WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

переплітаються різні мовно-стилістичні засоби. Зокрема це помітно там, де в антонімічні зв'язки вступають синоніми. Такі антонімічно-синонімічні взаємозв'язки у художніх творах поетах є не спорадичним явищем, а зустрічаються постійно. Це одна із стильових ознак поезії І.Муратова.
На взаємодію між синонімічними і антонімічними відношеннями вказувалось неодноразово [Шмелев, 1973, 134-135].
На думку дослідників, семантичні зв'язки синонімів і антонімів найбільш відчутно постають у взаємодії двох протилежних СР [Иванова, 1982, 48], об'єднаних опозиційними зв'язками. Ф.П. Філін з цього приводу зазначив: "Синонімічні і антонімічні відношення - два важливих види семантичних зв'язків слів у рамках тієї чи іншої лексико-семантичної групи..." [Филин, 1982, 237]. Але це особливо виявляється в художніх текстах.
Оскільки синонімія і антонімія тісно пов'язані, то між ними існує складна система залежностей. Так, В.М.Русанівський звертав увагу на те, що "синонімічний ряд слів разом з антонімами до кожного члена ряду утворює семантичне поле, яке межує з іншими семантичними полями, частково й накладається на них" [Русанівський, 1991, 3]. Про те, що слова, які складають семантичне поле, пов'язані різного роду відношеннями, відмічав Ф.П.Філін. Дослідник характеризував їх, як відношення "синонімії, антонімії, всякого роду уточнення, диференціації й узагальнення близьких чи тотожних значень" [Филин, 1957, 536]. Л.О.Введенська вважає, що "взаємодіють антоніми з синонімами насамперед тоді, коли члени одного ряду синонімів вступають в антонімічні відношення з одним якимось або з усіма словами другого ряду" [Введенская, 1971, 14].
Як уже зазначалося, для мови Ігоря Муратова характерне вживання в одному тексті і синонімів, і антонімів, що створює, так би мовити, два ряди нагнітання і тим самим підсилює образ.
Частіше за все поет використовує зв'язок антонімії з синонімією як спеціальний образний прийом: "Я короля оспівував так гучно, Що став багатієм із жебрака..., Я короля звеличував так часто, Що до душі припала підла гра" (181). У цьому тексті синоніми оспівував - звеличував обрамляють опозицію багатій - жебрак, тобто антонімічний ряд розділяє синонімічний, що дає змогу кожному із цих лексичних засобів чітко виконувати свої функції: синоніми заміщують один одного, щоб уникнути повтору в невеликому фрагменті, а в антонімічному ряді спостерігаємо, як одна протилежність виходить з іншої, чим підкреслюється контраст явища.
Характерне для поезій І.Муратова і вживання поруч двох рядів синонімів і антонімів: "Вагались, як і я, в жорстокій творчій тиші, Терзались, як і я, у гомонах життя" (1980, 154), "За ніч блага: "Помстіться, рідні, а мертвих відплатіть, живі!" (50). В обох прикладах дієслівні синоніми вагались - терзались, помстіться - відплатіть виконують функцію уточнення, а пов'язані з ними антоніми тиша - гомін, мертві - живі підсилюють емоційну образність тексту.
Цікаві також приклади взаємодії синонімів і антонімів, які поєднуються з такою стилістичною фігурою, як повтор: "Захмелію, згадаю все прикре, болюче, лихе... В'яне сад мій і знову цвіте... Ах, забуду, забуду все прикре, болюче, лихе!" (151). Таке нагромадження антонімів і синонімів (згадаю - забуду, в'яне - цвіте; прикре - болюче - лихе) письменник використовує, щоб виділити, звернути увагу читача на головне - страждання ліричного героя. А повтор антонімічного слова забуду та синонімів прикре - болюче - лихе допомагає повніше відобразити цей схвильований і напружено емоційний стан ліричного героя. Особливої виразності текстові надає кільцевий синонімічний повтор (прикре - болюче - лихе), який починає і закінчує фрагмент.
Знаходимо у поета і такі конструкції, які утворюють синонімічно-антонімічний трикутник, що дає змогу стисло і виразно розкрити концептуальний зміст поезії: "Овіяний тривогою, журбою Чи радістю розбуджений кажу: Любов до нього в серці збережу..." (1980, 157), "Вночі,коли спить все спокійне, наїдене, сите... Я чую, ...як світ потрясають могутнім воланням голодні" (112),", "Найкраща всохла яблуня моя, А ще ж торік на ній буяла цвіть! Квітує все. А яблуня моя Одна в садку безрадісно стоїть" (141). Як видно з поезій, антоніми, як вершини трикутників, допомагають виявити і розрізнити значення синонімічних слів: журба, тривога - радість; наїдене, сите - голодні; буяє, квітує - всохла.
Складне переплетіння антонімії і синонімії відбувається і в наступному тексті: "Непорушне вістря полудневе. Чом же так суворо, а не втішно? Буряно, бентежно, а не ніжно? Не дрімотно в тиші, а турботно?" (131). Тут спостерігаємо своєрідний паралелізм трьох антонімічних рядів суворо - втішно; буряно, бентежно - ніжно; дрімотно - турботно, які вступають між собою ще й у синонімічні відношення. Так, вимальовуються два СР: суворо - буряно - бентежно - турботно; втішно - ніжно - дрімотно. У наведеному прикладі антонімічні слова не тільки утворюють "власну" мікросистему, але й включаються як одна із основних координат у загальну схему тематичної класифікації лексики, вступаючи у тісний органічний зв'язок із синонімами тієї ж тематичної групи.
Залежність між антонімією і синонімією особливо чітко проступає, коли розглянути вертикаль вірша: "Від спогадів на серці завжди смутно: Отут - було... І там - було... О, хоч би як було сутужно й скрутно,- Хай буде з кореня щодня нове стебло І плід на нім новий, щоб мали право люди Сказати: "Тут вже є, А там - ще буде!" (140).
Вертикаль:
смутно
Отут
там
сутужно скрутно
кореня
плід
Тут
там
Або: "Вже й сили брак - а серце прагне звершень, Вже й ніч твоя - а дух воліє крил! Напевно, в тім і є жорстока добрість Буття і мрій - ревнивої рідні, Щоб вічно нас манив далекий обрій І залишавсь у вічній далині" (174).
Вертикаль:
прагне
воліє
жорстока добрість
Буття мрій
далекий обрій
далині
Проаналізувавши зв'язок синонімів і антонімів у поетичній тканині творів І.Муратова, можна констатувати, що цей зв'язок виявляється:
1) у загальних закономірностях уживання синонімів і антонімів: поет частіше використовує ряди синонімів і ряди антонімічних пар, рідше окремі синонімічні пари й окремі антонімічні пари;
2) у широкому використанні і в синонімах, і в антонімах контекстуальних синонімів і антонімів: коли одно слово виступає в лексичному (словниковому) значенні, і воно наводить (індукує) відповідно синонімічне чи антонімічне значення на інші синонімічні чи антонімічні слова;
3) у включенні до ряду синонімів або антонімів слів, які не є синонімами чи антонімами, але завдяки синонімічному або антонімічному "зараженню", індукції значень стають ними.
Висновки
Дослідження антонімів у поетичній тканині творів І.Муратова переконує, що це один із найважливіших мовних засобів, який дозволяє розкрити сутність позначеного, "схопити" протилежності в їх діалектичній єдності.
Беручи до уваги семантичні й граматичні ознаки антонімічних слів, найбільш виявленими у розглянутих нами поезіях є такі типи антонімів:
" антоніми-квалітативи і
Loading...

 
 

Цікаве