WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Максимович Михайло Олександрович - Реферат

Максимович Михайло Олександрович - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Максимович
Михайло Олександрович
(1804-1873)
МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович [3(15). IХ 1804, х. Тимківщина, тепер с. Богуславець Золотоніського р-ну Черкас, обл. - 10(22). XI 1873, х. Михайлова Гора, тепер у складі с. Прохорівки Канівського р-ну Черкас, обл.] - український учений-енциклопедист, письменник, журналіст, перекладач, педагог, член-кореспондент Петерб. АН з 1871, почесний член Московського, Петербурзького, Київського і Новоросійського (Одеса) університетів.
Закінчив 1819 Новгород-Сіверську гімназію, 1823 Московський університет.
Від липня 1834 працював у Київському університеті: зав. кафедри рос. словесності, а з вересня того ж року по грудень 1835 - ректор, з 1836 - декан філос. ф-ту. 1845 за станом здоров'я вийшов у відставку, жив у своєму маєтку на х. Михайлова Гора побл. с. Прохорівки Канів, повіту, займався наук. роботою. У галузі слов'янознавства М. обгрунтував тричленну класифікацію слов'ян, мов та створив наук. концепцію розвитку і взаємовідносин східнослов'ян. мов порівняно з ін. слов'янськими та європейськими ("Звідки походить руськая земля", 1837; "Критико-історичне дослідження про російську мову", 1838; "Історія давньоруської словесності", кн. 1, 1839; "Начатки руської філології", 1845). Обгрунтував самобутність та самостійність укр. мови, давність (з 10 ст.) її походження ("Філологічні листи до М. П. Погодіна", 1856; "Листи-відповіді до М. П. Погодіна", 1857; "Нові листи до М. П. Погодіна. Про вікодавність малоросійського наріччя", 1863); подав характеристику специф. рис укр. фонетики, граматики, лексики; розпочав вивчення укр. етимології, ономастики; запропонував укр. правопис на істор.-етимол. засадах - максимовичівку ("Думка про малоросійську мову і правопис її", 1830; "Про правопис малоросійської мови. Лист до Г. Ф. Основ'яненка", 1841). Заклав основи укр. діалектології, розробив власну двочленну класифікацію укр. говорів. Підтримував думку, що основою укр. літ. мови є київ.-полтав. діалект. Представник порівн.-істор. методу в мовознавстві.
У галузі слов'янознавства М.Максимович обґрунтував тричленну класифікацію слов'ян, мов та створив наукову концепцію розвитку і взаємовідносин східнослов'ян. мов порівняно з іншими слов'янськими та європейськими ("Звідки походить руськая земля", 1837; "Критико-історичне дослідження про російську мову", 1838; "Історія давньоруської словесності", кн. 1, 1839; "Начатки руської філології", 1845).
Обгрунтував самобутність та самостійність української мови, давність (з 10 ст.) її походження ("Філологічні листи до М. П. Погодіна", 1856; "Листи-відповіді до М. П. Погодіна", 1857; "Нові листи до М. П. Погодіна. Про вікодавність малоросійського наріччя", 1863); подав характеристику специфіальних рис української фонетики, граматики, лексики; розпочав вивчення української етимології, ономастики; запропонував український правопис на історико-етимологічних засадах - максимовичівку ("Думка про малоросійську мову і правопис її", 1830; "Про правопис малоросійської мови. Лист до Г. Ф. Основ'яненка", 1841).
Заклав основи української діалектології, розробив власну двочленну класифікацію українських говорів. Підтримував думку, що основою української літературної мови є київсько-полтавський діалект. Представник порівнювально-історичного методу в мовознавстві.
До 1845 року читає лекції у Київському університеті, працює у Київській археографічній комісії, де вперше познайомився з Т.Шевченком. Того ж року через погіршення здоров'я виходить на пенсію, оселяється на хуторі Михайлова Гора Золотоніського повіту Полтавської губернії. Виїжджає для роботи в архівах та бібліотеках до Москви, Петербурга, Києва, публікує багато історичних праць.
Листується і зустрічається з багатьма діячами науки і культури, зокрема з Т.Шевченком, В.Бєлінським, Д.Писарєвим, М.Гоголем. Бере участь у наукових дискусіях, заперечує норманську теорію походження Русі-України, розвінчує погодінську теорію, за якою Україна - це лише Південь Росії, її "окраїна". 1856 року публікує на цю тему "Філологічні листи до М.Погодіна", у яких захищає самобутність українського народу, його культури та мови. 1857 року друкує переклад "Слова про Ігорів похід" українською мовою. 1859 року М.Максимович видав перший номер альманаху "Українець", в якому вміщено багато матеріалів з історії України. Того ж року на хутір Михайлову Гору приїжджає Т.Шевченко, який написав там портрет Михайла Максимовича та його дружини Марії Василівни. 1860 року публікує полемічну статтю "Оборона українських повістей Гоголя". У травні 1861 року М.Максимович бере участь у похороні Т.Шевченка у Каневі, пише вірш "На смерть Т.Г.Шевченка".
1871 року М.Максимовича обрано членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук. Того ж року він бере участь у Третьому Всеросійському з'їзді природознавців у Києві. У Петербурзі побачили світ "Листи про Київ та спогади про Тавриду". 10 грудня 1873 року М.Максимович помер.
Михайло Максимович завдяки різнобічності свого обдаровання залишив однаково помітний слід як у галузі природознавства, ботаніки, хімії, зоології, фізики, якими він активно займався у 1823-1834 роках, так і в галузях мовознавства, фольклору, етнографії, історії, археології, що їм він присвятив пізніший період своєї діяльності аж до останніх днів життя.
Ще під час захисту магістерської дисертації у 1827 році Михайло Максимович підготував і видав першу в Росії і Україні збірку "Малоросійські пісні". Пізніше дослідник видав збірки українських народних пісень у 1834 і 1849 роках.
До багатьох пісень Максимович додавав докладні історичні коментарі, які давали можливість глибше зрозуміти їх зміст і водночас життя українського народу. Збіркам Максимовича дав високу оцінку М.Гоголь. О.Пушкін використав їх у своїй поемі "Полтава".
Іван Франко підкреслював, що видання Максимовича мали великий вплив на формування
Loading...

 
 

Цікаве