного до самооновлення та самовідтворення".
Які в часи Російської імперії, найбільшого тиску в "старшобраткіх обіймах" зазнавали українці й білоруси, оскільки спорідненість їхніх мов із російською значно полегшувала завдання "злиття мов".
Різниця між радянською й імперською практиками русифікації полягала лише в застосуванні різних асиміляцій методів, зумовлених відмінністю державних устроїв. Свого часу Юрій Шевельов писав із цього приводу так: "Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з боку уряду, опановано росіянами, у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною".
Гортаючи сторінки книжки "Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду", яку було видано у видавничому домі "Києво-Могилянська академія", можна дізнатися про викривлення історичного дзеркала, потрапляємо за лаштунки правильної історії, її осьової епохи (термін К. Ясперса), опиняємося у сфері деформованої свідомості тих, хто намагався обгрунтувати національні засади української мови з позиції агресії, шовінізму, страху. Ми розуміємо те, що відбувалося в свідомості людей, які ставали речниками і жертвами, коліщатками і гвинтиками системи більшовицького поступального руху.
Сьогодні ми нарешті почали усвідомлювати: збагнути сутність мови, її природу не так-то й легко. Чи не варто задуматись над тим, що ми надто довго спрощено трактували це надзвичайно складне явище?
Варто хоча б тому що кілька наших поколінь пройшли школу спрощення, жили в силовому полі антиестетичних категорій тоталітаризму, бюрократизму, "витворених і всілякими способами насаджуваних символів, стереотипів, що мали утверджувати велич імперії. Усе, що не вкладалося и рамки, визначені панівною ідеологією, вважалося ворожим.
Так, мову українських перекладів творів Леніна, виданих у 20-х роках, Наум Каганович кваліфікував як "спотворену і перекручену націоналістами, внаслідок чого зміст творів Леніна сфальсифікований і брутально перекручений".
Такий підхід наклав відбиток не тільки на розуміння явищ суспільно-політичного життя нашої історії, культури, а й позначився на ріпні загальної лінгвістичної освіченості людей. А це призвело до того, що сьогодні мовознавча думка майже не резонує в культурі народу, в культурі самих носіїв мови. Спрощений підхід до мови виявлявся насамперед у абсолютизуванні функції спілкування, про інші функції говорили мимохідь, а про деякі - й зовсім не згадували.
Уже за радянських часів витворилися антинаукові теорії "злиття націй", "двох рідних мов". Нехтувалося значення мови як системи мислення, забувалося, що рідна мова невіддільна від рідної землі, народу, рідної історії. За цими теоріями, як пише Михайло Косів, "мова цілого народу, виявляється, може бути безперспективною, а отже, безперспективний сам народ (якщо, звичайно, розуміти народ не як аморфну біологічну масу, а як субстанцію духовну)".17
У 1933 р. в Україну надійшла телеграма Сталіна про припинення українізації, після якої почалося знищення діячів української культури. Тотальна денаціоналізація призвела до повного знеосіблення людини, відриву її від національного коріння, створення асимільованого населення, яким легше керувати. Цьому сприяли також і постанови ЦК КПРС та ЦК КПУ (травень 1983 р.) про посилення вивчення російської мови, поділ українських класів у школах на дві групи для вивчення російської мови, а також підвищення платні учителям російської мови. Відомий також припис захищати дисертації тільки російською мовою, якщо навіть ці дисертації були з української мови чи фольклору.
Якщо робити анатомічний розріз мовних справ будь-якого відрізку часу нашої бездержавності, та навіть і державності, то стає очевидним, як різні спекуляції а нашою мовою - відверті й підступні - нівечили душу українця.
Книжка дає відповідь на запитання, чому можуть зникати мови. Досліджуючи причини зникнення
Loading...

 
 

Цікаве