WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Шпаргалки з української мови (шпаргалка) - Реферат

Шпаргалки з української мови (шпаргалка) - Реферат

та прізвища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, пане Яковенко, пані Яковенко.
У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне імя може мати і кличну форму і форму називного відмінка: брате Іване (брате Іван), сестро Ярине (сестро Ярина).
ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ ТА ІМЕН ПО БАТЬКОВІ
Укр. прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами укр. правопису: Марченко, Муляр, Юрчук.
Ряд прізвищ словянського походження в укр. мові мають деякі особливості:
ё-йо на початку слова та в середені після головних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо: Йотов, Майоров, Соловйов.
якщо ё означає звук о після мякого приголосного, то пишеться ьо: Синьов, Треньов, Пушкарьов.
під наголосом після шиплячих ж,ч,ш,щ,ц завжди пишеться о: Чижов, Лихачов; у ненаголошеній позиції пишеться е: Лещев, Плющев, Коришев.
рос. е після приголосних передається е: Мельник, Гашек, Сапек. Але рос. е, що відповідає укр. і, перадається є: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна.
рос. и в основах прізвищ на початку та після приголосних передається літерою і: Ісаєв, Ісаченко, Лісний, Ліненко.
Після ж,ч,ш,щ завжди пишеться и: Жиловенко, Шишацкий, Щиглов.
рос. и у середені слів після голосних, апострофа та мякого знака передається через ї: Воїнович, Ільїн, Руїн.
рос. ы завжди передається литерою и: Фортали, Черниш, Цимбал.
літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для укр. і рос. мов: Мироненко, Сидоров, Тихонов.
рос. суфікс -ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц): Матвєєв, Пахарєв, Хомічєв.
у префіксі при- завжди пишеться и: Примаков, Прийденко, Придорожній.
у суфіксах -ич, ик пишеться и: Пашкевич, Антосик, Бендрик.
словянські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк: Новицький, Гронський, Петровський.
При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович: Русланович, Васильович, Семенович.
При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а): Миколаївна, Іванівна, Юліанівна.
Исключения:
Григорій - Григорович, Григорівна.
Сава - Савич (-ович), Савівна.
Ілля - Ілліч, Іллівна.
Микита - Микитович, Микитівна.
Яків - Якович (-левич), Яківна (-лівна).
Лука - Лукич, Луківна.
У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївн(и), у давальному - івн(і), -ївн(і): (Р.в.)Людмили Тимофіївни, (Д.в.) Людмилі Тимофіївні.
ПИСЕМНЕ МОВЛЕННЯ
Переважно монологічне. Спирається на усне і є вторинним. Точніший добір лексики. Не вживаються нелітературні слова, лайливі, територіальні. Життєво необхідні слова і граматичні форми.
Використання складних речень, різні форми сурядності і підрядності, відокремлення, вставні слова.
Одиниця писемного мовлення - текст, який поділяють на абзаци.
Передається не лише словами і літерами, а й графічними знаками, схемами, таблицями, малюнками тощо.
Вставні слова і словосполучення
Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних моральних значень, називаються вставними.
Рекомендується вживати їх обмежено.
В усному мовленні в.с. не створюють зайвої інфо. В діалогічному мовленні часте вживання в.с. створення некомпетентності.
За значенням поділяються на:
що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні;
що вказують на те, кому належить вставлена думка;
що вказують на звязок висловлення з контекстом.
Вставні слова в писемному мовленні виділяються комами, в усному - паузами.
СКЛАДНІ ІМЕННИКИ
Разом, які утворені:
шляхом поєднання за допомогою сполучного звука, двох або кількох основ, одна з яких дієслівного походження: працездатність, життєдіяльність;
з двох чи кількох основ без сполучних голосних: дієслово в наказовій формі + іменник: горицвіт, перекатиполе; кількісний числівник + іменник: сторіччя, шестиденна;
пів-, напів-, полу- + іменник: піваркуша, напівавтомат.
Через дефіс ім-ки, що означають:
близькі чи протилежні за змістом поняття, такі як: купівля-продаж, розстряс-стиснення;
професію, спеціальність: лікар-еколог, художник-портретист;
держ. посади, військові, наукові звання: пр.-министр, генерал-лейтенант;
геогр. назви, прізвища: Нечуй-Левицький, Корсунь-Шевченковський;
складні слова, першою частиною яких є цифра: 80-річчя.
Назви осіб за професією, посадою, званням, як правило, утворюються форми чол. і жін. роду. При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:
офіційно основами назвами посад служать ім-ки чол. роду; у ділових паперах вони вживаються незалежно від статі особи;
текст набуває строго офіційного хар-ру, якщо слова залежні від найменування посади узгоджується з цим найменуванням у формі чол. роду, коли мова йде про жінок (головний технолог дозволив); проте якщо в док-ті вкзується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то вони вживаються у жін. роді;
не вживається в діл. паперах найменування осіб за ознакою місця проживання або місця роботи.
СКЛАДНІ ПРИКМЕТНИКИ
Разом, утворені:
від складних слів, що пишуться разом: водопровідний;
шляхом поєднання двох основ: а) іменник + прикметник: східнословянський; б) іменник + дієслово: волелюбний; в) прислівник + прикметник (дієприкметник): високоавторитетний, зовнішньоторговий.
Через дефіс:
від складних слів, що пишуться через дефіс: віце-президентський;
з двох чи більше прикметникових основ, між якими можна вставити і: електронно-обчислювальний;
поєднання першої частини військово-, военно- + прикметник: військово-морський, але: військовополонений, військовозобовязаний;
з кількох основ, які означають кольори або їх відтінки;
із двох частин, перше з яких закінчується на -ико, -іко: історико-культурний, політико-економічний.
ПРИЙМЕННИКИ
Поширеною помилкою сучасного ділового мовлення є надмірне використання по в документах:
По може передаватися за: за наказом;
по-з: з ініціативи;
по-на - на вимогу;
по-в,у: у справі;
по-після: після отримання;
по-для: для вивчення;
по може відкидатися: іти вулицею;
по-по: по інституту.
ВЕЛИКА ЛІТЕРА
Починається текст, перше слово речення.
Індивідуальні назви літаків, ПУО, назви творів.
Назви держав і адміністративно-територіальних одиниць.
Найвищі державні установи.
Назви найвищих посад ізвань.
Перше слово в назвах центральних установ, установ місцевого значення., промислових і торгових підприємств.
Назви історичних епох, подій, визначених свят.
Індивідуальні імена людей.
У складних географічних назвах.
У ділових паперах назви документів.
Loading...

 
 

Цікаве