WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Прикметник. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників - Реферат

Прикметник. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників - Реферат


Реферат на тему:
Прикметник. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників
Прикметник. Уживання деяких форм прикметників
І. Повні та короткі форми прикметників
За типом закінчення у сучасній українській мові розрізняють повні (відмінювані) та короткі (невідмінювані) форми прикметників.
Звичайною для української мови є повна форма прикметників: високий, синій, чудова, зелена, глибоке, чорне, розумні, ясні. Повні прикметники мають два різновиди - стягнений і нестягнений. Нестягнені варіанти (як паралельні до стягнених) можливі тільки у називному і знахідному відмінках однини прикметників жіночого і середнього роду (висока - високая, глибоку - глибокую, ясне - яс-неє, далеке - далекеє), а також у називному і знахідному відмінках множини (сильні-сильнії, веселі-веселії).
Повні прикметники (при наявності варіантів - у стягненій формі) належать до стилістично нейтральних форм, які використовуються без будь-яких функціональних обмежень. Нестягнені варіанти повних прикметників використовуються переважно у фольклорі і (з метою стилізації під усну народну творчість) у поезії:
Ой і зійди, зійди Ти, зіронько вечірняя, Ой вийди, вийди, Дівчинонько моя вірная! (нар. пісня);
Сріблясті потоки із місяця ллються, Сріблястії звуки з-під лютні несуться (А. Кримський).
Окремі повні прикметники чоловічого роду у називному - знахідному відмінках однини утворюють короткі (з нульовим закінченням) форми: вартий - варт, винний - винен, годний - годен, дрібний - дрібен, живий - жив, здоровий - здоров, ладний - ладен, певний - певен, повний - повен, потрібний - потрібен, правий - прав, радий - рад, срібний - срібен, ясний - ясен. Сферою використання коротких прикметників є фольклор, розмовне мовлення, поезія, наприклад:
Ой славен козак да старший Павло Хвалився конем перед королем... (нар. пісня);
Чом, Дунає, став ти мутен, Став ти мутен, каламутен?
(П. Куліш);
Благословен останній альпініст, Що буде вгору дертися по скелі!
(Л. Костенко).
II. Варіанти відмінкових форм прикметників
Прикметники чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини мають паралельні форми: на нижньому - на нижнім, на останньому - на останнім, на безкрайому - на безкраїм. Стилістично форми не диференціюються, використовуються у всіх стилях, хоча вживання форми на -ім у науковому і - особливо - в офіційно-діловому стилі не рекомендується. Частіше вживається форма на -ому. Прикметники із закінченням -ім (-їм) активно функціонують у поетичних творах:
Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев
(І. Малкович);
Там Сварог схиливсь над стернями, вкутав голову туманами і ворушить тихо віями, як лісами в білім інею
(Т. Осьмачка).
Ступені порівняння прикметників
В українській мові розрізняють два ступені порівняння - вищий і найвищий, які можуть виражатися простими (синтетичними) і складеними (аналітичними) формами. Ступені порівняння властиві тільки якісним прикметникам.
І. Вищий ступінь порівняння
1. Проста форма вищого ступеня утворюється додаванням суфіксів -іш- або -ш- до основи чи кореня звичайного ступеня прикметника: надійний - надійніший, могутній - могутніший, тонкий - тонший, довгий - довший. Кілька прикметників утворюють просту форму вищого ступеня порівняння суплетивно (від іншої основи): поганий - гірший, гарний - кращий, великий - більший, малий - менший.
2. Окремі прикметники утворюють паралельні форми вищого ступеня: грубший - грубіший, здоровити - здоровіший, швидший - швидкіший, тонший - топкіший. Деякі з паралельних форм розрізняються відтінками значення, вужчою/ширшою сполучуваністю, наприклад: гірший (досвід, доля) - гіркіший (перець), гладший (пред-
мет) - гладкіший (чоловік, людина), молодший (вік, посада) -молодший (вік), рідший (випадок, можливість) -рідкіший (гребінь, сітка, суп), старший (вік, посада, соціальний стан) - старіший (вік), товщий (предмет, людина) - товстіший (чоловік, людина).
3. У розмовному і художньому мовленні прикметники вищого ступеня іноді вживаються в усіченій формі: А сонце, як і літом, радісно-блискуче, а небо - ще синіш (Н. Романенко-Ткаченко); Кохаючи Валентина, Леся все ж бачила, що Валентин удвічі безпорадніш навіть нещасніш за неї, вона вже бачила, нарешті, що він може тільки стояти їй на перешкоді (М. Хвильовий); Справа тут багато складніш (там само).
