WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

і співвідносними з ними іменниками та прислівниками, а також займенниками та словами категорії стану і деякими іншими категоріями слів, що виражають координаційні поняття.
Цей тип антонімів у нашого автора є найбільш значним за кількістю і різноманітним за тематикою, бо він утворює ядро антонімії "… і представляє її в найбільш яскраво вираженому вигляді" [Новиков, 1973, 225].
Проведені дослідження дали змогу зробити тематичну класифікацію антонімів цього класу. За допомогою таких слів у І. Муратова позначаються:
1) психічні та фізіологічні характеристики людини та її стану: турботи-забави (29), сумував - радів (29), надії - розчарування (31), любов - ненависть (34, 41, 98), сміються - плачуть (34), печаль - радість (34, 99, 364, 389), муки - радощі (34, 42), горе - щастя (81, 192), щастя - муки (78), радість - тривога (56), радість - смуток (81, 205), радість - біль (86, 364), відрада - печаль (189), відрада - біль (137), радість - туга (101), горе - радість (203), милий - немилий (38), розпач - надія (173), мовчання - гук (38), мовчання - сміх (38), смуток - сміх (81), сміюсь - плачу (101), смутно - радісно (1980, 100), приємне - неприємне (101), сумирна - бентежна (165), сумні - безжурні (86), плачуть - сміються (104), кохають - ненавидять (104), пекло - рай (91);
2) система координаційних понять: ночі - дні (57, 179, 206), вдень - вночі (59), вечір - світанок (150), звечора - зрання (34), вечірні - ранні (61), нічні - денні (61), вздовж - впоперек (59), здалека - зблизька (102), зблизька - здаля (1980, 151), Захід - Схід (50), сьогодні - завтра (113), сучасне - минуле (95), колись - зараз (38), там - тут (49, 140), до - після (1980, 147), ніщо - все (136), завтра - нині (112), правий - лівий (56, 112);
3) етична та естетична оцінка: нове - старе (111, 178), святиня - гріх (1980, 25), свято - будні (112, 146), непомітне - величне (1980, 167), хвалить - гудить (1980, 134), творю - руйную (62);
4) оцінка явищ природи та станів погоди: сонце - мряка (21), туман - сонце (176), розбурхані - тихі (137), глибина - мілина (78), похмурі - ясні (188), притихне - шурхоне (33), безвітря - круговерть (147), згасання - горіння (147), суховійний - вологий (173), сіра - райдужна (372);
5) оцінка кількості, порядку розташування предметів (явищ), часу подій: немало - одна (56), остання - перша (1980, 131), давнє - недавнє (1980, 206), тоді - зараз (47), навік - на хвилинку (52), ера - мить (228), безмежність - мить (1980, 151), мить - вічність (73, 105, 207);
6) фізичні якості, властивості чи стани предметів та сприйняття їх людиною: низькім - високім (130), безгоміння - гук (147), тиша - рев (147), розбудити - заколисати (147), крик - мовчання (190);
7) характеристика соціальних явищ: чорт - бог (93), хлоп - газда (123), фараон - раб (179), крах - слава (179), пасерб - син (319), раб - володар (319), рабство - свобода (291);
8) оцінка характеру та поведінки, зовнішнього вигляду та фізичних якостей людини: цей - той (78), нитик - бешкетник (78), юність - старість (97), пустотливі - серйозні (89), невразливі - нервозні (89), слоноподібні - тендітні (89), стрункі - горбаті (133), славетні - безславні (133), потворні - гарні (133).
Ілюстрація характерних тематичних груп показала, що антонімія якісних та координаційних слів знаходить об'ємне відображення в поетичній творчості І.Муратова. Цікаво, що в деяких тематичних групах виділяються свої підгрупи найбільш уживаних антонімічних пар.
Психічні та фізіологічні характеристики людини та її стану. У цій тематичній групі помітно виділяється опорний антонімічний образ щастя - горе. У цей антонімічний ряд автор включає і синоніми: щастя - радість, відрада; горе - печаль, мука, біль, тривога, туга, смуток, сум: "Не хочу я у затишнім кутку, Глухий, мов пень, зіпершись на ковіньку, Дивитися безтямними очима На муки і на радощі людські." (34), "Я знав найніжнішу любов до жінки, До сина, до сивих своїх батьків, До рідної вулиці, до будинку, В якому не раз сумував і радів" (29), "Всі надії потаємні І гіркі розчарування - Ще не вечір, а світання, Ще первоцвіт, а не цвіт!" (31), "Але ніде я не зазнав Такої радості й тривоги, Коли повірив, що дорога До друзів може привести." (56), "О, скільки треба щастя й скільки муки, Зазнать з народом, щоб у дні негод Промовити ровесникам і внукам: Я єсть народ!" (78), "І пісня в гуркоті не тане, Коли в вагонах то сміються, То плачуть полкові баяни" (34), "Хвилини радості і смутку Це все - моє, і все - навік." (81), "З туману колишніх радощів і болів, З напівзабутих видноколів Я незнайомку звав кохану." (86), "- Примари прожену - Сто літ щасливий проживу Печаллю й радістю земною." (99), "Простіть мені, жінки кохані й друзі, Хай вас не засмутить недбалість отака, Що зписаного вами і рядка Не процитую в радості чи тузі." (101), "І мислі віддаю не по частинках - … Всього себе - отим незнаним суддям, Що матимують свої відради й біль…" (137), "То чого ж ти хочеш, серце, Безтурботного спокою? Не волій цього, не треба, Бо не зможеш одрізнити, Де відрада й де печаль." (189), "Пам'яте! Чесною будь і не слухай Підступного серця:… Сонячним веснам радій, вірячи в тисячі версій Щастя людського, але й горя його не забудь." (192), "Немов дві гілки на розлогім клені,… Одним життям на світі прожили І горе й радість рівно поділяли" (203).
З наведених прикладів бачимо, що виділені ряди слів виступають у поета в різних текстах у різній комбінації: відбувається заміна одного з компонентів словом, яке виражає не повне значення антонімічного слова, а лише певну ознаку щастя чи горя:
щастя - радість - сміх (сміються) - надія - радіти - відрада
горе - печаль - сльози (плачуть) - розчарування - сумувати - біль.
Слід сказати, що градуальна опозиція щастя-горе представлена лише двома членами (не враховуючи їх синонімів), бо середній або проміжний член у даній опозиції не має спеціального вираження, він існує тут, за термінологією С.К.Шаумяна, на генотипічному рівні [Шаумян, 1965, 100].
І.Муратов тонко розумів психологію людини. Тому його поезії властива життєва мудрість, а ліричний герой поета відчуває і вміє майстерно відтворити мовними засобами кожний подих, кожний біль і радість, що відлунюють у його серці: "Мовчання, й гук, і сміх - Хрещатий цвіт і шелести у нім - Не радощі, не смуток і не біль" (205), "Я слухав Шопена... І виділись рідні гаї, І краяли, й тішили серце - Печалі, радощі й болі" (364). У цих рядках відчувається властивий І.Муратову філософський зв'язок понять щастя - горе із суміжними й більш віддаленими явищами, що виражаються відповідними синонімічними та антонімічними парами, які підсилюють контраст і надають текстові емоційної насиченості і напруженості. Індивідуальне сприймання й переосмислення антонімічно-синонімічних образів смутку (болю) - радості, метафоризованої антонімічно-синонімічної тріади мовчання (гук) - сміх та печаль (біль) - радість, експресивної антонімічної пари краяли - тішили - це не тільки і не стільки художні засоби, скільки ознаки
Loading...

 
 

Цікаве