WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розширення функціональних меж української мови (пошукова робота) - Реферат

Розширення функціональних меж української мови (пошукова робота) - Реферат

контексті медичного терміна пульс: "...Пульс життя народного у русинів живіше і швидше забився" (І. Фр., XVI, 97) 4. Побутові слова переосмислювалися, стаючи носіями абстрактного значення. Так, світоч (світич), що позначало скіпки, якими світять, набирало переносного значення "джерело вищих ідеалів", підвалина від значення "товста балка, що складає основу дерев'яної стіни", еволюціонувало до вираження поняття "основа, принцип, вихідні положення чого-небудь" і т. ін. 5
1 Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій пол. XIX - на поч. XX ст. - С. 111.
2 Там же. - С. 115-116.
3 Там же. - С. 122.
4 Там же. - С. 127.
5 Там же. - С. 130-131.
Тенденції семантичного розширення побутових слів не обходили ні традиціоналістів, ні новаторів. Скажімо, такий прихильник "селянської мови", як І. Нечуй-Левицький, не цурається виразів типу "вдарити по молодих нервах", "це був найвищий спеціальний клас Стасевої науки, якою він закінчив курс", "невважаючи на поганий вплив тітки..." і под.
З 70-х років XIX ст. обробляти ниву української культури приходить нове покоління. Як письменник-початківець І. Франко писав мішаниною української, російської і польської мов. Але згодом, приєднавшись до народовців, він обрав знаряддям своєї творчості українську мову. Правда, це не була літературна мова, що усталилася на той час у Наддніпрянщині. І. Франко писав говіркою свого села - Нагуєвичів. Він вільно вживав такі локалізми, як шматє, ґазда, п'ясть, гаюкати, злудний, цвілити, д'горі, прецінь, долів, гнеть і под. Користувався він і діалектними морфологічними формами 1. Взявши участь у мовній дискусії 1891-1893 рр., І. Франко спершу виступав проти надання переваги східноукраїнській літературній традиції. Але згодом, вступивши в XX вік, він змінив свою думку, зрозумівши, що без оволодіння мовою Котляревського і Шевченка жоден письменник у нову українську літературу не ввійде. Як пише В. Чапленко, "у практиці мовотворення І. Франко став систематично наближати свою мову до наддніпрянської. А робив він це не тільки в тих творах, що були написані після дискусії, а й при перевидаванні своїх давніших творів. Про це він не раз зазначав у передмовах до перевидаваних текстів. Так, наприклад, в одній із таких передмов він писав: "Я користувався авторським правом і, не тикаючи основної думки, підправляв мову, виробленню котрої до ступеня мови літературної за останніх 20 літ усе ж таки значно посунулося вперед..." 2
1 Див.: Чапленко В. Названа праця. - С. 153.
2 Там же. - С. 153.
1894 р. професором Львівського університету став М. Грушевський. Він же очолював у цей час Наукове товариство ім. Т. Шевченка. М. Грушевський чи не найбільше прислужився до вироблення єдиної української мови. Його поглядами пройнялася й нова генерація українських письменників, зокрема Леся Українка й М. Коцюбинський. Леся Українка в листі до свого дядька М. Драгоманова в 1891 р. заперечувала так зване "українофільство". Вона писала: "...То скажу Вам, що ми відкинули назву "українофіли", а звемось просто українці, бо ми такими єсьмо, окрім всякого "фільства". Заперечував "українофільство" і М. Коцюбинський у своєму оповіданні "Хо", тему якого підказав йому керівник "тарасівців" В. Боровик. У листі до І. Липи 1894 р. він писав: "У числі 19 "Зорі" буде надруковано нову казочку Коцюбинського - "Хо", присвячену мені, позаяк тему і план подав я. Там випроваджено тип "хвила" і трохи зачеплено нас" 1.
1 Цит. за: Чапленко В. Названа праця. - С. 161,
З 1898 р. почав виходити "Літературно-науковий вісник", що під проводом І. Франка та М. Грушевського на довгі роки став фільтром формованої української наукової мови.
Отже, хоч якими складними, несприятливими були соціальні і політичні обставини, що в них розвивалася українська літературна мова, вони все ж не змогли її задушити, її життєздатний організм подолав усі зовнішні і внутрішні перешкоди і передав у XX ст. майже сформовану систему спілкування на всіх суспільних рівнях самостійного слов'янського народу.
Використана література
Булаховський Л.А. Питання походження української мови. - К., 1956.
Ващенко В.С. Епітети поетичної мови Т.Г. Шевченка: Словник-покажчик. - Дніпропетровськ, 1982.
Возняк М.С. Галицькі граматики української мови. - Львів, 1911.
Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). - К., 1961.
Горецький П.Й. Історія української лексикографії. - К., 1963.
Горобець В. Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. - К., 1979.
Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. - К., 1993-1995.
Гудзій М.К. Українські інтермедії XVIІ-XVIІІ ст. // Українські інтермедії XVIІ-XVIII ст. - К., 1987.
Гумецька Л.Л. Уваги до українсько-білоруських мовних зв'язків періоду XIV-XVIІ ст. // Дослідження з української та російської мов. - К., 1964.
Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. - К., 1987.
Житецький П.И. "Энеида" Котляревского и древнейший список ее. - К., 1900.
Житецкий П.И. Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII веке c приложением словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII века. - К., 1889.
Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець XIX - поч. XX ст.). - К., 1970.
Кобилянський Б.В. Лекції з історії української літературної мови. - Львів, 1965.
Колете В.В. Древнерусский литературный язык. - Л., 1989.
Костомаров Н. Мысли южнорусса. О преподавании на южнорусском языке
(Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова). - К., 1928.
Курс історії української літературної мови / За ред. І.К. Білодіда. - Т. 1. - К. 1958; Т. 2. - К., 1961.
Левченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови першої пол. XIX ст. - К., 1946.
Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підготував до видання В.А. Передрієнко. - К., 1984.
Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. - К., 1977.
Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. - К., 1984.
Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій пол. XIX - на поч. XX ст. - Харків, 1985.
Німчук В. Мовознавство на Україні в XIV-XVIІ ст. - К., 1985.
Огієнко І. Нариси з історії української мови. Система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням. - Варшава, 1927.
Огієнко І. Історія української літературної мови. - К., 1995.
Плющ П.П. Історія української літературної мови. - К., 1971.
Русанівський В. M. Джерела розвитку східнослов'янських літературних мов. - К., 1985.
Свенціцький І.С. Нариси про мову пам'яток староруського письменства XI віку // Учен. зап. Львовского гос. ун-та. - 1948. - Т. 7.
Тимошенко П.Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови. Ч. 1. - К., 1959; Ч. 2. - К., 1961.
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 3 кн. - К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве