WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Прикметник. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників - Реферат

Прикметник. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників - Реферат

не змінюється за родами, числами, відмінками, nop.: Be-чер (ночь, утро) сегодня теплее, чем вчерашний (-яя, -ее); Их дом (квартира, село, окна) больше, чем у нас.
Від відмінюваних ступеневих форм прикметника потрібно відрізняти невідмінювані прислівникові форми. Порівняйте, наприклад, використання форм вищого ступеня прикметників і прислівників у таких реченнях:
...Одинокому мені Здається кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна (Т. Шевченко); ...Сяють дукачіта дороге намисто на шиї, з-під чорного шовку на голові вибивається дівоча пиха - краща од шовку, темніша од ночі дівоча коса; а що вже теє личко, то хто його знає, які й малярі його малювали! (С. Васильченко); Краще гірка правда, ніж; солодка омана (М. Олійник); Краще своє латане, ніж; чуже хватане (прислів'я); Краще гірка правда, ніж; солодка брехня (прислів'я). У перших двох реченнях виділені слова є прикметниками і, отже, потребують граматичного узгодження з іменником у роді, числі, відмінку. В трьох останніх прикладах (двокомпонентних реченнях з некоординованими головними членами) слово краще - це прислівник, який, звичайно, не узгоджується з підметом.
Приклади неузгодження вищого ступеня прикметників зустрічаються у творах письменників-класиків, наприклад: Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди... (Т. Шевченко); Завжди величніше путь На голгофу, ніж; хід тріумфальний; Так з передвіку було І так воно буде довіку... (Л. Українка). Для сучасної української мови такі конструкції є ненормативними.
Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників
І. Присвійні прикметники
Присвійні прикметники означають належність предмета особі. Вони утворюються від назв осіб за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, сестрин, Коваленків, Сергіїв, Софіїн.
В українській мові належність особі може позначатися не тільки присвійними прикметниками, а й іменниками у родовому відмінку, наприклад: братова квартира - квартира брата, Іванів "Москвич " - "Москвич" Івана, Мару сина донька - донька Марусі. Наведені словосполучення кваліфікуються як синтаксичні синоніми, але стилістично вони не рівноцінні. У науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях можливі лише конструкції з родовим належності. Присвійні прикметники побутують переважно у фольклорі, розмовному та художньому мовленні, як-от: Текла річечка через батьків двір. Через батьків двір та й на поговір (нар. пісня); Сотників кінь летів у напрямі Батурина (Б. Лепкий); В кухні дружина коопера-торова кінчала останні господарські справи перед тим, як іти на посаду (В. Підмогильний).
Просторічне забарвлення мають сполучення двох присвійних прикметників, а також поєднання присвійного прикметника і родового належності: Бачу, тут лежить бабин Марусин одяг і твій лежить (Є. Гуцало); / він вийняв з книги портрет Тарасів Шевченків та й його почепив, поруч з Оуеном, у рямцях за склом (Б. Грінченко); тітки Ольжина скриня, у дядька Михайловій майстерні і под.
II. Присвійно-відносні прикметники
До цього розряду належать прикметники, утворювані від назв осіб за допомогою суфіксів -ськ-, -ач, -ий, а також від назв тварин, птахів за допомогою суфіксів -ин (-їн), -ов (-ев), -ач та нульового (з безпосереднім приєднанням прикметникових закінчень до твірної основи). Присвійно-відносні прикметники означають групову належність і властивість предмета за зв'язком з особою або твариною, а отже, поєднують у семантиці посесивну і відносну ознаку, наприклад: студентський гуртожиток (гуртожиток для студентів), студентський фестиваль (фестиваль студентів), студентський загін (загін, який складається зі студентів); бджолина сім'я (сім'я бджіл), бджолиний мед (мед, зібраний бджолами); кроляча клітка (клітка для кролів), кроляча шапка (шапка з кролячого хутра); норковий розплідник (розплідник для вирощення норки), норковий комір (комір із норкового хутра).
Прикметники із суфіксами -яч та нульовим можуть означати належність одній тварині (при поєднанні з назвою частини тіла): вовчий хвіст, заяча лапа, коняча голова. Індивідуальну належність виражають у деяких випадках і прикметники із суфіксом -ськ-: Мотря впивалася запахом квіток серед зими і п'яніла від гетьманських слів (Б. Лепкий); Поштар сватачів до тебе хоче прислати та прийшов дізнатися, що ти на се скажеш. Ми вже дали свою згоду - будь і ти розумна, ґаздинею поштарською станеш! (О. Маркуш).
