WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Tарас Шевченко — реформатор української літературної мови (пошукова робота) - Реферат

Tарас Шевченко — реформатор української літературної мови (пошукова робота) - Реферат

стаття до книжки: Потебня Олександр. Мова. Національність. Денаціоналізація. - Нью-Йорк, 1992. - С. 31.
Деякі українські поети намагалися наслідувати творчу манеру Т. Шевченка, перенести її в свої твори механічно, без індивідуального переосмислення. Якоюсь мірою це сприяло утвердженню української літературної мови, але мало додавало до розпрацювання української літератури. Проте були й такі випадки, коли від замилування мовою Кобзаря, наслідування його образної системи українські поети приходили зрештою до розуміння революційного характеру його поезії, а отже, й до вироблення свого власного поетичного стилю. Такою була, наприклад, творчість Ю. Федьковича. У вірші "В день скону батька нашого Тараса Шевченка і Кобзаря Русі, мартира України, предтечі нашої волі і слави" (1866 р.) він уже й сам виступає як оригінальний поет.
Шевченко по праву вважається творцем української літературної мови, як основи нової, уґрунтованої на народній основі української культури. "Поява "Кобзаря", - писав О. Афанасьєв-Чужбинський, - миттю розвіяла летаргію і викликала любов до рідного слова, вигнаного з ужитку не лише в колах вищого стану, а й у розмові з селянами, які намагалися і, звичайно, кумедно, висловлюватися по-великоруськи. Сміливо можу сказати, що після появи "Кобзаря" більшість взялася за повісті Квітки" 1. Звичайно, в його часи в українській мовно-літературній практиці ще лишалися старі традиції, зокрема, продовжувалося епігонське наслідування І. Котляревського (1848 р. побачив світ "Вовкулака" С. Олександрова, 1859 р. надруковано "Жабомишодраківку" К. Думитрашка). Але це були тільки окремі рецидиви.
На кінець 50-х - початок 60-х років ім'я Т. Шевченка стало настільки популярним у наддніпрянській і західноукраїнській літературі, що всі питання, стосовні розвитку української мови і літератури, так чи інакше пов'язувалися з ним. Критикуючи напрям і мову галицького "Слова", М.Г. Чернишевський писав, покладаючись на популярність поеми Т. Шевченка "Кавказ", яка була опублікована тільки 1859 року: "Нашим російським малоросам дано всі права й вигоди, яких вони коли-небудь бажали. Їх скривдити тепер не може ніяке плем'я. Вони благоденствують, за цілком вірним і дуже вдалим висловом свого улюбленого поета Шевченка" 2.
1 Афанасьєв-Чужбинський О.С. Спомини про Шевченка // Спогади про Тараса Шевченка. - К., 1982. - С.88-89.
2 Чернишевський М.Г. Національна безтактність // Літературно-критичні статті. - К., 1951. - С. 334.
Щодо України, то тут авторитет Шевченка визначив увагу до всіх сфер народного мистецтва, а отже, й до їх відображення в усіх царинах професійної художньої творчості. П. Куліш, який при всіх незгодах з політичними переконаннями Т. Шевченка писав до поета: "Оце ж я, виповняючи свою обіцянку, запевняю Вас, що нігде в світі таких щирих і прихильних до себе дітей не знайдете, які у тій Полтаві. Тут-бо не то пани, не то паненята, а всяка душа письменна і щира з Вашим "Кобзарем", наче з яким скарбом дорогим носиться, так хутко вже й книжок їм буде не треба, бо повитверджували вже всі Ваші стихи напам'ять і, тривайте, чи не по "Кобзареві" вже й Богу моляться 1. Авторитет Шевченкового слова був високий не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що позбавлений права на власну історію і національну самосвідомість, український народ сприймав твори свого поета не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні. Білоруський письменник М. Богданович у статті, написаній до сторіччя з дня народження поета, писав: "...Це письменник, якому судилася величезна роль стати символом культурної цінності цілого народу, уособленням усієї його духовної сутності" 2. В одному з листів наприкінці життя (1859 р.) Т. Шевченко писав: "Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу..." (VI, 200). І сам же він своєю творчістю вивів свій народ у число непересічних за таланом і талантом.
1 Куліш П. Вибрані листи, українською мовою писані. - УВАН у США. - Нью-Йорк-Торонто, 1984. - С. 159.
2 Богданович Н. Избранные произведения. - М., 1953. - С. 283.
Використана література
Булаховський Л.А. Питання походження української мови. - К., 1956.
Ващенко В.С. Епітети поетичної мови Т.Г. Шевченка: Словник-покажчик. - Дніпропетровськ, 1982.
Возняк М.С. Галицькі граматики української мови. - Львів, 1911.
Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). - К., 1961.
Горецький П.Й. Історія української лексикографії. - К., 1963.
Горобець В. Й.Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. - К., 1979.
Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. - К., 1993-1995.
Гудзій М.К. Українські інтермедії XVIІ-XVIІІ ст. // Українські інтермедії XVIІ-XVIII ст. - К., 1987.
Гумецька Л.Л. Уваги до українсько-білоруських мовних зв'язків періоду XIV-XVIІ ст. // Дослідження з української та російської мов. - К., 1964.
Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. - К., 1987.
Житецький П.И. "Энеида" Котляревского и древнейший список ее. - К., 1900.
Житецкий П.И. Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII веке c приложением словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII века. - К., 1889.
Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець XIX - поч. XX ст.). - К., 1970.
Кобилянський Б.В. Лекції з історії української літературної мови. - Львів, 1965.
Колете В.В. Древнерусский литературный язык. - Л., 1989.
Костомаров Н. Мысли южнорусса. О преподавании на южнорусском языке
(Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова). - К., 1928.
Курс історії української літературної мови / За ред. І.К. Білодіда. - Т. 1. - К. 1958; Т. 2. - К., 1961.
Левченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови першої пол. XIX ст. - К., 1946.
Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підготував до видання В.А. Передрієнко. - К., 1984.
Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. - К., 1977.
Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. - К., 1984.
Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій пол. XIX - на поч. XX ст. - Харків, 1985.
Німчук В. Мовознавство на Україні в XIV-XVIІ ст. - К., 1985.
Огієнко І. Нариси з історії української мови. Система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням. - Варшава, 1927.
Огієнко І. Історія української літературної мови. - К., 1995.
Плющ П.П. Історія української літературної мови. - К., 1971.
Русанівський В. M. Джерела розвитку східнослов'янських літературних мов. - К., 1985.
Свенціцький І.С. Нариси про мову пам'яток староруського письменства XI віку // Учен. зап. Львовского гос. ун-та. - 1948. - Т. 7.
Тимошенко П.Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови. Ч. 1. - К., 1959; Ч. 2. - К., 1961.
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 3 кн. - К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве