WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв. Відмінювання прізвищ - Реферат

Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв. Відмінювання прізвищ - Реферат


Реферат на тему:
Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв. Відмінювання прізвищ
Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв
В українській мові звертання обов'язково виражається кличним відмінком іменника. Використання у звертаннях форм називного відмінка (що властиве російській мові) для української мови є ненормативним. Наведемо основні правила творення кличного відмінка іменників.
1. Кличний відмінок іменників І відміни
Іменники твердої групи утворюють кличну форму за допомогою закінчення -о: Василино, Галино, Миколо, колего, мамо, донечко. Іменники м'якої групи у кличній формі мають закінчення -є (-є): нене, закрійнице, Насте, Ілле, Маріє, Ксеніє, Зоє. Закінчення -ю утворює кличний відмінок іменників м'якої групи, що означають жіночі пестливі імена та назви жінок: Галю, Таню, Марусю, бабусю, тітусю.
2. Кличний відмінок іменників II відміни
2.1. Закінчення -у мають:
а) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-): братику, хлопчику, синку, батьку, внучку, Петрику, Івасику;
б) іншомовні імена з основою на г, к, ж: Джеку, Жаку, Ніку, Алі-ку, Гайку, Олегу, Майку, Людвігу, Генріху, Фрідріху;
в) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий та р (крім ж): викладачу, глядачу, укладачу, лікарю, поштарю, секретарю, товаришу (але каменяре).
2.2. Закінчення -ю виступає у іменників м'якої групи: вихователю, дідусю, Віталію, Геннадію, Костю, Олесю, Ігорю.
2.3. Закінчення -є мають:
а) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, голубе, куме, парубче, друже, пастуше, Іване, Петре, Степане, Володимире, Ярославе (але: діду, сину, тату);
б) іменники твердої групи із суфіксами -ист-, -іст-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир-: радисте, альпіністе, професоре, директоре, ректоре, адміністраторе, режисере, комбайнере, бригадире, командире;
в) іменники м'якої групи із суфіксом -ець-: молодче, хлопче, кравче (але: бійцю, знавцю, добровольцю);
г) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою на ж, дж і загальні назви з основою на р, ж): Довбуше, Джордже, газетяре, кресляре, стороже.
3. Кличний відмінок іменників III відміни
У кличному відмінку іменники III відміни мають закінчення -є: розкоше, радосте, Любове, Аделе, Нінеле.
4. Кличний відмінок імен по батькові
Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення -о, імена по батькові чоловічого роду - закінчення -у: Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу.
5. Звертання, що складаються з кількох назв
5.1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє.
5.2. У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соко-ловський.
5.3. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму обов'язково має перше слово, друге може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово (голова), товаришу майоре (майор).
Відмінювання прізвищ
1. Жіночі й чоловічі прізвища на -а, -я, що належать до іменникового типу, відмінюються, як іменники І відміни:
н. Щербина Кучеря Заведія
р. Щербини Кучері Заведи
д. Щербині Кучері Заведи
3. Щербину Кучерю Заведію
0. Щербиною Кучерею Заведією
м. при Щербині при Кучері при Заведії
У прізвищах з основою на г, к, х на взірець Брага, Кочерга, Пані-будьласка, Морока, Муха при відмінюванні відбуваються чергування, як й у відповідних загальних назвах: розказати Бразі Миколі, дорікати Максимові Кочерзі, надіслати панові Панібудьласці, подарувати Мороці Оксані, видати свідоцтво Мусі Матвію. В офіційних документах бажано вживати такі прізвища у вихідній формі.
2. Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Ільницька, Ільницької, Ільницькій; Задорожня, Задорожньої, Задорожній; Головатий, Головатого, Головатому; Завгородній, Зав-городнього, Завгородньому. Прізвища чоловічого роду у місцевому відмінку мають варіантні форми: при Головатому (Головатім), при Завгородньому (Завгороднім). У науковому та офіційно-діловому стилях допускається вживання лише першої з цих форм.
3. Жіночі прізвища на -о, -й і на приголосний не відмінюються: відзначити роботу Білоус Алли Олександрівни, стаття Стефанії Хим'як, привітати Людмилу Федорівну Біжик, нагородити Світлану Гелемей, працювати разом з Ніною Головко, виступ сестер Байко.
