WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

бунт - гам. Завдяки такому зв'язку художник слова зміг передати яскраві фарби осіннього лісу, не називаючи жодного кольору.
Слід сказати, що зв'язки через домінанту особливо виявляються у контекстуальних синонімів, які в поетичному мовленні створюють багатобарвний веєр значень.
Із наведених прикладів видно, як на основі асоціативного зв'язку виникають ряди однорідних членів, які не є синонімами, але об'єднуються якоюсь спільною семою, що створює враження спільності їх змісту.
Як бачимо, І. Муратов глибоко відчував величезні стилістичні можливості контекстуальних синонімів, їх оцінну силу, поняттєву, пізнавальну й естетичну їх місткість, і майстерно використовував їх можливості.
"Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити те слово і саме на тому місці - невід'ємна прикмета хорошого стилю, доконечна риса справжнього майстра" [Рильський, 1959, 217]. І.Муратов саме такий майстер.
Здійснений аналіз типів лексичних синонімів дає право зробити певні висновки:
1) у поезіях І.Муратова виявлено три типи синонімів: ідеографічні, емоційно-експресивні, стилістичні;
2) найбільш уживаними є ідеографічні синоніми:
а) зокрема кількісно виділяється перша підгрупа, до якої належать слова, що підкреслюють певні ознаки того ж поняття; серед них переважають синоніми першої групи, що репрезентують різну міру абстрактності ознаки: тиша (тишина) - безгоміння (безмов'я, німота, мовчання); полум'я - вогонь (огонь);
б) мало поступаються в кількісному відношенні ідеографічні синоніми другої підгрупи, куди входять слова з різним ступенем ознаки, міри, якості або стану. У ній переважають синоніми, що дають психологічну характеристику особи: горе - біда, сутужно - скрутно, смутно - журно, принадний - звабний;
в) синоніми третьої підгрупи, що відрізняються інтенсивністю дії або стану, представлені багатою синонімікою дієслів на позначення процесу мислення (думав (здумав, добрав) - гадав (згадав, збагнув)), спостереження (пильнуй - стеж (вартуй)), бажання (жадав - волів (прагнув, хотів)), та точною дієслівною синонімікою, що відтворює дію чи стан з відтінком досягнення результату (побив - понищив, погинуть (загинув, сконав) - щезнуть (щез, зник));
г) синоніми четвертої підгрупи, до якої входять слова, що виражають різний характер дії, включають переважно дієслівну синонімію на позначення психічного стану людини: плачуть - ридають - тужать, сміятись - глузувати;
д) порівняно невеликою групою слів представлена у письменника п'ята підгрупа синонімів, до якої входять слова, відмінності в значенні яких пов'язані з відмінностями в понятті, що знаходять виявлення в словотвірній системі. Цих синонімів небагато і в мовній системі. Домінуючою у цій підгрупі є семантична група на позначення психічних якостей чи станів людини: байдужий - інертний, зрада - омана, вигадка - неправда, хиби - помилки;
3) у поетичних творах І.Муратова велику групу становлять емоційно-експресивні синоніми, що включають позитивно забарвлені синонімічні слова, негативно забарвлені та нейтральні в синонімічному ряді і в контексті:
а) особливістю вживання синонімів із позитивним забарвленням є поєднання узуальних і метафоричних (міріади - океани), метонімічних (цілуються - христосуються) значень слів, введення неологізмів у СР (чаросвіт - дивокрай);
б) серед негативно забарвлених синонімів виділяються ті, емоціональний елемент яких пов'язаний або з сутністю явища (огидний - жалюгідний), або з його оцінкою (шаліють - сичать), для синонімів цього типу характерне введення в СР фразеологічних зворотів (насміхайтесь - глузуйте - шкірте зуби);
в) синоніми нейтральні в СР і в контексті у поета набувають емоційного забарвлення завдяки метафоричному вживанню (крига - кайдани льодові), нагромадженню семантичних значень слів (неждані - непрохані), використанню експресивних епітетів (фінал - печальна грань);
4) поезії І.Муратова властиве також вживання різностильових синонімів. Це переважно книжні (наукові, офіційні, патетичні) та розмовні (зневажливі, згрубілі, жаргонні, лайливі, побутові, пестливі), менше зустрічаються колористичні (іронічні, саркастичні) синонімічні слова.
Цьому типові синонімів характерне семантичне узгодження за стилем (збирач - колекціонер), за експресією (давлять - чавлять), за оцінкою (очі - баньки - щілини);
5) особливістю поетичної мови І.Муратова є використання контекстуальних синонімів, синонімічне зближення слів. Поет вживає такі синоніми, щоб описати інтенсивність прояву дії (пішли - подалися - побігли), показати зростання міри ознаки (другорядне - нещире - випадкове - дрібне) або її спадання (гудуть - шумлять - шепчуть), розширити семантичний обсяг явища (бунт - безладдя - гам - шал).
2.2. Стилістичні функції синонімів у поетичній творчості І.Муратова
Як показують дослідження, мова поетичних творів І.Муратова відзначається багатством синоніміки. Синоніми справедливо вважають показником розвинутості та гнучкості як літературної мови в цілому, так і ідіостилю письменника. А.І.Єфімов, розглядаючи синоніміку та прийоми її використання, зазначає, що "за кожним синонімом стоїть смислова та стилістична своєрідність, тобто тонкі, досить специфічні відтінки" [Ефимов, 1961, 252]. Погоджуючись із цією думкою, М.Ф.Палевська додає, що синоніми, відрізняючись відтінками значень і стилістичною забарвленістю, "виконують у мові цілий ряд функцій: сприяють точності і ясності висловлювання, фонетично урізноманітнюють мову, обумовлюютьрізноманітність і багатство стилів усного та писемного мовлення" [Палевская, 1964, 64].
Питання про функції синонімів розв'язується в лінгвістичній літературі неоднозначно: переважна більшість дослідників (Л.А. Булаховський, В.І. Клюєва, Р.О. Будагов, М.М. Шанський, А.П. Євгеньєва, Л.А. Лисиченко), виходячи із розуміння синонімів як слів, різних за звучанням і близьких за значенням, як слів, що називають одне й теж поняття, але відрізняються відтінками значення, виділяють дві основні функції їх у мові - функцію уточнення і стилістичну. Так, А.П. Євгеньєва зазначає: "Дві функції - "уточнююча" (акцентування того чи іншого відтінку поняття) і стилістична - і є основними, характеризуючими, такими, що зумовлюють лексичну синоніміку мови" [Евгеньева, 1972, 11]. Р.О. Будагов пише: "Основна функція синонімів може бути названа диференціюючою, уточнюючою" [Будагов, 1965, 60].
Але існують й інші погляди. Лінгвіст А.Чорч вважає функцію заміщення чи не самою основною функцією рівнозначних слів-синонімів, яка лежить в основі інших функцій: "Якщо два імені є синонімами (мають у всіх відношеннях один і той же зміст), то завжди можна одно замінити іншим, не змінюючи змісту цілого" [Черч, 1960, 18]. Однак цей автор, як і деякі інші, дуже звужує явище синоніміки, бо в мові небагато слів, яким властива така повна замінність.
З погляду функціонального підходу до вивчення мовних явищ, Л.О. Новиков розглядає синоніми "як слова, що реалізують у контексті функції заміщення, уточнення й стилістичного протиставлення" [Новиков, 1968, 23].
Беручи до уваги
Loading...

 
 

Цікаве