WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

морок-імла - ясне (тьма - світло); мить - довгі дні (мить - вічність); подвиг - діло буденне (свята - будні);
3) опозиції, що мають відповідності в одночастиномовній антонімії: "Вночі я ждав приходу дня, А вдень безсонними очами Шукав на полі тінь нічну" (47), "Воістину воскрес, немов росою вмився... Обрав старий як світ єдиний символ віри: Безсмертя - яко смертний вічний дух" (125), "Ми - добрі. Не маємо злості, Уміємо щиро прощать" (75), "А як всохнеш? Про це я не думаю! Ще ж такий молодий з мене паросток, Не до смутку мені, не до старості" (139), "Не надивлюсь, не намилуюсь, Як гай зимовий занімів. Він - спокій ввесь, а я - хвилююсь" (84). Дані антонімічні опозиції реально мають відповідні їм одночастиномовні молодий - старість (старий - молодість); добрі - злості (добро - злі); спокій - хвилююсь (хвилювання - заспокоююсь); вдень- - ічну (вночі - денний); безсмертя - смертний (смерть - безсмертний).
Дослідження творів І.Муратова показує, що серед протиставлень, виражених різними частинами мови, у них найчастіше зустрічаються антонімічні опозиції, що утворюють прикметники та іменники (десь 70%), рідше - прикметники та дієслова, іменники та дієслова, іменники та прислівники, і зовсім мало - прислівники та прикметники. Як бачимо, міжчастиномовна антонімія представлена у поета різноманітними опозиціями номінативних одиниць.
Такі антоніми є своєрідним будівельним матеріалом при описі розвитку подій: "Юрба глухо гуде. Говорить Забутий пророк: - Я живий. Я помер. Все довколишнє - тільки уява" (271). Антонімічне сполучення прикметника і дієслова живий-помер складають ніби каркас, основу опису сцени зустрічі народу з лжепророком, який завдяки різночастиномовним антонімам розкриває перед нами свою справжню сутність - це живий мрець, це мара, це те, чого насправді не існує. Різке протиставлення, виражене міжчастиномовною опозицією, єдино можливий прийом у цьому тексті, який дає можливість автору розкрити суперечливу сутність "Забутого пророка" і відкрити людям правду про нього.
Або візьмімо інший образно-емоційний фраагмент: "Щороку, щоліта і сухо, і зливи, І ясно, й туманно, і все по-новому, І все наче вперше..." (245-246). У цьому фрагменті взаємодіють дві антонімічні пари сухо - зливи, ясно - туманно, які працюють на створення одного образу - літнього пейзажу. Перша пара - антоніми різні частини мови (прислівник та іменник), вони задають ритм усьому текстові, координують напрямок думки. Поет вживає замість одночастиномовних антонімів сухо-волого опозицію сухо - зливи, яка має інший антонімічний смисл, більш конкретний, образний і опоетизований. Наступна пара антонімів ясно - туманно підсилює й уточнює попереднє протиставлення.
Найчисельнішою антонімічною опозицією, як було вже зазначено, є опозиція іменник - прикметник. У поета такі пари позначені високою емоційно-експресивною енергією, яку вони передають усьому текстові: "Щоб міцно у спільну будову Лягли, як надійні цеглини, І подвиг, і діло буденне, І наші гарячі серця" (36). У вірші контрастують іменник подвиг і сполучення діло буденне, бо перший у мові не має одночастиномовного антоніма. За СУМ, "подвиг - важлива своїм значенням дія, вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок" [СУМ, 1975, т.6, 736]. Отже, найвища експресивна точка тексту зосереджена в контрастному образі подвиг - діло буденне, який і визначає функціональне навантаження тексту.
Таким чином, міжчастиномовні антоніми, як засіб мовного вираження протилежних явищ, у поетичній мові І.Муратова займають значне місце, бо саме така антонімія дає змогу письменникові при відсутності одночастиномовного антоніма повно і глибоко розкривати суперечливі явища або протилежності, які перебувають у протиборстві і взаємодії. Підсумовуючи, можна зробити і більш загальний висновок, що міжчастиномовна антонімія є одним із мовних виражень суперечності як універсального, всезагального принципу розвитку.
Здійснений аналіз зображувальних функцій різних контрастних опозицій, що властиві поетичній мові І.Муратова, дає право зробити певніузагальнення:
1) найбільш поширеним явищем, за допомогою якого поет досягає яскравого стилістичного забарвлення антонімічних опозицій, є антитеза (нерозгорнута, розгорнута, структурно складна), яка може виступати у поета як засіб реалізації експресивно-переносного значення слів, служити обрамленням цілої тематичної групи антонімів, характеризувати градацію якоїсь якості чи закономірності або градацію назв часових і просторових;
2) в антонімічних текстах поета реалізуються такі види семантичних відношень (значень), як:
а) кон'юнкція (антонімічна єдність), яка знаходить вираження у поета за допомогою сполучника і (й), що підкреслює деякі із значень і об'єднує протилежності в одне ціле (віки й хвилини), і заперечних часток не, ні (ані), що підкреслюють відсутність чітко вираженої ознаки чи дії (ні жити - ні вмерти);
б) охоплення всього класу предметів, розділених на протилежності. Такі конструкції в І.Муратова характеризують здебільшого безмежність часу і простору (ера (безмежність) - мить);
в) суперечність (поєднання протилежних начал), що базується у поета на оцінному характері значень переважно прикметникових антонімів (світлі й скорботні);
г) взаємне перетворення, тотожність протилежностей, що дає змогу з'єднати протилежності в щось єдине. Особливо виділяються у поета прикметникові опозиції (перший - останній);
д) зіставлення, яке досягає у поета особливо високої концентрації в порівняльній конструкції (тоді - як зараз);
е) чергування (послідовність), що у письменника виявляється переважно в дієслівній антонімії й підкреслюється сполучником то (то зрівня - то нагромаджує);
є) диз'юнкція (сильна і послаблена), антонімічний контраст якої в І.Муратова створюють здебільшого повторювані сполучники (або) - або, (чи) - чи (або мир - або смерть);
3) одним із поширених засобів образності в поетичних творах І.Муратова є оксиморон, що зустрічається переважно в поєднанні означуваного й ознаки (беззвучний крик, невічне довголіття);
4) широке використання різночастиномовних антонімів, що дають можливість особливо глибоко розкрити сутність позначеного в його складному протиріччі - одна із стильових ознак І.Муратова. Такі антоніми у поета поділяються на три типи:
а) антонімічні опозиції, які не утворюють одночастиномовну антонімію (зрячі - засліпла);
б) антонімічні опозиції, які утворюють конструкції з іншими антонімічними смислами (подвиг (свята) - діло буденне (будні));
в) антонімічні опозиції, що відповідають одночастиномовній антонімії (безсмертя - смертний, добрі - злість).
Найчисельнішою різночастиномовною опозицією в поетичній мові І.Муратова є опозиція прикметник - іменник.
3.3. Способи включення антонімічних пар у текст
При аналізі стилістичних функцій синонімів у поезіях І.Муратова говорилося, що в поетичному творі має важливе значення не тільки семантика слів, а і способи їх введення в художній текст. Це положення стосується і антонімів. Поетична
Loading...

 
 

Цікаве