WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

іноді використовує так звані "загальні" антоніми, які в результаті частого і загального вживання в мові стали фактами мови, тобто як лексичні засоби мови стоять поряд з повними антонімами. Наприклад: "Щоб в піснях ми лишились такі, Мов та крига, що з громом скресає, Мов той світ, що в огні воскресає" (67), "Й тоді на полі битви чи у полі, Де гній парує, щоб буяла парость, Стикаються в твоїм магічнім колі Вогонь і крига. Молодість і старість" (118). Із текстів видно, що смислова різниця слів вогонь - крига нейтралізується контекстом. У результаті транспозиції знаків вони утворюють експресивний ряд протиставлень вторинного порядку: вогонь і крига (гаряче і холодне).
Виникає вторинна функція образного характеру і між антонімічною парою яскравість - імла (світло - тьма): "На скронях терпко нили Пекучі свіжаки тернових ран... І в них уже була Не мук яскравість, а тупа імла..." (179). Як протилежні сприймаються ознаки яскравість - імла у цьому тексті, бо не тільки антоніми "працюють" на текст - "розсіювальна" дистрибуція, але і текст "працює" на антонімічну опозицію - "концентруюча" дистрибуція. Тому попередній зміст тексту сигналізує і в певній мірі конституює антонімію.
Аналогічне явище спостерігаємо і в наступному фрагменті: "Над простором усім - Щось незриме шугає... І віщує, віщує Або - мир, Або - смерть" (130). Мир і смерть не є антонімами поза даним текстом, а в ньому вони як ознаки добра і зла, життя і смерті вступають в антонімічні відношення і сприймаються як антоніми. Отож, текст (його фрагмент) достатньо однозначно експлікує антонімію, хоча і асиметричну, через додатковий відтінок значення в слові мир (у рамках даного антонімічного протиставлення) - "життя".
Досить характерним для мови Муратова є використання кількох пар контекстуальних антонімів для вираження внутрішнього напруження: "...Друже мій... Як я ненавидів світанки! Як ночі ждав, щоб ніч така Думки про волю навівала!" (60). Два словосполучення (ненавидів світанки, ночі ждав), що включають у себе контекстуальні антонімічні пари (ненавидів - ждав, ночі - світанки), протиставляються відповідним текстом, який підкріплює протиставлення. Контекстуальні антоніми тут є основою, навколо якої автор будує текст. Парадигми, в котрі включені лексеми з відповідними конотативними асоціаціями, взаємодіючи, утворюють емоційно-експресивне поле, енергія якого заряджає весь текст.
Отже, контекстуальні антоніми є ознакою індивідуального мовлення, ознакою стилю письменника, бо зумовлюють підкреслено емоційне бачення явищ дійсності художником, який мислить і оцінює їх крізь призму своїх почуттів, своєї пристрасності. Кожний контекстуальний антонім у І.Муратова передає не тільки особливості явища, дії, а й почуття автора, відтіняє певним чином характер поета. У вмілому використанні, збагаченні існуючих антонімічних рядів, у віднайденні нових контекстуальних антонімів особливо яскраво виявляється мовна майстерність І.Муратова.
Як висновок, можна зазначити, що:
1) у поезії І.Муратова виявлено три типи антонімів: градуальні, антоніми-комплементативи, антоніми-контративи;
2) найбільш уживаними серед них є градуальні (близько 80%) антоніми, до яких належать слова, що реалізують контрарну протилежність. Цей тип антонімів включає вісім тематичних груп, серед яких:
а) домінують антонімічні пари на позначення психічної та фізіологічної характеристики людини та її стану. У ній поет надає перевагу градуальним опозиціям горе (печаль, мука, сум, біль, тривога) - щастя (радість, відрада), любов - ненависть;
б) мало поступаються першій групі антонімічні пари, що позначають координаційні поняття. Опорним образом цієї групи є градуальна опозиція день - ніч;
в) невеликою кількістю слів представлені інші тематичні групи, що включають:
" градуальні антоніми, які реалізують етичну й естетичну оцінку явищ. У цій групі виділяється опозиція старий - новий;
" антонімічні слова, що характеризують явища природи та стани погоди з опорним образом сонце - туман (мряка);
" градуальні опозиції на позначення кількості, порядку розташування предметів, часу подій, серед яких домінуюча - мить - вічність (ера, безмежність);
" антонімічні пари, що позначають фізичні якості, властивості чи стани предметів з опорною опозицією тиша (мовчання, безгоміння) - крик (рев, гук);
" градуальні опозиції, що характеризують соціальні явища з домінуючим антонімічним образомволодар (ґазда) - раб (хлоп, невільник);
" антоніми на позначення оцінки характеру та поведінки, зовнішнього вигляду та фізичних якостей людини, серед яких виділяється опозиція юність - старість;
3) менш чисельними, ніж градуальні є комплементарні антоніми (близько 10%), які включають антонімічні пари, що характеризуються кожне своїм значенням і доповнюють одне одного до вираження всього родового поняття. Антоніми-комплементативи, що використовує І.Муратов, поділяються на три групи за морфологічними ознаками: іменникові, прикметникові та прислівникові. У визначених групах наскрізний опорний образ - життя (живий, безсмертний) - смерть (мертвий, смертний, потойбічний);
4) антоніми-контративи, як і антоніми-комплементативи, представлені у поезії І.Муратова порівняно невеликою групою антонімічних пар (близько 10%). Цей тип антонімів включає слова, які представляють векторну протилежність і діляться у І.Муратова на п'ять тематичних груп:
а) антоніми, що характеризують соціальні явища (зло - добро);
б) антоніми на позначення руху предмета у просторі (прийшов - пішов);
в) антоніми, що відтворюють різного роду конкретні дії (відчини - зачини);
г) антоніми, які характеризують явища природи (дмуть - перестануть);
д) антоніми, що виражають різні емоції, почуття (захолодив - зігрій). У поета переважають антоніми, що виражають почуття, внутрішній стан, емоції, а не матеріальні явища;
5) поетичній мові І.Муратова властиве вживання контекстуальних антонімів, переважно іменникових (вогонь - крига, мир - смерть). Характерним є використання кількох пар контекстуальних антонімів для розбудови тексту, для вираження чи зняття внутрішнього напруження. Діапазон порівнюваних, зіставлюваних та протиставлюваних понять надзвичайно широкий і водночас існує коло домінуючих тематичних груп і образів в кожному із типів антонімів.
3.2. Стилістичне використовування І. Муратовим
лексичних антонімів у поезії
Семантична природа антонімів, що передбачає вираження протилежностей, дозволяє широко використовувати їх як яскравий виразний засіб у художній мові. Антоніми, що використовує Муратов, відтворюють його темперамент, бо саме за допомогою антонімів поет може звести і протиставити полярні почуття і настрої. Митець бачить життя у контрастах, що свідчить не про протиріччя, а про цілісність сприйняття ним дійсності.
Дослідження показує, що основна стилістична функція антонімів - бути лексичним засобом вираження антитези - у поетичній мові І.Муратова значно переважає над іншими. Слід підкреслити, що стилістичні фігури, основою яких є протиставлення, утворюються за рахунок не
Loading...

 
 

Цікаве