4. Чоловічі прізвища на -о і на приголосний (крім тих, що утворені за допомогою присвійних суфіксів) відмінюються, як відповідні іменники II відміни. Прізвища на -ьо типу Кузьо, Маньо, Худьо відмінюються як іменники м'якої групи. У давальному і місцевому відмінках прізвища цієї групи мають варіанти. От взірці відмінювання таких іменників:
Н. Гнатюк Ухач Стець
Р. Гнатюк-а Ухач-а Стец-я
Д. Гнатюк-ові(-у) Ухач-еві (-у) Стец-еві (-ю)
3. Гнатюк-а Ухач-а Стец-я
О. Гнатюк-ом Ухач-ем Стец-ем
М. при Гнатюк-ові (-у) при Ухач-еві (-у) при Стец-еві (-ю)
н. Кузьо Захожай Гайченко
р. Куз-я Захожа-я Гайченк-а
д. Куз-еві (-ю) Захожа-єві (-ю) Гайченк-ові (-у)
3. Куз-я Захожа-я Гайченк-а
0. Куз-ем Захожа-єм Гайченк-ом
5. Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються, як іменники твердої групи II відміни, але в орудному відмінку вони мають прикметникове закінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне і може зберігатися або переходити в є або в о. В сучасній українській мові обидва варіанти визнаються нормативними. Наведемо взірці відмінювання прізвищ цього типу:
н. Баранов Гриців
р. Баранов-а Грицев-а (-ців-а)
д. Баранов-у Грицев-у (-ців-у)
3. Баранов-а Грицев-а (-ців-а)
0. Баранов-им Грицев-им (-ців-им)
м. при Баранов-і (-у, при Грицев-і, -у (-ців-і, -у)
н. Марків
р. Марков-а (-ків-а)
д. Марков-у (-ків-у)
3. Марков-а (-ків-а)
0. Марков-им (-ків-им)
м. при Марков-і, -у (-ків-і, -у)
н. Турчин Щокін Гоїн
р. Турчин-а Щокін-а Гоїн-а
д. Турчин-ові (-у) Щокін-ові (-у) Гоїн-ові (-у)
3. Турчин-а Щокін-а Гоїн-а
0. Турчин-им Щокін-им Гоїн-им
м. при Турчин-у (-і) при Щокін-у (-і) при Гоїн-у (-і)
6.Не відмінюються псевдоніми і слов'янські прізвища на є, і (Ле, Трублаїні, Леле, Емхе, Роде, Півтораднї), а також прізвища іншомовного походження на і, є, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для української мови закінчення (Беранже, Гете, Руставелі, Петефі, Ло-тяну, Шоу, Бокаччо, Гюго, Дідро, Дюма, Моравіа, Гамсахурдіа та ін.).
7. Прізвища, що походять від назв тварин, предметів, загальних назв людей за певною ознакою, в офіційних текстах рекомендується вживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: оголосити подяку Ірині Петрівні Зозулі; схвалити пропозицію інженера Пасіки Р. О.; виступив доцент Паляниця С. І; запропонував викладач Заїка Степан Степанович.
8. У подвійних прізвищах компоненти змінюються за загальними правилами відмінювання прізвищ: дисертація аспірантки Косинки-Антонич, виступ аспіранта Косинки-Антонича, стаття Скибич-Стрілецької, винахід Скибича-Стрілецького, заява Косенко-Коноп-лицької, виступ Милейко-Залузької, твори Карпенка-Карого, повість Нечуя-Левицького, але: творчість Драй-Хмари, музика Кос-Ана-тольського.
Список використаної літератури
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К.: Либідь, 1991.
2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1990.
3. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. - К.: Артек, 1999.
4. Волощак М. Неправильно - правильно: Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. - К., 2000.
5. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. - К.: А. С. К., 2000.
6. Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. - К.: Видавничий центр "Просвіта", 2000.
7. Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян. - Донецьк: Сталкер, 1997.
8. Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного слововживання. - К.: Рідна мова, 2000.
9. Гринчишин Д. Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. - К.: Рад. шк., 1986.
10. Ділова українська мова: Навч. посіб. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.
11. Ділова українська мова: Посіб. для студентів вузів / За ред. Н. Д. Бабич. - Чернівці: Рута, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве