WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

протиставляються (за інтенсивністю і розміром плину води). І ця ознака їх виступає основою антонімічності. Тому антонімами тут є не тільки прикметники розбурхані і тихі, а й іменники потоки - струмочки через сполучення слів розбурхані потоки, тихі струмочки.
Або візьмімо для аналізу інший фрагмент: "Ну що за вітер передгірний, Хитрун з ординської облоги: То войовничий, то сумирний, То суховійний, то вологий!" (173). У цьому тексті антонімами войовничий - сумирний, суховійний - вологий дається оцінка явища природи (вітру), де одна пара антонімів, що належать до комплементарних, може характеризувати тільки стан вітру (сухий - вологий), а друга, що належить до градуальних, - це переосмислення фізичних якостей людини (войовничий - сумирний). Саме завдяки останній парі антонімів створюється експресія всього антонімічного блоку, бо саме в ній концентрується емоційно забарвлена ознака явища.
Заслуговує на увагу також текст, де І.Муратов, використовуючи метафоричне значення антонімів, демонструє, як одна протилежність виходить з іншої: "Поклявся: зважу кожен крок І на руїнах помилок До смерті й хвильки не змарную... Аби хоч трохи уночі Світить і невідступно тих Виводити на сонце з мряки, Хто сам його збагнуть не встиг." (21). У цьому уривку спостерігаємо метафоричне переосмислення, при якому "форма мовної одиниці чи оформлення мовної категорії переноситься з одного референта на другий на основі тієї чи іншої схожості останніх при відображенні в свідомості мовця" [Тараненко, 1989, 108]. Метафоричне переосмислення вислову "виводити на сонце з мряки" поєднується з розширенням значення і перегукується з іншою антонімічною парою - світло - тьма. Поет вбачає своє завдання у тому, щоб виводити на сонце з тьми тих, хто без підказки чи допомоги не в змозі цього зробити. Як видно з тексту, антонімічна пара сонце - мряка є центром, навколо якого будується весь текст. За задумом автора, - це вірш-настанова молодим, тим, хто тільки-но вступає в доросле життя, від досвідченої людини, яка знає ціну кожній хвилині, ціну життю.
Оцінка кількості, порядку розташування предметів (явищ), часу подій. У п'ятій тематичній групі виділяємо антонімічні опозиції, що характеризують часові реалії. Серед них особливе місце займає антонімічний образ мить - вічність: "Одумайтесь! В лакиз немає часу. Жить. Вижить. Пережить. Прожить. Пропить. Безмайбуття їм креслить п'яну трасу, І вічність в них вимінює за мить." (73), "О, як ждали ми звісточки з вирію В нетривкому лютневому інеї! Кожну мить свою вічністю міряли, А не звичкою, а не півтінями" (105, 1980), "Дароване безмежністю і миттю, Вдихаю вдячно зблизька і здаля…" (151, 1980), "Земля як пахне! Як пахтить земля!… І так вони стояли тільки мить, А їм здалося - вічність." (207, 1980), "Нам віриться: високій нашій мрії Підвладні будуть кожна ера й мить:" (228).
Підкреслені полярні поняття стали темою і назвою однієї з найкращих збірок І.Муратова "Мить і вічність", яку відкриває вірш, побудований на контрасті. Розгляньмо невеликий фрагмент із цієї поезії: "І дріма у Гномі Велет, І в незнане стежку стелять Мить і Вічність, Мить і Вічність" (325). Текст насичений антонімічними опозиціями Гном - Велет, Мить - Вічність, ступінь експлікації протилежних значень у яких неоднаковий: спостерігаємо у першій опозиції протилежність у протилежності ("у Гномі Велет"), а в другій - єднання протилежностей, кон'юнкцію значень. Але обидві пари антонімів позначають динаміку протилежностей, які існують у об'єктивному світі. Антоніми Мить - Вічність дають можливість авторові охопити все часове поле, показати широту часових кордонів і водночас об'єднати протилежні поняття.
Фізичні якості, властивості чи стани предметів та сприйняття їх людиною. Тематична група, яка включає в себе слова, що оцінюють фізичні якості, властивості чи стани предметів, у І.Муратова зосереджується на синонімічних та антонімічних рядах тиша (безгоміння, мовчання) - крик (гук, рев): "Волав я про волю, і - вільний. Гей, люди! Я на фронті перед штурмом Ніч не спав од безгоміння, А в годину канонадну Засипав під гук гарматний" (147), "Отак би гукати і разом з криком Вихаркувать чорне гидке мовчання" (190), "Тиша здатна розбудити, Дикий рев - заколисати" (147). Візьмімо для аналізу останній текст, у якому градуальна опозиція тиша - рев побудована на протиставленні протилежностей. До того ж антонімічна відстань підсилюється поєднанням з іншою парою антонімів розбудити - заколисати. Звернімо увагу, що у Муратова тиша будить, а рев заколисує, тобто тиша, рев виступають у нього як певні стани, які можуть викликати протилежну, неочікувану дію. Як бачимо, у цьому фрагменті відбувається нагнітанняпротилежностей: між двома рядами антонімів (тиша - рев, розбудити - заколисати) та між підметами і присудками, що мають антонімічні відношення (тиша - розбудити, рев - заколисати). Така концептуальна напруга в поетичній тканині творів відповідає напруженому темпераментові митця.
Характеристика соціальних явищ. У поезіях І.Муратова, який не обмежувався інтимною лірикою, а хвилювався й суспільними болями, значне місце посідає громадянська лірика і відповідно лексика на позначення соціальних явищ. Серед цих слів, як і взагалі в поезії цього письменника, багато антонімів. У цій групі антонімів на передній план виступають традиційні антонімічні пари володар - раб, володар - невільник, фараон - раб, газда - хлоп, свобода - рабство. Для поета ці антонімічні поняття дуже актуальні: вони виражають соціальні контрасти і не мають кордонів, не обмежені у просторі і часі.
Розгляньмо фрагмент: "Я слів володар і невільник, Творіння їхнє і творець" (359). Об'єднуючи протилежні компоненти володар і невільник, автор хоче показати, що у творенні образу рівноцінно беруть участь обидва слова, що тут відсутній опорний компонент. У таких прикладах, як слушно зауважує В.П.Жуков, "ступінь участі компонентів в утворенні цілісного значення, єдиного образу приблизно однаковий" [Жуков, 1978, 97]. Поет називає себе одночасно володарем і невільником своїх слів, підтверджуючи це ще й у наступному рядку ("творіння їхнє і творець"). Такий прийом допомагає розкрити цілісність образу і уникнути зайвих коментарів. Градуальна опозиція володар - невільник у Муратова не передбачає проміжних членів, вона має право на існуванні у його поезії тільки в такій формі, як антонімічна пара.
Емоційний лад при змалюванні соціальних контрастів відчувається і в наступних рядках: "Чи відомо вам, Що слава пірамід не фараонам Належить, а безвісним їх рабам" (179); "Чом з мене хлопа, Не буде ґазди? Горе та клопіт - Мої гаразди" (123). Антонімічні ряди фараони - раби, хлоп - ґазда у поета не передбачають інших членів опозиції, оскільки проміжний член протиставлення семантичного змісту таких антонімічних пар існує тільки на генотипічному рівні. Як видно з прикладів, у словесній тканині творів І.Муратова антоніми на позначення соціальних явищ виступають лексико-семантичною опорою текстів.
Оцінка характеру та поведінки, зовнішнього вигляду та фізичних якостей людини. Остання тематична
Loading...

 
 

Цікаве