WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням - Курсова робота

Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням - Курсова робота

орієнтиром при переміщенні. Прийменниково-відмінкові конструкції "через + знах.в." та "крізь + знах.в." передають значення руху через обмежений простір. Наприклад: Тільки Гриня взявся за компот, як до зали прослизнула через кухню Тамара - зоотехнічка. Крізь вікно почало пробиватися сонце (П.З.)
Синкретизм таких ДЧР зумовлюється категоріальним значенням самого структурного компонента: додатковий об'єктний відтінок наявний у випадку його вираження іменником з конкретною семантикою.
Рух, підчас якого один предмет минає інший, виражається в українській мові конструкціями з прийменником мимо, що генетично пов'язаний з тією самою основою, що й дієслово минати (Жимлій, 1974, 130). Опорним компонентом таких конструкцій виступають дієслова цілеспрямованого руху з префіксами про-, по-, а залежним компонентом виступають найчастіше іменники: назви істот, предметів. Наприклад: Він опиняється біля клубу, проходить мимо будиночка, де Клава саме свариться з своїм шофером (О.Г.) Мимо нього з гуркотом проскакав вершник, піднявши стовпом пилюку (П.З.)
Таке лексичне наповнення має конструкція "повз + знах.в." та "проз + знах.в.", але передає рух на ближчій відстані від об'єкта. Прийменник проз виступає стилістичним синонімом повз. Наприклад: "Повз мене навіть муха не пролетить," - сказав командир.
Прийменниково-відмінкова конструкція "уздовж + род.в." вказує на рух предмета паралельно довжині об'єкта-орієтнира. Коло опорних слів у таких конструкціях досить широке. Ними виступають дієслова цілеспрямованого руху та дії, наприклад: Уздовж стіни тягнувся глибокий рів і не було ніякої можливості до неї підійти. Вздовж берега тягнулася велика чорна смуга (О.Г.)
Значення руху між кількома однорідними предметами знаходить свій вияв у конструкціях "між (поміж) + оруд.в.". А залежним членом у таких зворотах виступають іменники у формі множини: Поміж деревами блукала чиясь постать, і ніхто не міг здогадатися хто то був (П.З.) А в ночі снилося мені, що ходила я поміж вербами над водою і щось тихенько собі наспівувала. Сашко розмашисто скакав між ними на своїх милицях (О.Г.) У якихось роздряпинах руки так і шурхають між стеблами та суцвіттями (О.Г.)
Синкретичні другорядні члени речення із частковим значенням шляху переміщення у літературі зустрічаються значно рідше. Засобами вираження шляху переміщення виступають прийменниково-відмінкові конструкції типу "край + род.в.", "кругом + род.в.", наприклад: Ми сіли край дороги, щоб відпочити. Він звернув увагу на дерево, що росло край дороги. … Стирчать край дороги величезні таблиці, всіяні цифрами (О.Г.) Вони декілька раз обійшли кругом хатинки і нічого підозрілого не помітили (О.Г.) Біліє, цвіте коралова гілка край стажерки, на своєму місці.
Дуже цікавими є конструкції на вираження синкретичних другорядних членів речення із частковим значенням шляху переміщення типу "по + місц.в." та "оруд.в. без прийменника".
Сполучення "по + місц.в." вказує на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору. Названі вище конструкції мають майже однакове лексичне наповнення. До них належать дієслова цілеспрямованого руху та дії (але без префікса на означення перетину) та назви одно-, дво-, три- вимірних об'єктів. Проте активність цих конструкцій не з усіма лексичними групами залежних слів однакова. Зібраний лексичний матеріал доводить, що у творах українських письменників переважають прийменниково-відмінкові звороти, хоча деякі дослідники (Кишенько, 1963,62; Наумович, 1966, 87) вказують на те, що в українській мові переважає орудний шляху при дієсловах цілеспрямованого руху та дії.
З.І. Іваненко у своїй праці вказує на більшу життєздатність все ж таки прийменникової конструкції, ніж безприйменникової (Іваненко, 1981, 81), що утворюється від широкого кола залежних слів, тоді як орудний відмінок шляху не завжди можна утворити від слів-термінів та займенників, що замінюють назви просторових понять.
Конструкція "по + місц.в." та "оруд.в. без прийменника" виступають у ролі стильових контекстуальних синонімів, це підтверджується можливістю трансформаційних перетворень: пройшовся подвір'ям, пройшовся по подвір'ю, хоча з мовленнєвоїточки зору більш нормативним є безприйменниковий зворот. Синтаксично залежними компонентами вищезгаданих зворотів виступають іменники типу шлях, дорога, стежка, соша, алея та інші, наприклад: Вони мовчки йшли по дорозі. Випадкові зображення промайнуть по екрану, невідомо звідки і взявшись. То технік по штучному осіменінню прогуркотів стільцем по підлозі, ледве не впав… (О.Г.)
З дібраного матеріалу можна зробити висновок про те, що синкретичні другорядні члени з частковим значенням шляху переміщення представлені прийменниковими конструкціями "через + знах.в." , "крізь + знах.в.", "мимо+ род.в.", "повз + знах.в.", "по + місц.в.", рідше вживаються прийменникові конструкції "край + род.в.", "кругом + род.в." при відповідному лексичному наповненні підпорядковуючого компонента - дієсловах цілеспрямованого руху - та вираженні самого ДЧР іменником з конкретним значенням або просторовою семантикою, якщо береться конкретна ділянка.
Висновки
На основі проведеного дослідження можна зробити такі теоретичні і практичні висновки:
1. Традиційне вчення має свої недоліки:
1) нездатність у межах існуючої системи членів речення охопити і класифікувати всі мовленнєві елементи речення;
2) відсутність однозначних критеріїв розмежування членів речення і неможливість, виходячи з існуючих критеріїв, розрізняти члени речення в конкретних висловлюваннях;
3) відсутність опису суті означальних, об'єктних обставинних відношень, покладених в основу ДЧР.
Тому, на нашу думку, у шкільний та вузівський курс з сучасної української літературної мови потрібно ввести поняття про синкретичні ДЧР. Знання про такі структурні компоненти речення доповнюють і уточнюють окремі поняття, конкретизують їх, допомагають орієнтуватися у складних випадках аналізу речення, дають змогу правильно визначити члени речення.
2. Синкретизм у системі членів речення - це синтез в одному членові речення диференційних ознак різних членів речення, різних їх функцій. Цей синтез може бути як у плану змісту, так і в плані вираження, а також у плані змісту і в плані вираження одночасно. Потреба у вираженні особливих відтінків думки - головна умова існування синкретичних другорядних членів речення.
3. Причинами виникнення синкретичних другорядних членів речення з об'єктно-обставинним значенням є такі фактори:
1) лексико-граматичні особливості головного і залежного компонентів синкретичного поєднання;
2) синкретизм прийменника .
Функціонування другорядних членів речення мотивується комунікативно-семантичною доцільністю, потребою висловити відповідний обсяг інформації за рахунок економії мовних засобів.
4. Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням мають місце у тих випадках, коли підпорядкований компонент синкретичної конструкції вказує одночасно і на предметність, і на обставинну характеристику. За цих умов лексичне значення іменників витісняється функціональним значенням - обставинним.
Засобами вираження синкретичних ДЧР з об'єктно-просторовим значенням є безприйменникові та прийменниково-відмінкові словоформи.
5.
Loading...

 
 

Цікаве