WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

координативи (антоніми, що виражають градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять) (близько 80%);
" антоніми-комплементативи (антоніми, що виражають комплементарність) (близько 10%);
" антоніми-контративи (антоніми, що виражають протилежну спрямованість дій, ознак чи властивостей (близько 10%).
Найпродуктивнішим і найрізноманітнішим за тематикою у поета є клас антонімів - квалітативів та координативів, бо саме цей тип антонімів утворює ядро антонімії. Цей клас включає сім тематичних груп, які представляють антонімічні опозиції, що виражають градуальну якісну контрарність, і одну тематичну групу, яку представляють антонімічні опозиції, що репрезентують протилежність основних координаційних понять.
У межах тематичної класифікації антонімів цього класу превалює перша група, утворена із антонімічних слів, що позначають психічні та фізіологічні характеристики людини та її стану. У тематичних групах виділяються опорні антонімічні образи, серед яких домінують щастя - горе, любов - ненависть, день - ніч, мить - вічність. Антоніми-квалітативи та координативи у різних текстах утворюють різні семантичні поля і, як показує дослідження, експлікують фундаментальні поняття не тільки матеріального, а й духовного світу світу.
Менш продуктивними у І.Муратова є антоніми-комплементативи, які за лексико-граматичними ознаками поділяються на три розряди: іменникові, прикметникові та прислівникові антонімічні пари. Поет дуже вдало використовує особливість комплементарних антонімів (розмежовувати ознаки) для творення експресивних опорних образів-контрастів: життя - смерть (живий - мертвий, безсмертний - смертний); правда - кривда; війна - мир; поразка - перемога, які пробуджують дію уяви у читачів, динамізують оповідь.
Ще менш численними у поетичних творах І.Муратова є клас антонімів-контративів, до якого входять дієслова, що реалізують векторну протилежність. Антоніми-контративи у поета виявляються в п'яти тематичних розрядах. Серед них центральне місце посідає тематична група, що позначає соціальні явища, взаємовідносини людей у суспільстві, оскільки виражає боротьбу добра і зла, честі і безчестя, тобто все, що становить больове поле поезії І.Муратова.
Ознакою стилю письменника, що зумовлює підкреслено емоційне бачення дійсності, є вживання контекстуальних антонімів. І.Муратов не цурається так званих "загальних" антонімів, що вже стали фактами мови (вогонь - крига) і творить нові контекстуальні антоніми (мир - смерть, ненавидів - ждав), що підкреслює мовну майстерність поета і особливості сприймання ним світу.
У функціональному плані антоніми, використані Муратовим, реалізують семантичні відношення протиставлення, зіставлення, кон'юнкції, диз'юнкції (сильної і послабленої), чергування, перетворення, всеохоплюваності, суперечності. Поет надає перевагу семантичним значенням протиставлення, кон'юнкції і диз'юнкції як таким, що дають змогу найяскравіше відобразити контрастні смислові відношення.
Найуживаніший художній засіб протиставлення у поета - антитеза, як проста (нерозгорнута і розгорнута), так і складна. Ця важлива стилістична фігура створена за рахунок не тільки лексичних антонімів, але й контекстуальних і міжчастиномовних. Антитеза у поета виступає як засіб реалізації емоційно-експресивного значення слів. Уживання в одному великому поетичному фрагменті кількох пар антонімів, які утворюють антитезу, характеризує мову поезій І.Муратова.
Значне місце в поезії І.Муратова посідає оксиморон, який, як відомо, відзначається великою виражальною силою. Оксиморон у Муратова утворює нові відтінки смислу і є важливою складовою частиною експресивності його поезій.
Антонімія різних частин мови у митця представлена трьома типами міжчастиномовних опозицій, рівних між собою у кількісному відношенні. До найтиповіших моделейміжчастиномовних антонімів відносимо антонімічні опозиції, що утворюють прикметники та іменники. Як засіб вираження протиставлення, така антонімія більш повно розкриває динамічну натуру автора.
Використовування різних способів введення антонімів у текст: ампліфікації, нагромадження антонімічних пар для посилення контрасту явища, антонімічного паралелізму для підкреслення протиставлення, уживання як антонімів синонімічних слів, уживання антонімів з антонімічними епітетами, введення синонімічно-антонімічних блоків для конструктивної організації вірша, для вираження внутрішнього напруження чи розрядки - особливість мови І.Муратова.
Одна із стильових ознак поезії І.Муратова - антонімічно-синонімічні взаємозв'язки. Найбільш характерним для мови поета є вживання поруч двох і більше рядів синонімів і антонімів, введення в текст синонімічно-антонімічних трикутників, використання синонімічного та антонімічного повтору.
Загальні висновки
Мова поезій І.Муратова багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.
Поетичне мовлення І.Муратова дуже багате: воно вміщує складні й багатоманітні словникові глибини української літературної мови другої половини ХХ століття, і чисті джерела народнопоетичної мови та мови української літератури ХІХ - ХХ століть.
Крізь сучасну лексику науки, культури, техніки у поета просвічується народна першооснова його поетики. Посьменник використовує різні способи поетичного освоєння фольклорних джерел: включення в поезію пісенного тексту, використання сюжету народної пісні, трансформація пісенного твору, введення народної символіки в новий семантичний контекст, поєднання традиційних фразеологізмів з новітньою інтелектуальною лексикою, вживання релігійної лексики та біблійної символіки для створення оригінальних поетичних образів.
Інтелектуальні асоціації виявляються в літературних ремінісценціях, які органічно вливаються в авторський текст, зокрема із "Слова о полку Ігоревім", Т.Г. Шевченка, О.С. Пушкіна, І.П. Котляревського, П.А. Грабовського, М.М. Коцюбинського, О.П. Довженка, П.Г. Тичини.
Своєрідність мови поезій І.Муратова полягає не тільки в багатстві словникового складу, а і в способі його використовування відповідно не тільки до предмета зображення, а й до психічного складу поета, зокрема його психічного типу й темпераменту, які позначені пристрасністю й динамізмом.
У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способі включення в текст тих чи інших мовних елементів. Так, вираженню емоціонального світу поета відповідають лексико-морфологічні повтори, переважно дієслівно-іменникові; порівняння, серед яких виділяються предикативні порівняльні структури (повні і неповні), структури з орудним порівняльним, безсполучникові і семантично ускладнені порівняльні конструкції; індивідуально-авторські метафоричні словосполучення.
Більшості творів поета притаманне
Loading...

 
 

Цікаве