Присвійно-відносні прикметники можуть метафоризуватися, набуваючи якісного значення, порівняйте: ведмежий барліг, вовчий капкан, черепашачий панцир, курячі сліди, піратський корабель (присвійно-відносне значення) і ведмежа хода, вовчий апетит, черепашача швидкість, курячий мозок, піратська поведінка (якісне значення). Значення переносно вжитих присвійно-відносних прикметників передається за допомогою порівняльних зворотів: дитяча наївність - наївність як у дитини, собачий нюх - нюх як у собаки, мишачий колір - колір як у миші.
III. Відносні прикметники
Відносні прикметники відтворюють ознаку за відношенням предмета до іншого предмета, дії, обставини. Словосполучення з відносними прикметниками мають, як правило, паралельні синтаксичні конструкції з іменником у непрямому відмінку.Синонімізуються з прийменниково-відмінковою формою, наприклад, такі прикметники, що означають:
а) ознаку предмета щодо матеріалу: дерев'яна ложка - ложка з дерева, кришталевий келих - келих з кришталю, солом'яний капелюх - капелюх із соломи;
б) ознаку предмета щодо місця і простору: центральні вулиці - вулиці у центрі, київські парки - парки у Києві, присадибна ділянка - ділянка біля садиби, степова криниця - криниця у степу;
в) ознаку предмета щодо часу і тривалості у часі: травневі дощі - дощі у травні, тижневе відрядження - відрядження на тиждень, річний план - план нарік, недільні розваги -розваги у неділю;
г) ознаку предмета за призначенням: журнальний столик - столик для журналів, ялинкові прикраси - прикраси для ялинки, картинна рама -рама для картини;
ґ) ознаку предмета за належністю іншому предметові: університетський клуб - клуб університету, інститутський стадіон - стадіон інституту, заводська їдальня - їдальня заводу.
Прикметники у переносному значенні не мають паралельних іменниково-відмінкових форм, наприклад, такі: сердечні (стосунки), бархатний (голос), золоте (серце), медові (слова), кам'яне (обличчя), свинцеве (небо) і под.
IV. Вибір синтаксичного варіанта
У конкретних умовах мовлення перевага віддається одній з паралельних конструкцій залежно від її семантичних, синтаксичних, стилістичних особливостей. Враховується, наприклад, те, що сполучення з прикметником мають загальніше значення, ніж сполучення з іменником у ролі неузгодженого означення: материнські почуття - це почуття матері і почуття, пройняті любов'ю і турботою; журнальна стаття - це і конкретна стаття в журналі, і вид статті; заводські робітники - це робітники конкретного заводу і робітники усіх заводів.
Семантико-синтаксичною особливістю словосполучення із двох іменників є те, що іменник у непрямому відмінку (на відміну від прикметника) може мати при собі пояснювальні слова, які допомагають точніше, конкретніше висловити думку, nop.: взуттєвий магазин - магазин жіночого взуття, студентський відпочинок - відпочинок студентів Харківського університету, вуличні ліхтарі - ліхтарі на львівських вулицях.
Сполучення іменника з іменником належать до стилістично нейтральних конструкцій, сполучення з прикметником-означенням можуть мати стилістичні обмеження. Наприклад, конструкції з присвійними прикметниками використовуються лише в розмовному і художньому мовленні.
Список використаної літератури
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К.: Либідь, 1991.
2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1990.
3. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. - К.: Артек, 1999.
4. Волощак М. Неправильно - правильно: Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. - К., 2000.
5. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. - К.: А. С. К., 2000.
6. Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. - К.: Видавничий центр "Просвіта", 2000.
7. Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян. - Донецьк: Сталкер, 1997.
8. Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного слововживання. - К.: Рідна мова, 2000.
9. Гринчишин Д. Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. - К.: Рад. шк., 1986.
10. Ділова українська мова: Навч. посіб. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.
11. Ділова українська мова: Посіб. для студентів вузів / За ред. Н. Д. Бабич. - Чернівці: Рута, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве