WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Tарас Шевченко — реформатор української літературної мови (пошукова робота) - Реферат

Tарас Шевченко — реформатор української літературної мови (пошукова робота) - Реферат

описом козацького геройства в думах, але й відбивали їх ритмічний склад, характер римування. Пор. уривок з вірша "На потреб Сагайдачного" з думою про Хмельницького і Барабаша:
Каторги едины палилъ,
другія потопилъ;
Много тогды зъ неволЂ хрыстіанъ свободилъ,
За што Богь
з воинством его благословилъ (ИПМН, 129);
Оттогді ж то пані Барабашева, гетьманова,
Удариться об поли руками,
Обіллється дрібними сльозами (ИПМН, 5).
Чи не вперше звернув увагу на нуртування творчих сил у давній українській поезії І. Франко. В "Студіях над українськими народними піснями" він зауважив: "Там, де вперед не видно було нічого, або добачувано було лише стару мертвечину, язиковий макаронізм та несмачні панегірики, тепер, при ближчім досліді, можна завважити певний розвій, боротьбу різних течій, різнорідні змагання, спупеневе вироблення мови й віршової форми, проби письменства, близького до життя й його інтересів" 1.
1 Франко І. Студії над українськими народними піснями // Зібрання творів: У 50 т. - К., 1986. - Т. 43. - С. 248.
У записах Шевченка, зокрема в його альбомах 1846 р., засвідчено великий інтерес насамперед до історичної пісні: тут аж три записи пісень про Палія. Згодом вони стануть поштовхом до створення його Орської поезії "Чернець" (1847 р.). Однією з улюблених народних дум була для поета "Дума про пирятинського поповича Олексія", яку він згодом поряд із "Думою про Марусю попівну Богуславку" вмішує як матеріал для читання в своєму "Букварі южноруському" (1861 р.). За зразком думи про поповича він створює власний варіант, що є складовою частиною поеми "Сліпий" ("Невольник").
Чи відчувається перегук між лексичним складом українських історичних пісень та дум і староукраїнської авторської поезії? Безперечно, відчувається. Він помітний у деяких усталених формулах, зокрема в переліку ознак службового становища людини, відомої своїми заслугами перед вітчизною. Так, у багатьох думах побутує формула "козак лейстровий, писар військовий". І. Франко висловлював здивування, чому в думах про Хмельницького і Барабаша це означення поширюється на Богдана, хоч він не був реєстровим козаком. Алогічність приписування Хмельницькому цих ознак зніметься, коли читач переконається, що "козак лейстровий, писар військовий" - готова формула, що прикладається до багатьох історичних і неісторичних постатей. В староукраїнських віршах перелік заслуг оспівуваного героя також здійснюється через сполучення "Іменник + прикметник":
И ти Чигирине, місто Україны, не меншую славу
Теперъ въ собі маєшъ, коли оглядаєшъ въ рукахъ булаву
Зацного Богдана, мудрого гетмана, доброго молодця,
Хмельницького чигиринського давного запорозця (ИПМН, 140).
Т. Шевченко переймає ритм думи, як спеціальний стилізуючий засіб нанизує сполучення "іменник + прикметник" у характеристиках дійових осіб (типу лицаря старого, брата військового), використовує військову й батальну лексику тих часів (гармата, ножі обоюдні, шаблюка, ратище, самопал, рушниця-гаківниця та ін.; козак, запорожці, отаман, гетьманщина, есаул, обоз, табор, полковник, товариші запорожці та ін.), вдається до сполучень іменників за типом прикладок (батьку-отамане, пани-брати, брати-отамани, козацтво-товариство) і парних дієслів-синонімів (стогне-плаче, плачерида, квилить-плаче, в'ються-гнуться та ін.).
