WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовленнєвий етикет як феномен і виразник кожного народу - Реферат

Мовленнєвий етикет як феномен і виразник кожного народу - Реферат

(звичайно із запитанням) тощо. До того ж це слово вимовляється з найрізноманітнішою інтонацією.
При вибаченні найчастіше вживається форма перепрошую; загальноприйняті слова вибачте, вибачайте в побуті обмежені. Основним словом подяки є дякую і численні підсилені форми типу гарно дякую, файно дякую, красно (красненько) дякую, дуже дякую; ці утворення можуть набувати емоційного забарвлення (виявляти задоволення, незадоволення, захват, огиду і под.). Поширене на сході України спасибі (спільне з російським, від спаси Бог) маловживане.
Як на сході, так і на заході близькі знайомі з різної нагоди (на релігійне свято, іменини, день народження, при зустрічі) зичать одне одному добра, щастя, здоров'я. Формули цих побажань, як правило, загальноприйняті: Дай, Боже! Дай, Боже, щастя і здоров'я! (нерідко в діалектному вигляді - Щастя і здоровля!) і под. Часткою на позначення наказової форми побажання звичайно виступає най: - Най Бог боронить (хоронить)! Порівняйте: "Най нам Біг хоронить кожного доброго чоловіка..." (В.Стефаник).
На весіллях, при відзначенні чиїхось заслуг обов'язково співають Многая літа! Мелодія не завжди однакова, називаються різні власні імена - як "героїв" свята, так і запрошених, але співають усі присутні.
А на Святий вечір галичани звертаються один до одного, використовуючи стару зворотну форму Христос ся (або си) рождає! У відповідь кажуть: Славімо його! або Хвалімо його! Порівняйте, наприклад, у сучасній співанці Р. Кумлика:
Помолились разом Богу -
Хрестос си рождає.
Хвалити єго, - радісно
Так відповідают.
Добрі побажання нерідко супроводжуються фразеологізованим висловом бо ви (ми) того варті. До речі, він не зафіксований ні в 11-томному "Словнику української мови", ні в "Фразеологічному словнику української мови" (в 2-х книгах). Очевидно, вислів є діалектним, хоч його вживання не є територіально обмеженим. Останнім часом він, зокрема, звучить в передачах телебачення, радіо тощо.
Загалом різкі, вульгарні слова, а тим паче горезвісний "мат" у Галичині традиційно вживаються дуже рідко; їх нинішнє функціонування, як правило, запозичене і, особливо для старшого покоління, неприйнятне. Адже говорити неподобне - гріх, і побожні галичани намагаються не порушувати християнські заповіді. Серед лайливих побажань із різкою негацією, наближених до прокльонів, варто згадати традиційно-народний вислів Най його шляк (у просторіччі шлях) трафить! (стара калька з німецької). Його вживання вийшло за межі діалектного середовища і є виявом багатьох негативних емоцій - обурення, незадоволення, гніву, розпачу тощо. Порівняйте: "Ого, вже най того вола шлях трафить, що го корова б'є!" (В.Стефаник); "Аби мене шляк трафив з такою роботою. Бодай же я до завтра не діждав!" (Л.Мартович).
Формули етикету передбачають правдивість, порядність мовця. Потрібно щоразу довести, що казане є щирим, відвертим, не фальшивим. А тому вставні слова, частки, вигуки як підтвердження, запевнення є обов'язковим елементом мовлення. Серед "слівець", що до них вдаються галичани, можна, наприклад, назвати й бігме (в значенні "свята правда"). "Словник української мови" в 11 томах відзначає в цьому слові нашарування застарілості, проте практика його вживання не засвідчує цього стилістичного показника. Порівняйте в усному мовленні: - Бігме, правда! Бігме, не брешу і под.; в художньому тексті: "Правду кажете, ой, бігме, правду" (В.Стефаник).
У діалектному середовищі є типові вигуки, що інтимізують мовлення, наближають мовця до адресата і можуть бути охарактеризовані як елементи своєрідного традиційно-селянського етикету. Це, зокрема, слова на кшталт мой, аді (ади), лем і под. У сфері літературного мовлення, серед молоді, інтелігенції їх не вживають. Такі вигуки є засобом індивідуалізації мови персонажів художніх творів, обернутих передовсім у минулі часи: "Мой, та же цего ще ніхто не видів, відколи світ!" (В.Стефаник); "Ой мой-мой! Шо ти говориш!" (М.Коцюбинський).
Характеризуючи вплив галицьких експресивів на загальнолітературну мову, Ю.Шевельов зазначав: "Такі словечка з більш або менш насиченими емоційністю забарвленнями виходять уже далеко за межі книжкової мови і, отже, є найкращим свідченням того, як органічно вливаються галицькі елементи до української літературної мови".
Висновки
Підсумовуючи сказане, зауважимо, що мовленнєвий етикет є однією із важливих сторін людського спілкування, - це сукупність значною мірою стандартизованих висловів, що складають собою стереотипи мовлення, готові формули з певною синтаксичною структурою і лексичним наповненням.
Вибір стандарту мовленнєвої поведінки, етикетних формул залежить від соціальних якостей (статусу, віку, освіти) адресата мовлення у їх стосунку із якостями автора висловлювання, і від характеру взаємин між комунікантами, ступеня їх знайомства і близькості та інших конкретних ситуацій мовлення.
Норми і правила поведінки, що їх сповідує національна спільнота, - відтворюють рівень і стан її зрілості, досконалості, цивілізованості, самодостатності. Бо взаємини між людьми віддзеркалюють саму сутність народної психіки, народного характеру. Українство із споконвіку притаманними йому рисами - доброзичливістю, чутливістю, гуманізмом, етичною культурою - виробило розвинуту систему мовленнєвого етикету - умовних стереотипів спілкування, в підґрунті яких - прагнення до порозуміння, злагоди, ґречності. Загальноукраїнські правила і норми мовленнєвого етикету поширені на всіх теренах, де проживають українці. Але поряд із ними - не замінюючи, а швидше доповнюючи їх - вживаються і дещо відмінні засоби поштивого спілкування, засновані на місцевих традиціях, звичаях, обрядах і віруваннях.
У наш час демократизації суспільства, культурного відродження надбання галицького мовленнєвого етикету можуть стати в пригоді. Адже в них відтворюється споконвічна історія великого масиву українства,віддзеркалюється традиційно-народне світобачення. Мовленнєва практика сьогодення підтверджує: все цінне, що нагромаджено в усіх регіонах нашої незалежної держави, є загальним надбанням і може бути використано в подальшому розвої рідної мови.
Мовленнєвий етикет - це складна система мовних знаків, що спирається на моральні правила й вимоги і вказує на ставлення як до інших людей, так і до себе. Культура спілкування - не просто культура вибору ефективних стратегій і тактик, в основі яких лежать гуманістичні комунікативні установки, знання та вміння. Це також результат застосування правил конструювання повідомлень, говоріння та слухання, це активне використання правил і норм гуманістичної етики, постійне дотримання вимог службового етикету.
Список використаної літератури
1. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. - К.: Рідна мова, 1998. 475 с.
2. Павленко Л.П. Мова кожного народу - неповторна і своя… Подорож до редакції. Зустріч з працівниками словесного фронту: [Урок у формі зустрічі з митцями слова (газ. "Відомості")] // БВПШ. - 2001. - №19. - C. 18-19.
3. Стельмахович М. Г. Мовний етикет // Культура слова. - К., 1981. - вип. 20.
4. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Понамарева. - К., 1997.
5. Теслюк Л.М. Коштовний скарб народу: Літ.-муз.композ. 6-7 кл. // Все для вчителя. - 2002. - №8. - Квіт. - С. 48-51.
6. Українська мова - мова калинова: Бібл. варіант гри "Поле чудес". 2 кл. // Розкажіть онуку. - 2002. - №11-12. - Черв. - С. 29-30.
7. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. - К., 1996.
Loading...

 
 

Цікаве