WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська мова у часи української державності і бездержав’я (пошукова робота) - Реферат

Українська мова у часи української державності і бездержав’я (пошукова робота) - Реферат

наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну ("Любіть Україну"),
В. Сосюра не любив експериментів з мовою, тому в нього майже немає неологізмів. Якщо й є, то це структурно прозорі дієслова, утворені від іменників: осеніти, інженерує, менестрелься. На відміну від неокласиків і М. Бажана, В. Сосюра уживає чимало росіянізмів. Тут він ближчий до свого земляка М. Хвильового: посьолок, укуть, восторжені, жутко, страсно, впереді, трус "боягуз", ток, строй, отряд, учоба та ін. Є в поета улюблений каламбур, який досить часто повторюється:
Знову ти?!.. О люба, чи не сон це?..
Золотими літерами сонце
на панелі пише про любов ("Сад шумить");
Усе до сонця, все до сонця...
О ні, народу мій, не сон це ("Народе мій").
Сосюриними кольорами є синій і янтарний: у синім убранні, четверо синіх очей, синю і сонно, синява, в синім океані, підіймається місяць у сині, синь твоїх очей, ночі Донеччини сині, синій цвіт, синій сад, волошки синіють, синій сміх, вечір одсинів, тополі синій шум; янтаріти, у колір янтаря, ліг на верби огонь янтаря, янтарне волосся, янтарний пил та ін.
Рима у В. Сосюри дуже смілива: ніхто з такою безстрашністю не вдавався тоді до асонансів, як він: бреде - степ, садам - помадою, очах - чай, гул - в снігу, молодик - золотий, базар - гроза, жах - лежать, ідей - кладе, туге - герць, трава - співать, мета - прочитать і под.
У граматиці поет інколи звертається до рідної говірки, і тоді з'являються форми дієслів без чергування /т/ з /шч/ перед /й/ (опустюсь), або ж форми третьої особи однини дієслів першої дієвідміни без кінцевого /je/: тіка, цвенька, ляга, одлуна, колиха.
У "Гарті" перебували також поети В. Еллан-Блакитний, І. Дніпровський, М. Йогансен, прозаїки К. Гордієнко, О. Копиленко, І. Сенченко, кінодраматург, а згодом і прозаїк О. Довженко та ін. Правда, О. Копиленко та І. Сенченко належали і до об'єднання "Плуг", а плужани П. Усенко й І. Шевченко - до об'єднання "Молодняк". Усі три об'єднання до їх ліквідації наприкінці 20-х років сприяли подальшій розбудові української літературної мови.
О. Довженко на довгий час був розлучений з Україною - жив і працював у Москві. Його вершинна художня проза припадає вже на післявоєнний період. І. Сенченка М. Хвильовий залучив до "Вапліте". У його творах, особливо 20-х років ("Червоноградські портрети"), "Дубові гряди"), соковитий реалізм переплівся з романтичним ліризмом і просто-таки гоголівським гумором.
У 1927 р. вийшла друком сатира І. Сенченка "Із записок Холуя". Усі художні засоби у цьому творі підпорядковані всебічному розкриттю образу новітнього Холуя, який виконує всі побажання Пія ("Пій - це все суще над нами"). Це епітети, якими нагороджує себе сам Холуй (незрівнянно прекрасний Холуй, великий із найбільших Холуїв, величний і незрівняний Холуй), фразеологізми, в яких розкривається кодекс честі Холуя (Мовчіть. Будьте як риба. І ви переуспієте...; Дивітесь у рот Пієві; Брехня, що лежачого не б'ють. Бийте, душіть; Не бійтесь плювків. Сміло підставляйте очі під них; Кожна зайва думка - етап до життєвих незгод), повтори (Тікайте від свідків... Уникайте свідків). З'являються прозорі неологізми, утворені від слова холуй: холуїзм, світ ще не весь охолуївся та ін.
Талановитим плужанином був А. Головко. Його роман "Бур'ян" (1926 р.) викликає тепер суперечливі почуття. Написаний він, безперечно, талановито, нестандартною, далекою від пригладженої згодом соціалістичним реалізмом мовою. Це був час, коли трудящі маси ще вірили, що більшовицька революція принесе їм щасливе життя. Але роки йшли, а щастя і вільне життя не приходили. Стояли на заваді шкідники-куркулі? Так, ця ідея в романі проводиться: мовляв, десь у глухому селі Обухівці начальство помінялося, але порядки лишилися старі, а може, стали й гірші. Але якщо уважно вчитатися в текст, то дійдемо до інших висновків. Так, у Матюхи... з бокової кишеньки, - червоний крайок партквитка, - колись на партз'їзді бачив отак у дуже видатного партійця. Отож, є на кого рівнятися Матюхам. Тому-то й звучать мінорні ноти в довірчих розмовах селян: " - Що ти хотів, сину, як мужик темний, а біля власті - сучі сини та п'яниці; Ти більше світу бачив - то що воно з революцією сталося? От і в нас сільрада є, і Ленін в сільраді на партреті, а сказати, сину, тобі... - погане життя".
З'явилася нова лексика, що засвідчує нові реалії сільського життя: продподаток, сільрада, голова сільради, воєнком, землевпорядкування, комнезам, артіль, кооператив. Аксесуарами партійця при владі є галіфе і наган.
Трапляються вузько локальні слова: обібрати у значенні "обікрасти", отоса "вірьовка, що з'єднує кінці передньої вісі з оглоблями"; у першій особі однини дієслів другої дієвідміни кореневі /д/, /т/, /с/ не чергуються відповідно з /дж/, /ч/, /ш/: ходю, пустю, носю.
Письменник полюбляє слово возжатися, хоч це явний росіянізм, що перебуває як поза літературною мовою, так і поза українськими діалектами.
У лексиці чимало скорочених слів. При цьому варто зауважити, що редукуються і голосні, і приголосні, напр.: - Та 'дже: пара волів, пара коней...; - Давиде, бо' з тобою!; - Пішо' еон! - на собаку гаркнув; - Та бре? і под.
На фразеологічні звороти, епітети, метафори роман не багатий. Синтаксис своєрідний - відбиває народне мовлення навіть у авторському тексті. Багато безсполучникових речень типу: " - А ще як коняки в якого бідняка немає - погиб, щитай"; "А з саду, з-за муру ще шелест по листі - кроки чиїсь". Часто письменник удається до інверсії: означення виступають після означуваного, присудки перед підметом, наприклад: "Дні йшли за днями по довгих паузах осінніх беззоряних. Осипалось листя вже геть чисто з дерев. Понамокали од дощів і мов нижче понависали стріхи". Замість присудків часто виступають інтер'єктиви: "Рудий чоловік тоді взяв молот - гуп!..; По спині грудочка глини, в горошинку завбільшки - хруп!". У пейзажних малюнках - зокрема, в зіставленні теперішнього з минулим - практикується повторення тих самих речень: "Шуміливерби над ставом хором жіночим тужливим - І шуміли верби хором жіночим тужливим"; "А восени шумів-шумів ліс по-осінньому - Шумів-шумів ліс по-осінньому".
У вживанні перекручених російських та інших чужомовних слів А. Головко наслідує В. Винниченка. Деякі з таких "онароднених" слів автор бере в лапки ("ребілітірувати"), але в більшості випадків вони не виділяються з тексту, а становлять його органічну частину: куди обратитись, не получав, убіждьонний, хто жизнь поніма, підозріва, прозойде яка драма, равноправіє. Особливо колоритна мова місцевого начальства:
" - А! Так ти підривати! Хто тобі розрішав?! - і грізно насупився Матюха на Давида".
Крім реалістичної прози, у 20-ті роки зароджується проза романтична. Найпомітнішим творцем цього напрямку був виходець із "Гарту" Ю. Яновський. Як письменник-романтик він визначився уже в перших своїх збірках "Мамутові бивні" і "Кров землі". Роман "Майстер корабля" 1928 р. овіяний подихом безмежної молодості, поезією манливих морських просторів. М. Наєнко дає Ю. Яновському таку характеристику: "Прозаїків з такою
Loading...

 
 

Цікаве