WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Лексика конфесійного стилю - Реферат

Лексика конфесійного стилю - Реферат

книги
Апокаліпсис, або Одкровення Святого Івана (Іоанна) Богослова, або Об'явлення Святого Івана (Іоанна) Богослова (одна з книг Нового Заповіту; включає пророцтва про кінець світу, про боротьбу між Христом і антихристом, про Страшний суд і т.п.).
Євангеліє, Євангелія (перші чотири книги Нового Заповіту, написані євангелістами Матвієм, Марком, Лукою та Іваном (Іоанном); містить опис земного життя Ісуса Христа).
Апостол (книга, що складається з Діянь (Дій) святих апостолів, соборних послань і послання апостола Павла (крім Апокаліпсиса).
Катехізис (книга, що містить короткий виклад християнського віровчення, як правило, у формі запитань і відповідей).
Часослов (книга, у якій визначено порядок усіх щоденних служб, крім літургії).
Служебник (книга, у якій подається порядок вечірні, утрені й літургії).
Типікон, або Устав (визначає, у які дні й години, при яких службах і за яким порядком слід читати чи співати молитви, що містяться в Служебнику, Часослові, Октоїху та інших богослужбових книгах) та ін.
Теологічні терміни, що стосуються статусу церкви, теологічної науки, релігійно-міфологічних осіб, загальних назв релігійно-культових понять
Автокефалія (самоврядування, адміністративна незалежність помісних православних церков).
Анафема (прокляття, відлучення від Церкви).
Ангели (створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідомляють людям Його волю (згідно з віровченням іудаїзму, християнства та ісламу).
Антихрист. Апологетика (розділ теології, мета якого захищати й виправдовувати віровчення за допомогою доказів, звернутих до розуму).
Апостол (мандрівний
проповідник).
Архангел (старший ангел).
Благодать (особлива божественна сила, послана людині).
Благодійність (те саме, що й "милостиня").
Благочестя (релігійність, набожність).
Богохульство (образа будь-якого об'єкта релігійного поклоніння).
Догмати (основні положення віровчення).
Дух; душа.
Єпитимія (церковне покарання віруючих за порушення церковних канонів). 21
Конфесія (те саме, що й віросповідання).
Культ (релігійне служіння божеству, релігійна обрядовість).
Пілігрим (подорожуючий богомолець у католицизмі).
Целібат (обов'язкова безшлюбність католицьких священиків).
Пасхалія (таблиця для визначення часу щорічного святкування Великодня й інших (тих, що змінюють залежно від Великодня свою дату) свят і под.).
Зважаючи на те, що релігійна література, якою користується церква в Україні, у своїй основі перекладна, природними є численні лексичні запозичення. З погляду походження словниковий склад конфесійного стилю неоднорідний. Значну групу становлять грецькі запозичення, як-от:
амвон (від гр. amboon - край гори);
деісус (від гр. dees's - моління; 1) ікона, на якій зображені Ісус Христос в архієрейському одязі, праворуч від нього Божа Мати, ліворуч Іван (Іоанн) Предтеча; 2) три окремі ікони із зображенням Ісуса Христа, Матері Бо-жої та Івана (Іоанна) Предтечі; 3) весь ряд, у якому розміщений деісус, а інколи й багатоярусний іконостас);
диптих (від гр. diptycbos - складений, удвоє; ікона у вигляді складених двох частин з рельєфним (чеканка, гравірування) або живописним (на дереві) зображенням);
іконостас (від гр. eikon - ікона і stasis - місце стояння).
Деякі лексеми зберегли й грецьке закінчення -05 (дискос, ірмос}, інші ж пережили повну або часткову морфологічну адаптацію (пристосування), наприклад, акафіст (від гр. akathistos - несидячий; одна з форм церковного гімну); апокриф (від гр. apokryphos - таємний, секретний; твори релігійного змісту, але не визнані церквою священними) і под.
