WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мова і держава. Державність мови - Реферат

Мова і держава. Державність мови - Реферат

і в нові, і в новітні часи спостерігалися такі явища, як геноцид, етноцид і лінгвоцид з боку панівних етносів і використання найрізноманітніших, у тому числі й брутальних, способів етнічного самозахисту. Звичайно, перше не ґрунтувалося на шовінізмі, а друге - на націоналізмі в нинішньому сенсі цих понять, але онтологічна суть цих явищ не така вже й різна.
Гуситський рух у Чехії і частково Словаччині був спрямований не тільки проти католицької церкви, а й проти німецького засилля. Якщо вірити, що середньовічні держави булибезнаціональними, бо мали, головно, династичний характер, то чому буцімто безнаціональна "Священна Римська імперія німецької (германської) нації" (саме таку назву мала ця держава) провадила політику онімечення, внаслідок чого до XVIII століття у Чехії залишилися тільки невеликі острівці чеської мови у гірських місцевостях?
Коли йдеться про українську історію, то не вдастся довести безпідставність інтенсивно повторюваної останнім часом думки про те, що Хмельниччина була чи не першою національною війною в Європі, думки, яку ще в першій половині минулого століття висловив французький письменник Проспер Меріме: Хмельницький перший у Європі винайшов боротьбу націй. "Ми стали нижчими від них (козаків),- писав польський воєвода Ян Лєщинський,- бо вони билися за свободу, а ми - за своє безсиле панування... Справді їх треба визнати за націю, а не за партію; даймо вже їм спокій і ніяким штучним і неприродним способом не викликаймо інтриг і не розбиваймо їх. Нехай буде з ними така унія, як литовська, і нехай один народ над другим не має ніяких окремих прав, бо тільки законно унормованими відносинами держаться держави. А вивищення одного народу над другим призводить до розладу".
Йшлося, як бачимо, не тільки про "націю козаків", а про козацьку націю, тобто про український народ. Завважимо, що у XVII столітті творення національної держави в Україні відбувалося в річищі і майже синхронно з загальноєвропейським процесом державотворення: концепція ролі і статусу національної держави була вперше постульована 1648 року Вестфальськими мирними договорами, якими завершилася Тридцятилітня війна.
Бездержавність народу відповідним чином відбивається на його мові, позбавленій "повноти життя", зокрема, функціонування у сферах комунікації, пов'язаних із діяльністю управлінського апарату, армії, поліції, суду і т. д. Мова за таких обставин набуває некомплектного характеру, позаяк у ній не формується (а коли був сформований, то занепадає) офіційно-діловий стиль, а часто й інші (науковий, виробничо-технічний, публіцистичний) стилі; не розширюються або й зовсім не створюються цілі пласти лексики і фраземіки. Коли ж ці стилі і ця лексика отримують певний розвиток, то вони здебільшого мають, так би сказати, епігонський, наслідувальний характер, оскільки копіюють відповідні ділянки й одиниці панівної державної мови. Це, своєю чергою, породжує певне оцінне ставлення до такої мови як до меншовартісної, вторинної, нерозвиненої тощо, а це "метонімічно" переноситься і на тих, хто цією мовою користується, зумовлюючи індивідуальне, стратумне (станове, групове), а врешті й масове мовне, а згодом і національне ренегатство. Правда, одночасно воно породжує і більш чи менш активну боротьбу за національно-мовні права.
Потенційно будь-яка мова може зрівнятися з найбагатшою і найрозвиненішою, якщо виникнуть необхідні для цього сприятливі умови. Тому кожен народ, що не втратив остаточно своєї гідності або не надто розпорошився між іншими народами, інстинктивно намагається зберегти свою мову і використати перші ж можливості для її прогресу, бо регенерація мови забезпечить регенерацію цілого етнічного організму - народу з його культурою, ментальністю, історією і т. д. Мова ж, зі свого боку, оберігає від дезінтеграції, денаціоналізації, від етнічної смерті спільноту своїх носіїв як окремого МИ.
Протягом століть українська мова забезпечувала етнічні кордони України, оберігала цілісність етнічного організму нашої нації. Чимало разів вона була останньою цитаделлю українського духу, українства загалом. І кожен раз з її піднесенням піднімалося й українство, аби заявити світові про свою незнищенну волю до життя, про своє право на повноту національної екзистенції і свободи, на своє самостійне МИ, свою державну соборність.
Державність мови є прикметою і символом державності народу. Але значення удержавлення мови аж ніяк не вичерпується його символічною стороною. Між національною мовою і національною державністю існує повна взаємозалежність. Без мови неможливе нормальне функціонування національного організму, в тому числі його державних форм. Річ у тім, що всі види діяльності людини як члена суспільства так чи інакше пов'язані з її комунікативною (мовленнєвою) діяльністю, опосередковані нею.
Ефективність діяльності окремих людей, соціальних стратумів і суспільства в цілому значною мірою залежить і від стану його "мовного господарства".
Позаяк без мови нема держави, то кожна держава провадить відповідну мовну політику. Доречно зауважити, що перші національні академії виникли саме для внормування й ушляхетнення мов, якими замість латини почали користуватися європейські держави. Це була іспанська Академія делла Круска (1583 р.), Французька Академія (1634 р.) та ін.
Як згадувалось, 1539 року король Франції Франціск I видав ордонанс, за яким французька мова була оголошена єдиною державною мовою країни, що було спрямовано не лише проти латини, а й ще більшою мірою проти місцевих діалектів, до яких, однак, були зачислені провансальська, бретонська, корсиканська та інші мови королівства.
З часом державність або, що те ж саме, офіційність мов почала фіксуватися в конституціях країн. Так, у Конституції Арабської Республіки Єгипту записано: "Іслам є релігією держави, арабська мова є офіційною мовою, а принципи ісламських законів являють собою головне джерело законодавства".
Цілком природно, що мови державних націй мають кращі шанси для розвитку і вищий "рейтинг" на мовній шкалі. Ось як це тлумачиться на рівні побутової свідомості. "Якось, розмовляючи з одним із них (сусідів-односельців),- трактористом Іваном Йосиповичем Михайленком, я (Анатолій Стрєляний) запитав, хто зіпсував його мову. "Ніби ти не знаєш,- сказав він.- Ті, хто нами керують, москалі". (...). Я запитав його, як він уважає: Україна зникає (сходит на нет) тому, що її спеціально зганяють зі світу москалі, чи це відбувається само собою, просто тому, що всім керує Москва. Є, на його думку, і це і те, але більше все-таки другого. Раз держава, що не кажи, російська, то російським поступово стає все, і нічого з тим не вдієш".
Мова належить до атрибутів держави, тобто є одним із найважливіших складників державності. Це теж стає елементом масової свідомості. Інститут мовознавства та Інститут української мови НАН
Loading...

 
 

Цікаве