WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

група антонімів, виявлена у нашого автора, вміщує слова на позначення оцінки характеру та поведінки, зовнішнього вигляду та фізичних якостей людини. Проаналізуймо один із фрагментів, що включає антонімічні пари цієї тематичної групи, з якого видно, як плідно, широко, багатоманітно виявляється у творах І.Муратова закон контрастів: "Щоб синові діти й дітей його діти Могли по землі своїх предків ходити - Стрункі і горбаті, славетні й безславні, Потворні і гарні, та всі - рівноправні" (133). У центрі твору три антонімічних пари, кожна з яких побудована на зіставленні контрастних понять. Доповнюючи одна одну, ці антонімічні опозиції ніби підсумовують усе сказане, інакше кажучи, вносять концептуальну розрядку у текст. Антоніми стрункі - горбаті, славетні - безславні, потворні - гарні загострюють увагу на проблемі рівноправності, спадкоємних стосунків між поколіннями, на загальнолюдських відносинах, на патріотичних почуттях незалежно від індивідуальних особливостей людини.
Досліджені нами градуальні антоніми дають підставу сказати, що, на відміну від інших їх типів, формою протиставлення у цих антонімів є градуальна опозиція. І протилежність у ній представлена в її найбільш "чистому вигляді"- як якісна контрарність (у нашій роботі 1, 3, 4, 5, 6, 8 тематичні групи) і протилежність основних координаційних понять (тематична група 2).
3.1.3. Комплементарні антоніми у поезіях І.Муратова
Цей клас антонімів представлений у І.Муратова порівняно невеликою кількістю антонімічних пар. Серед них є антоніми-іменники (десь 80%), антоніми-прикметники та антоніми-прислівники (приблизно 20%).
У загальній класифікації Л.О.Новикова антоніми цієї групи визначаються негативно: вони не можуть відповідати одному і тому ж денотату, не виражають спрямованість і не утворюють градуальних опозицій [Новиков, 1973, 200].
Д.М.Шмельов називає цей тип антонімів "особливим..., що представлений парами слів, між значеннями яких "без залишку" розподілена певна семантична область; члени такої пари абсолютно протиставлені один одному" [Шмелев, 1977, 205-206].
"Сутність комплементарності, - пише Л.О.Новиков, - полягає в тому, що два протилежних значення (в логіці - видових понять, підмножинності), які характеризуються кожне своїм позитивним значенням, доповнюють одне одного до вираження меж прояву тієї чи іншої властивості, стану або відношення" [Новиков, 1973, 233].
Погоджуючись з Л.А.Лисиченко, зазначимо, що антоніми-комплементативи відтворюють "протилежність понять, що характеризуються кожне своїм значенням і доповнюють одне одного до вираження всього родового поняття" [Лисиченко, 1997, 113].
Антоніми цього типу протиставляються попарно, між ними не може бути слова, що відбиває проміжний стан. Графічно комплементарну антонімію зображують, як коло або квадрат, поділений навпіл: усе, що не відповідає поняттю, названому одним з антонімів, називається другим: усе, що не є живим, є мертвим; усе, що не є прямим, є кривим; усе, що не є вірним, є помилковим.
Доречно буде сказати, що питання про комплементарні антоніми, що протиставляють живі істоти за статтю, ще недостатньо вивчене і не має однозначного розв'язання. В.М.Клюєва включає в антоніми даного типу не тільки назви понять, пов'язаних з біологічною статтю, а і назви національностей і мешканців міст (монгол - монголка, москвич - москвичка), але вилучає назви професій [Клюева, 1956, 82]. Слова-корелятиви типу брат-сестра розглядає як окремий тип антонімів О.С.Ахманова [Ахманова, 1966, 5], з певним обмеженням - Л.О.Новиков [Новиков, 1973, 235]. Розглядаються вони як окремий вид антонімів і в "Сучасній українській літературній мові. Лексика і фразеологія" [СУЛМ: ЛФ, 1973, 96]. Проте існує й інший погляд, згідно з яким слова, що виражають протиставлення понять за статтю, не є антонімами. Це питання потребує ще поглибленого вивчення як у плані теоретичному, так і при конкретному дослідженні антонімів в українській мові.
Як ми вже відзначали, комплементарній протилежності властиве відношення диз'юнкції, тому заперечення одного з комплементарних слів-антонімів веде до ствердження другого. Щодо граматичних особливостей антонімів цього класу, то дослідники відзначають, що антоніми-прикметники та прислівники цього класу не утворюють ступенів порівняння і не виступають у порівняльних конструкціях, на відміну від відповідних слів попереднього класу.
Згрупуємо комплементарні антоніми, що використовує І.Муратов, за морфологічними ознаками, оскільки саме такий поділ, на нашу думку, є найбільш прийнятним щодо цього типу антонімів:
1) іменникові антонімічні пари: правда- неправда (24, 68), правда - кривда (68, 290), життя - смерть (34, 262, 375), мир - війна (68, 355), життя - потойбічність (144), поразка - перемога (173), поразка - звитяга (182), мрії - звершення (178), спільність - одмінність (180), година - негода (30);
2) прикметникові антонімічні пари: живі - мертві (98, 144, 226), смертне - безсмертне (84, 154), несказане - сказане (40), хвора - здорова (256);
3) прислівникові антонімічні пари: нарізно - разом (39), наяву - в сні (50), безглуздо - мудро (158).
Як показує дослідження, наскрізними опорними антиноміями у визначених групах комплементарних антонімів є парадигми життя - смерть, живий - мертвий, смертний - безсмертний.
Іменникові антонімічні пари. Значне місце серед антонімічних пар, які ми відносимо до першої групи (антоніми-іменники), займають традиційні контрастивні образи життя - смерть, правда - кривда, війна - мир.
Парадигма життя - смерть має відношення до ліричного героя і є вираженням протиборства в його душі, як, наприклад, у цьому тексті: "Мені смерть і життя Розпетляли таїни доріг... Мить лишилась мені. Але встигну..." (262). У цій поезії протилежність життя - смерть переводиться із особистісного плану в соціальний. Враховуючи більш широкий контекст, у якому ліричний герой виступає як поет, котрий повинен дивитися на світ розплющеними очима, одразу стане зрозумілою мотивація образу життя - смерть - прозріння героя, правдивий погляд на світ.
Протиставлення правда - кривда І.Муратов часто подає через антонімічно-синонімічний трикутник з метою підсилення контрасту, як-от: "Неправда, що у правди сто облич, Що можуть ґендлярі за могорич На правду кривду перелицювати" (68). Фрагмент починає антонімічна пара неправда - правда, яка ніби дає поштовх для роздумів і разом з тим запевнення в тому, що правда є правда й іншого обличчя в неї немає. Ця впевненість підтверджується наступною антонімічною парою правда - кривда, де слово кривда має сильніший вияв протилежності, ніж неправда. Поєднання однокореневої і різнокореневої антонімії в одній парадигмі надає текстові, з одного боку, ніби емоційної стриманості, а з другого, категоричності і впевненості: правда ніколи не стане кривдою.
Таким чином, розвиток антиномій життя - смерть, правда - кривда пов'язаний із загальним рухом від проективності до концептуальності, до гармонійного єднання обох начал.
Прикметникові антонімічні пари. Комплементарні антоніми-прикметники
Loading...

 
 

Цікаве