Складовою частиною поеми "Сліпий" ("Невольник") є дума, яку співає Степан, повернувшись із турецької неволі. Окремі строфи думи написані в нехарактерному для неї коломийковому розмірі (У неділю вранці-рано Синє море грало; Товариство кошового На раді прохало - І, 284), але більшість - це нерівноскладові рядки з об'єднуючою їх дієслівною римою:
На морі синьому
За островом Тендром потопали,
Пропадали...
Один потопає,
Другий виринає
Козацтву-товариству із синьої хвилі
Рукою махає, гукає:
- Нехай вам, товариство, бог допомагає! -
І в синій хвилі потопає,
Пропадає (І, 285).
Елементи такої ритміки є й у інших, не стилізованих під думи творах. Пор. у "Гайдамаках":
Єсть серце єдине, серденько дівоче,
Що плаче, сміється, і мре, й оживає,
Святим духом серед ночі
Понад ним витає (1, 85);
у "Гамалії":
Ой заграй, заграй синесеньке море,
Та під тими байдаками,
Що пливуть козаки, тільки мріють шапки,
Та на сей бік за нами (І, 199);
під думний лад повністю стилізовано вірш "У неділеньку святую...":
І одномасне, одностайне
Громада вибрала гетьмана -
Преславного Лободу Івана,
Лицаря старого,
Брата військового (II, 138).
У поемі "Царі" є ще стилізація під російські билини:
Не із Литви йде князь сподіваний
Ще незнаємий, давно жаданий;
А із Києва туром-буйволом
Іде веприщем за Рогнідою
Володимир князь со киянами (II, 74).
До нанизування сполучень іменник + прикметний Т. Шевченко вдається нечасто і тільки у випадках стилізації тексту під народну думу, напр.:
Тоді сироту Степана,
Козака лейстрового,
Отамана молодого,
Турки-яничари ловили (І, 285).
Зв'язок між синтаксичними структурами старої української літературної мови і синтаксисом Шевченка виявляється в тому, що мовна свідомість поета формувалася під впливом цієї багатої змістом і формою літератури. Він спершу всотав її в себе, а згодом витворив небачений до того в українській культурі органічний сплав суто народного матеріалу з давньою літературною формою. З народної мови поет широко вводить в літературну еліптичні конструкції. Одна з найпоширеніших форм еліптичності у Шевченка - це опущення підмета. Пропуск підмета нерідко поєднується в поемах та віршах "з характерною для Шевченкової поезії згущеною присудковістю, завдяки чому розповідь набуває особливого лаконізму, динамічності і розмовної виразності" 1.
1 Чамата Н.П. Типи віршової інтонації // Творчий метод і поетика Т. Шевченка. - К., 1980. - С. 437.
Увага читача вже приверталась до того факту, що з плином часу змінювався Шевченків синтаксис. Народнаоповідь з переважанням паратактичних конструкцій над гіпотактичними замінювалася характерною для літературної мови складною системою взаємозалежності слів і словосполучень для вираження найскладніших часових, локальних, об'єктних, цільових, причинових і допустових відношень. Звичайно, відповідні синтаксичні засоби можна знайти і в народнорозмовній мові, але у Шевченка вони представлені в такому згущенні, як це було характерно для старої української літературної мови.
Отже, не тільки слова на означення давніх реалій брав Шевченко із староукраїнської мови. Він узяв звідти одну з найголовніших форм вираження думки - відшліфований синтаксис.
Чим глибше знайомився Шевченко з історичними джерелами, тим менше лишалося романтики в його творах на історичну тематику. Уже згадувалося про те, що в листі до Ф.М. Корольова поет дякує йому за надіслану "Запорожскую старину", яка дала йому поштовх до створення "Гамалії". "Де Ви викопали стільки скарбів?" - запитував у її видавця І.І. Срезневського М.В. Гоголь у листі від 6 березня 1843 р. - Усі думи і особливо повісті бандуристів сліпучо гарні! З них тільки 5 були мені відомі раніше, а інші для
Loading...

 
 

Цікаве