WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Дієслово - Реферат

Дієслово - Реферат


Реферат на тему:
Дієслово
Творення і вживання деяких форм дієслова
І. Неозначена форма дієслова
Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, майструвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) вживаються в усному мовленні, фольклорі та в художній літературі, наприклад:
Мені шляху не питать: Прямо степом мандрувать, Гей-гей, долю доганять!
(Нар. пісня);
Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л. Костенко).
Деякі дієслова мають паралельні форми інфінітива. До стилістично рівнозначних (хоча семантично - за значенням одно- чи багатократності, інхоативності, інгресивності, дуративності і т. ін. - не тотожних) належать, наприклад, такі варіанти: виштовхнути і виштовхати, випхнути і випхати, витягнути і витягти, досягнути і досягти, застигнути і застигти, надягнути і надягти, скреготати і скреготіти і под. Стилістично розрізняються форми із суфіксами -yea- (-юва-) і -а- (-я-), як-от: витискувати і витискати, витягувати
і витягати, випробовувати і випробувати, доповнювати і доповняти, закруглювати і закругляти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Першим з варіантів віддається перевага у науковому та офіційно-діловому мовленні, другі частіше використовуються у розмовному і художньому стилях.
II. Форми теперішнього часу
1. Подвійні форми теперішнього часу мають різновідмінювані дієслова, як-от: дути - дму, дмеш... і дую, дуєш...; клепати - клепаю, клепаєш... і клеплю, клеплеш...; колисати - колисаю, колисаєш... і колишу, колишеш...; мугикати -мугикаю, мугикаєш... і мугичу, му-гичеш...; скакати - скакаю, скакаєш... і скачу, скачеш...; смикати - смикаю, смикаєш... і смичу, смичеш...; стругати - стругаю, стругаєш... і стружу, стружеш... і т. ін. Ці форми подаються у словниках як рівноправні, стилістично нейтральні.
2. Стилістично розрізняються форми першої особи і множини (розуміємо -розумієм, бачимо - бачим, радіємо -радієм) і форми третьої особи однини (співає - співа, виглядає - вигляда, поливає - полива). Перші з наведених варіантів є стилістично нейтральними, другі належать до стилістично знижених форм, які вживаються у розмовному мовленні і (як елемент стилізації) у художній літературі: Розпитуєм Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих літ (О. Гончар); Дихаєм на повні груди, прозираєм далі (П. Тичина); ...Бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова (Л. Костенко); Я співаю пісню морю, І воно мені співа (О. Олесь).
Для відтворення просторіччя у художніх творах використовуються ненормативні (в тому числі діалектні) форми першої і третьої особи однини, наприклад: Сама світом нуджу, а сердюсь на тебе, думаю: що ж це він дурить мене, чи що? (І. Карпенко-Карий); Петрик заліз на пічку і з пічки визирає, а я сидю на лаві і тремтю вся (М. Хвильовий); Ой, як тяжко розійтись з милим і не знать, чи він любе тебе? (І. Карпенко-Карий); В країнах теплих дике море До вас співає і говоре... (О. Олесь).
Елементом просторіччя є форма хотять. Літературній нормі української мови відповідає форма хочуть.
3. Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є: Звичайно година робіт для дівчат є з усіх шкільних годин най-
милішою (У. Кравченко); Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є всюди (І. Франко); Нестрінутий друже, колись в ранню рань, якщо ти ще є у безмежжі, то швидше між: мною і вічністю стань в чистішій од неба одежі... (Т. Осьмачка); Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає (Л. Костенко). У художньому та публіцистичному стилях з метою створення урочистої мови використовуються архаїчні особові форми від бути: (я) єсмь, (ти) ecu, (ви) єсть, (ми) єсьмо, (ви) єсте, (вони) суть. Форма єсть може виступати у всіх особових формах: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Ти щира єсть людина; тобі я як сестрі одкрию душу всю свою (І. Карпенко-Карий); А чи єсть у тебе рушники? (Т. Шевченко).
Іноді під впливом російської мови замість форми є у ролі зв'язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Вони являються моїми найкращими друзями. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися не використовується як зв'язка, воно вживається із значенням "з'являтися, примарюватися, снитися", як у прикладах: Не раз у сні являється мені, О люба, образ твій, такий чудовий... (І. Франко); Чого являєшся мені Усні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? (Там само).
III. Форми минулого часу
Частина дієслів із суфіксом -ну- має у минулому часі дублетні форми: гаснути - гас і гаснув, замовкнути - замовк і замовкнув, зів'яти -зів 'яв і зів 'янув, мерзнути - мерз і мерзнув, м 'якнути - м'які м'якнув, пожовкнути -пожовк і пожовкнув, стихнути - стих і стихнув, тиснути - тис і тиснув, щезнути - щез і щезнув і под. Стилістично паралельні форми не розрізняються, більш уживаними є короткі форми, хоча за семантикою дієслова з суфіксом -ну- означають, як правило, однократність.
IV. Форми майбутнього часу
Дієслова доконаного виду утворюють просту (синтетичну) форму майбутнього часу: побачу, відпочинеш, сконструюють. Дієслова недоконаного виду мають синтетичну й аналітичну форми майбутнього часу: буде проводитись/проводитиметься, будуть контролюва-ти/контролюватимуть, буде визначати/визначатиме, буде забезпечуватись/забезпечуватиметься, будемо забезпечувати/забезпечуватимемо. У діловому і науковому стилях уживаються обидві форми. В інших стилях перевага віддається простим формам дієслова: снідатимемо, танцюватимеш, пропонуватимуть.
V. Форми наказового способу
1. Для української мови характерні прості форми першої особи множини: ходімо, встаньмо, дивімось, зробімо, пишімо, снідаймо. У
Loading...

 
 

Цікаве