WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Слово. Значущі частини слова - Реферат

Слово. Значущі частини слова - Реферат

однини (синонімічні морфеми).
Морфеми розрізняються:
1) за значенням;
2) за місцем у слові.
За з н а ч є н н я м усі морфеми поділяються на корінь і афікси.
Корінь - це частина слова, яка є визначальною у формуванні його лексичного значення й повторюється в споріднених словах. Наприклад, у групі слів вода, водичка, водний, водяний, водяник, водянка, водянистий, водень, водневий, підводний, безводдя, у яких повторюється частина -вод-, стрижневим значенням є "вода", і саме це значення визначає основнусемантику кожного з поданих слів.
Кожне слово має корінь. Корінь може дорівнювати слову (так, під, ліс, день) або становити лише частину його (підтакувати, спідній, пролісок, щоденний). В українській мові в не-запозичених словах корінь переважно односкладовий: погляд, допомога, опалення, перебудовувати, посаджений; рідше - ДВО' складовий: заморозки, обережний, запам'ятати.
Корінь може змінюватися відповідно до фонетичних законів: гонити - ганяти - гнати - жену - перегін, брід - бродити - броджу - брести - бреду, їздити - їжджу.
У слові звичайно буває один корінь, але може бути два, рідко - три, корені: снігопад, світобудова, життєрадісний, далекосяжний, всесвітньовідомий.
Корені бувають незв'язані (вільні) і зв'язані. Незв'язаНі корені здатні виступати як самостійні слова (з певними закінченнями). Наприклад, корінь -лір- у словах лісок, лісовий, уз лісся, пролісок незв'язаний, бо він виступає й самостійно в слові ліс. Зв'язаний корінь трапляється лише в поєднанні з різними афіксами. Наприклад, корінь -дяг- існує тільки в поєднанні з різними префіксами: одяг, вдягання, надягнути. Так само корінь -зу- виступає лише у зв'язаному вигляді: взути, взуття, роззути, перезуватися. Зв'язані корені трапляються рідко, абсолютна більшість коренів незв'язані.
Афікси - це всі інші морфеми, крім кореня. Вони завжди пов'язані з коренем і уточнюють, видозмінюють його значення та виконують різну допоміжну роль в оформленні слів.
Залежно від ролі й значення афікси поділяються на:
1) словотвірні (дериваційні);
2) формотвірні семантичні;
3) формотвірні реляційні. Чіткої межі між цими типами афіксів немає. Іноді той самий афікс може поєднувати в собі і дві функції.
Словотвірні афікси видозмінюють лексичне значення кореня. Наприклад, додаючи до кореня -сад- різні словотвірні афікси, ми творимо нові слова з новим лексичним значенням: садити (назва дії), садівник (назва людини), садівництво (галузь сільського господарства), садовина (плоди садових дерев), посадка (садіння, насадження), садовий (має відношення до саду) тощо.
Формотвірні семантичні афікси вносять різні додаткові значення в те саме слово. Наприклад, зелений і зеленіший - це форми того самого слова, проте їхнє лексичне значення не тотожне: друга форма слова завдяки афіксові -іш- вказує на більшу міру якості, ніж перша; не те саме називають і дві форми того самого слова кілометр і кілометри (адже не все одно, іти пішки кілометр чи кілометри!) - і тільки тому, що в другому з них є афікс -и.
Формотвірні реляційні афікси анітрохи не впливають на лексичне значення слова, вони слугують лише для поєднання слів між собою. Наприклад, форми слова зелений, зелена, зелене, зелені, незважаючи на різні афікси -ий, -а, -є, -і, позначають той самий колір. Ці афікси потрібні тільки для того, щоб вказати на зв'язки слова зелений з іншими словами: зелений кущ, зелена левада, зелене поле, зелені дерева.
За місцем у слові розрізняємо такі види афіксів: префікс, суфікс, інтерфікс, постфікс та закінчення.
Префікс стоїть перед коренем, наприклад: переклад, заклад, виклад, приклад, вклад. В українській мові особливо багаті на префікси дієслова: принести, занести, віднести, піднести, знести, рознести, понести, донести, перенести, нанести, наднести, обнести. Префікси не впливають на належність слова до тієї чи іншої частини мови, вони, як правило, лише модифікують, уточнюють значення, виражене його коренем.
Суфікс стоїть після кореня перед закінченням: роса - росиця, росина, росинка, росичка, росиночка, ріска, росянка, росистий, росяний, росити, зрошувати. Суфікси в одних випадках, як і префікси, модифікують, уточнюють значення слова, виражене його коренем (синій, синенький, синюватий); в інших - на відміну від префіксів, творять слова з цілком новим лексичним і граматичним значенням (синява, синька, синіти).
Інтерфікс пов'язує морфеми в слові. Це сполучні голосні і , о, є в складних словах на зразок суходіл, землетрус; вставні звуки й звукосполучення у відносних прикметниках на зразок буквений, ставиш/енський (від Ставище), будищанський (від Будища), деснянський, латинський.
Постфіксами в українській мові вважаються частки -ся, -сь, -небудь, які ставляться після закінчення: вчиться, якогось, якого-небудь.
Закінчення - це змінна звукова частина змінюваного слова. Наприклад, у формах слова дуб, дуба, дубові, дубом, дуби, дубів змінюються звукові частини -а, -ові, -ом, -и, -ів. . Це закінчення. Відсутність звукового закінчення у формі '- дуб прийнято називати нульовим закінченням.
У незмінних словах і формах слів закінчень немає: кенгуру, таксі, інтерв'ю, швидко, думати, думаючи, подумавши, зроблено.
Частина змінюваного слова без закінчення становить основу слова: добр-ий, доброт-а, подобрішай-е. Основа слова буває:
а) непохідна (немотивована) - складається лише з кореня: рука, жовтий, каже;
б) похідна (мотивована) - має різні словотвірні афікси: ручний, нарукавник, жовтень, переказ.
Значущі частини слова виділяємо, орієнтуючись на його звучання, а не на написання. Тому, аналізуючи будову записаних слів, треба кожного разу зважати на звукове значення букв я, ю, є, ї, щ, ь. Наприклад:
Слово і його транскрипція Основа Закін-чення
префікс корінь суфікс
боєць [бойеііц] - бой ец' -
побоїще [побойішче] по бой ішч є
б'ють [бйут] - би - ут'
сузір 'я [суз'ірйа] су з'ір й а
країна [крайіна] - край ін а
оселя [осел'а] 0 сел' - а
зрадіємо [зрад'ійемо] 3 рад' ій емо
Тільки звуковий (а не буквений) аналіз дає правдиву картину морфемного складу слів.
Література
1. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. - К., 1999.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. - К., 1984.
3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К. - Одеса, 1991.
4. Лисиченко Л.А. Бесіди про рідне слово: Слово і його значення. - Харків, 1993.
Loading...

 
 

Цікаве