WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

Синонімія и антонімія в поезії - Дипломна робота

пропонує М.Ф.Палевська, яка зазначає, що "при контекстно зумовленому вживанні розширяються семантичні межі слова, підвищується його експресивність, виразність" [Палевская, 1964, 77]. Відомий російський лінгвіст Д.М.Шмельов вважає, що для таких слів доцільно застосувати термін "контекстні синоніми" [Шмелев, 1977, 200].
Ми в роботі користуємось терміном контекстуальні синоніми, під яким розуміють "слова, які зближуються своїми значеннями і вступають в синонімічні зв'язки лише в умовах певного контексту" [СЛТ, 1985, 250]. Оскільки контекстуальні синоніми виявляються тільки в певному контексті, то це явище належить не до системи мови, а до мовлення. Аналіз цього типу значень має особливу вагу при розгляді художнього тексту. Виникнення синонімії цього типу зумовлене семантичними процесами, які виникають при взаємодії значень слів у тексті, тобто синонімічним зближенням.
Оскільки досліджуються лінгвостилістичні особливості поетичних творів І. Муратова, то не можна не звернутися до аналізу явища синонімічного зближення і виникнення контекстуальних синонімів, що характерне для мови поезій цього автора.
Як відомо, синоніми виникають з необхідності фіксувати в слові нові відтінки явища, уявлення чи поняття. З другого боку, такі слова можуть характеризувати не саме явище, а своєрідне бачення, оцінку його, ставлення до нього. Відомо, що в тексті одні і ті ж об'єктивні властивості явища характеризуються різними словами в залежності від точки зору і оцінки мовця. Часто ці слова не є синонімами в мовній системі, але близькі до них за значеннями, бо в оточенні синонімічних слів переймають на себе певні їх ознаки, і тому сприймаються як синонімічні. У такому разі відбувається зближення значень слів у тексті, які в мові не є синонімами. Синонімічне зближення може виникати між родовими і видовими поняттями, між словами однієї тематичної групи.
Слід зауважити, що Л.А.Булаховський, який хоч і визначав синоніми через взаємозамінність, застерігав від надто широкого розуміння зближення понять видових і родових, від змішування логічних і лінгвістичних категорій: "Одна з поширених помилок, - зближення відношення слів-показників, як широких обсягом, з іншими словами того самого синонімічного ряду, звичайно конкретнішими, - з відношеннями родових понять до видових. Треба зразу ж виразно визначити, що таке зближення не прийнятне і не дається провести практично, бо підміняє логічні відношення... тими..., які існують в природі мови" [Булаховський, 1955, 247]. Таке розширення розуміння синонімів неодноразово заперечувалося у літературі: "У мовленні нерідко одні слова вживаються замість інших, означаючи в семантичному плані суміжні поняття або поняття, що перебувають у родо-видових відношеннях, приналежність до однієї тематичної групи і т.п.
Проте ці слова не можуть бути віднесені до розряду синонімів. Підставою до того, щоб вважати слова синонімами, може бути лише замінність, яка являє собою єдність двох взаємозв'язаних, що випливають одна з другої - семантичної сторони і слововживання тих чи інших слів. Наявність же тільки однієї з названих ознак - взаємозамінності - або смислової, або слововживання з двох або кількох слів - ще не дає підстави вважати ці слова синонімами" [Синонимы рус.яз. и их особенности.- Л. - 1972, 14-115].
Більшість лінгвістів наших днів розмежовує категорії логічні і лінгвістичні і не включає в синоніміку слова, що називають різні поняття. У ряді робіт визначається, що не є синонімами слова, об'єднані однією темою, видові і родові поняття, видові назви між собою. Правда, В.М. Клюєва називає слова, що об'єднані спільною темою або ж називають видові поняття, тематичними синонімами [Клюева, 1956].
Разом із тим, ми пристаємо до думки Д.М. Шмельова, який стверджує, що "немає сенсу заперечувати проти позначення контекстно зближених слів терміном "контекстні синоніми" або "ситуативні синоніми", але слід при цьому чітко уявляти собі, що в такому разі відмічаються не системні відношення, які існують у лексиці, а (майже безмежні) можливості використання різноманітних слів з різною метою" [Шмелев, 1977, 202].
Для поезії І. Муратова з її емоціональним напруженням, із багатоманітними асоціативними зв'язками синонімічне зближення слів і контекстуальна синонімія є одним із суттєвих виражальних засобів. Таке синонімічне зближення потрібне , щоб не втратити емоційності висловлювання, якщо синонімів немає або СР обмежений: "Стою собі замріяний піїт. Розгублений... Трибуном би, трибуном! Оракулом... Пророком... Сурмачем! (1980, 98). У ряд синонімів оракулом - пророком включаються слова трибуном та сурмачем, які обрамляють СР і переймають на себе їх ознаки, а також самі впливають на них: поет мріє, що він не просто оратор-трибун, він перший серед перших сурмить пророчі слова своєму народові. У такий спосіб відбувається семантичне зближення названих слів, або синонімічна "індукція" слів, які в мовній системі не є синонімами.
Синонімічне зближення слів цінне тим, що суттєво збільшує виразові можливості української синоніміки, робить місткішими СР. Слова, що входять до СР, пов'язані між собою синонімічними зв'язками і являють собою не просту сукупність синонімів, а певним чином організовані групи. Завдання ряду таких синонімів у тексті полягає, наприклад, у тому, щоб описати інтенсивність прояву дії: "Ви й прощайте сказати не встигли (я самотній на сходах стою) і пішли. Подалися. Побігли" (1972, I, 69). Пішли і подалися як синоніми виражають різний ступінь інтенсивності: податися - піти більш інтенсивно. При такому зростанні інтенсивності дії (пішли,подалися) цілком логічним є вживання наступного слова побігли, яке в тексті синонімічно зближується з попередніми словами. Слова пішли, подалися, побігли передають зростання інтенсивності руху і одночасно наростання хвилювання як ліричного героя, так і героїні поезії.
Наведемо інші яскраві приклади синонімічного "зараження" слів, де завдання СР полягає в розкритті різноманітності ознак: "А в серці - спогадів моїх чудесний сплав, відсіялося з них все другорядне, нещире, випадкове і дрібне" (101). У тексті відбувається ніби складання смислу декількох слів, що створює експресивність оповіді: ліричний герой відкидає зі своїх спогадів все другорядне, дрібне і на цій підставі (тобто за негативною ознакою) "відсіює" нещире і випадкове. Слова другорядне, нещире, випадкове, дрібне семантично зближуються в тексті, бо вони мають спільний семантичний компонент з ознакою "негативно".
Синонімічні групи в поезії І. Муратова можуть бути побудовані як СР: в порядку зростання інтенсивності дії. Інший тип відношень полягає в протиставленні синонімів через домінанту: кожне слово пов'язане з домінантою і тільки завдяки цьому синонімічні слова співвідносяться між собою. Зв'язок слів через домінанту ми бачимо в наступному прикладі, де синонімічна "індукція" слів надає можливість розширити семантичний обсяг явища: "У мовчазнім натхненні ліс мішає фарби на палітрі. О літній бунт! Безладдя гам! Відтінків шал!" (83). Тут виділяються окремі семи: бунт - безладдя, бунт - шал,
Loading...

 
 

Цікаве