4. Складена форма вищого ступеня утворюється поєднанням слів більш, менш і звичайної форми якісних прикметників: більш дошкульний, менш важливий, менш вередливий. Для деяких прикметників складена форма вищого ступеня (як і найвищого) є єдино можливою: більш винний, менш радий, більш роботящий, менш завидющий, менш вартий і под.
5. У російській мові форми вищого ступеня порівняння вживаються у поєднанні з родовим відмінком іменника (день длиннее ночи) або зі сполучником чем (Зта книга интереснее, чем та). В українській мові нормі відповідає вживання вищого ступеня порівняння з прийменником (від, за, порівняно з, проти) або зі сполучником (ніж, як): Від ясних днів ще спокійніші ночі, - На синій стрісі срібний чорногуз... (П. Филипович); / дівчата українські які бойові були! Навіть за хлопців міцніші! Не будь же гірша за них, Марто! (В. Підмогильний); - Ви молодші, німе я. - А ви сильніші від мене, вас і довбнею не діб'є (Б. Лепкий); Нема вже на світі нічого гіршого, як люта свекруха (Н. Кобринська); Дисципліна у класі порівняно з минулим роком стала кращою; Проти 8-Б класу ми набагато серйозніші.
Найуживанішими є стилістично нейтральні конструкції з прийменником від і сполучником ніж. Рідше вживаються конструкції із сполучником як, що також відзначаються стилістичною нейтральністю. Сполучення вищого ступеня порівняння з прийменниками за і проти характерне для розмовного мовлення. Науковим й офіційно-діловим стилями обмежене використання конструкцій з прийменником порівняно з. У письменників минулого вищий ступінь прикметників поєднувався також з прийменником над: Чи може що кращого бути Над небо, задивлене в море? (Б. Лепкий). Такі конструкції належать до архаїчних.
II. Найвищий ступінь порівняння
1. Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найдобріший, найсмачніший, найкращий, найлегший. Перед цим префіксом для підсилення якості вживаються частки як, що: якнайшвидший, якнайкращий, щонайдорожчий, щонайлегший.
2. Складена форма утворюється сполученням слів найбільш, найменш із прикметником звичайного ступеня: найбільш зрозумілий, найменш зручний. Складена форма найвищого ступеня, утворена за допомогою слова самий (самий розумний, самий досконалий), має в українській мові просторічний характер (у російській мові форми із словом самий - самий умньїй, самий совершенний - відповідають літературній нормі).
III. Стилістичне розрізнення простої іскладеної форм ступенів порівняння прикметників
Проста форма і найвищого ступенів порівняння переважає в художньому, публіцистичному, розмовному мовленні. Складена форма ступенів порівняння має відтінок книжності, отже, вона прийнятніша для наукового й офіційно-ділового стилів. Без стилістичних обмежень уживається синтетична форма ступенювання тих прикметників, що не утворюють простої форми.
IV. Помилки у вживанні форм ступеня порівняння
1. Порушенням літературної норми є поєднання вищого ступеня прикметника з родовим відмінком іменника без прийменника (він дужчий тебе, яблуня вища груші) або вживання вищого ступеня із відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти). Ці помилки виникають під впливом російської мови, в якій такі конструкції становлять літературну норму.
2. Досить часто трапляються випадки контамінації (змішування) простої і складеної форм ступенювання: більш легший, найбільш легший, більш простіший, найбільш простіший. Літературними є форми: більш легкий, легший, найбільш легкий, найлегший, більш простий, простіший, найбільш простий, найпростіший.
3. Поширеною помилкою є неправильне узгодження простої форми вищого ступеня, як-от: Мій брат вище, ніж: ти; Валя стала набагато серйозніше; Ці яблука дешевше від тих. У цих реченнях потрібно вжити форми вищий, серйозніша (серйознішою), дешевші, оскільки в українській мові проста форма вищого ступеня має категорії роду, числа, відмінка і має узгоджуватися за ними, наприклад: Гарячіше сонце в нашому дитинстві, ласкавіше, голубіше, ближче небо, золотіші зорі, різноманітніший, цікавіший, багатіший увесь широкий світ (С. Васильченко). Зазначена помилка виникає під впливом російської мови, в якій, на відміну від української, проста форма вищого ступеня
Loading...

 
 

Цікаве