WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стильові різновиди літературної мови - Реферат

Стильові різновиди літературної мови - Реферат

доктрина офіційної Росії, заснована на беззастережному пріоритеті культури і мови "правлячого" народу. Випади проти української мови посилювалися в міру появи дедалі більшої кількості літературних творів цією мовою, доки вона у 60-70-х роках зовсім не була заборонена урядом. Російська реакційна преса 30-40-х років ("Библиотека для чтения", "Русский вестник", "Северная пчела" та ін.) не тільки кепкувала з української мови як з простонародного "наріччя "російської, а й узагалі заперечувала можливість її розвитку як мови літературної. Діячам української культури впродовж усього XIX cm. доводилося витрачати багато зусиль для захисту права української мови на самостійне існування, на спростування погляду на неї як "наріччя" російської.
Публіцистичний стиль використовується для агітації та пропаганди. Це стиль суспільно-політичної літератури, газет, журналів, виступів на зборах тощо.
Публіцистичний стиль характеризується використанням суспільно-політичної лексики і фразеології, різних термінів (наукових, політичних, спортивних і т. ін.). Цьому стилю притаманне вживання зображувально-виражальних засобів (епітетів, порівнянь, метафор тощо). Синтаксис публіцистичного стилю відзначається використанням спонукальних і окличних речень, риторичних питань, звертань, зворотного порядку слів.
Яскравим зразком публіцистичного стилю є надрукована у газеті "Літературна Україна" стаття В. Плюща "Чорнобильську атомну закрито. А проблеми?..", фрагмент з якої наводимо нижче:
Отже, Чорнобильську атомну, яка після вибуху в квітні 1986 року забрала життя, за деякими підрахунками, не менше ЗО тисяч наших співвітчизників, закрито. А проблеми?.. Хто "позакриває", чи то пак, порозв'язує проблеми, породжені нею? Та ні, дарма так захлинався журналіст в ефірі, полишаючи їх у цьому столітті, вони перейдуть з нами й у XXI... Адже ніхто не знає, скільки років чи століть залишатиметься страшною пусткою колись один з наймальовничіших куточків не тільки Полісся, а й усієї України - сплюндрований, заражений, перетворений на слово із залізним чи тюремним присмаком "зона". Та й чи відродиться колись узагалі...
Природа, під'юджена підступними радіонуклідами, буйно пішла в ріст, ламаючи холодний бетон міста-привида Прип'яті, а його щасливих молодих мешканців розкидало по світах, і годі вже довідатися, де вони, що з ними, як склалася їхня доля... Як нині почуваються прип'ятські дітлахи, котрі того недільного страшного ранку в квітні 1986-го купалися у повноводній річці, ганяли м'яча на піску, підігрітому не весняним сонечком, а язиками полум'я з оскаженілого реактора? Ще тримаються чи поневіряються по безпорадних лікарнях разом з тисячами героїв-ліквїдаторів, які тихо конають від смертельних доз рукотворного опромінення?.. Адже маємо усвідомити, що найбільша техногенна аварія століття не просто покалічила долі людей - заклала міну уповільненої дії під генетичний код цілої нації...
Для них, для прип'ятців, тоді спішно, з величезною помпою будували місто (звісно ж, красень!) Славутич, так і не з 'ясувавши до пуття, чи досить чисту місцину для нього вибрали. А потім з 'ясувалося, що "посадили" нове поселення на "цезієві плями", та такі, що ні тобі ягідки в лісі не спробувати, ні грибочка взяти... А тепер ось знову проблема: що буде із Славутичем, який жив з 3-го реактора, нині, коли практично всі його мешканці залишаються без роботи? Не встигнувши розквітнути, занепаде?
А як же люди? Розбіжаться? Але куди? Хоч яка велика Україна, а тікати нікуди...
Проблеми, проблеми... Політичні, економічні, соціальні, екологічні, психологічні, моральні - які хочете. І всі вони залишаються з нами й на XXI століття, потребують неймовірних зусиль для їх розв 'язання.
Основна особливість художнього стилю - образність, створення образів мовними засобами. Цей стиль використовується при написанні художніх творів - романів, повістей, оповідань тощо. Характерною рисою художнього стилю є наочність, конкретність, емоційність зображення, які дозволяють автору впливати на читача.
У художніх творах широко використовуються зображувально-виражальні засоби. Типовим для художнього стилю є включення фрагментів різних стилів. Іноді письменники використовують у своїх творах слова нелітературної мови - діалектизми, жаргонізми, просторіччя, вульгаризми.
Стиль художньої літератури в кожному художньому творі відображає творчу індивідуальність автора. Ось, наприклад, якою різною постає осінь у творчій уяві майстрів слова:
Відпливли снігові хмари, сонце з золотого лука стрельнуло донизу веселими стрілами - і як пишно, як незвично постала перед тобою осінь! Зодягнута в найкоштовніші свої шати, вона ще недавно мала на своєму виду страдницький вираз, а це - де й подівся біль з її обличчя, бачиш її перед собою щасливою, іскри таяться в примружених очах, пашить вона здоров'ям. І гарно ж зуміла прибратися, оздобивши себе вінками цибулі та пучками кукурудзи, що висять під стріхами хат, а то й повними, ще не вимолоченими брилями соняшників; прикрасила вона себе й разками чорно-синіх слив і яблук-зеленух; простелила в лузі трав 'янисту ряднину, де на зеленому оксамиті латками розкидано сріблястого снігу; а комірці собі пошила з хутра куниць та лисиць, із лискучого хутра похватних ласок... (Є. Гуцало).
Особливо ж [вона] любила осінь.
Та не ту, що несе вогкі, хмарні дні, пожовкле листя й холодні бурі, а ту, що красою рівна весні. Ту, з ясними, теплими днями і чистим голубим небом. У горах осінь чудова.
У вересні тягнеться від дерева до дерева павутиння, майже безконечно, і світиться на сонці; а в лісі тихо-тихо... Потоки дзюрчать поважно і швидко, і вода їх холодна, а над їх берегами не цвітуть вже цвіти.
У долині воно трохи інакше.
Там воздух, бачиться, повен запаху айстрів, і на всьому лежить легкий сум (О. Кобилянська).
Золота осінь...
Ах!Як не хочеться листу з дерева падати, - він аж ніби кров'ю з печалі налився і закривавив ліси.
Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає клен, і тільки берізка, жовтаво-зелена й "раскудря-кудря-кудря-ва", - ген там на узліссі білявим станом своїм кокетує, ніби на побачення з Левітаном жде чи, може, Чайковського на симфонію викликає.
Креслять тригонометричні
Loading...

 
 

Цікаве