Досить помітними є лексичні запозичення з латинської мови. Це здебільшого конфесіоналізми лексико-тематичного ряду "теологія", проте латинські назви зустрічаються й у інших групах. Наприклад;
вівтар, або олтар (від лат. altaria, що походить з altus -високий);
келія (від лат. kelia - кімнатка; окрема кімната в житловому приміщенні монастиря, відведена для члена монастирської спільноти);
культ (від лат. cultus - шанування);
Оранта (від лат. orans - той, що молиться; один з іконографічних образів Богоматері. Богородиця зображується на повний зріст з піднятими до рівня обличчя руками й повернутими від себе долонями);
паломництво (від лат.ра/та - пальма; подорож віруючих до святих місць з надією одержати Божу благодать);
розп'яття (від лат. crucifixio - укріплення на хресті) тощо.
У сфері культу функціонують і лексичні одиниці, котрі мають відповідники як у грецькій, так і в латинській мовах. До назв такого типу передусім відносимо слова:
амінь (від гр. і лат. amen - "Хай буде Істинно, правильно");
дух (від гр. pneuma, лат. spiritus - релігійне поняття, що означає надприродну істоту; виступає одним з основних об'єктів віри);
душа (від гр. psyche, лат. amina - духовна сутність людини) і т.п.
Відповідне місце займають терміни польсько-латинського походження. Наприклад:
кант (від польськ. kant, kantuk - побожна пісня, лат. cantus - пісня, спів); літанія (від польськ. і лат. litania - прохальна або жалібна відправа; прохальний молебен);
суплікація (від польськ. suplikacja - благальний молебен на "Святий Боже", лат. supplico - "благаю на колінах" - молебен з виставленням Святих Дарів (Східна Церква їх уживає лише для Причастя й не визнає окремого почитання) та ін.
Мають місце в конфесійному стилі й інші поодинокі запозичення: італійські, німецько-латинські чи французько-латинські, які свого часу були засвоєні з латинської мови й пережили в мові, що їх прийняла, свою еволюцію.
Важливо наголосити, що лексикарелігійно-церковної сфери творилася й на слов'янському мовному Грунті. У сучасному конфесійному стилі особливо поширені такі старослов'янізми:
а) складні слова з першими компонентами благо-, бого-, добро-: благовоління, благодать, благословення, боголюбивий. Богородиця, богослов, добросердя, доброчесність, доброчинець та ін.;
б) слова з префіксами воз-, пре-, пред-, со-: возвістити, вознести, премилостивий,. премудрий, пренепорочна, пресвята, собор, согрішити, сотворити та под.;
в) слова із суфіксами -ство, -тва, -тель: божество, священство, молитва, вседержитель, покровитель, спаситель, хоронитель і т.п.;
г) слова з є, ю на початку відповідно до східносло-в'янських о, у. єдиний, юродивий,
г) слова з неповноголосими ра, па. яким в українській мові відповідають повноголосі оро, оло: глава, прах, храм тощо;
д) слово священик з літерою щ замість ч;
е) слово раб зі сполученням ра на початку слова відповідно до східнослов'янського ро;
є) слова зі сполученням жд (із давнього dj) нужденний, страждати, утверждати тощо.
На слов'янське походження слова може вказувати його релігійно-церковна семантика (т. зв. семантичні старослов'янізми): воскреснути. Господь, гріх, небеса,' пророк, святий, суєта та ін.
У контекст творів конфесійного стилю майстерно вплітаються численні зразки синонімів та антонімів. Розлого представлена синонімія. Прикметною рисою є те, що багато одиниць цього типу лексико-семантичних відношень у сфері релігії вживаються попарно: величати, славити; веселитися, радуватися; жорстокий, холодний; ласка, милосердя; непорочна, пречиста; подяка, славословлення тощо.
Використання близьких за значенням слів сприяє найточнішій і
Loading...

 
 

Цікаве