WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (XVII — перша чверть XVIII ст.) (пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (XVII — перша чверть XVIII ст.) (пошукова робота) - Реферат

/о/ та /е/ в /і/, що різко відділяють українські тексти від білоруських.
Найвиразнішими морфологічними й морфонологічними рисами української мови у всіх стильових різновидах є вживання флексії -ови/-еви в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду (святителеви, неприятелеви, сынови, духови, помощникови, Іосифови, цареви, господови, збавителеви, народови, монастиреви, сотникови, атаманови), чергування к, г, x із з, ц, c у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду (услузЂ, у дорозЂ, на рЂцЂ, на стрЂсЂ), послідовне вживання кличного відмінка (отче, брате, тщателю, царю, пане, откупителю, боже, Михайле, архістратиже, зрителю, Гавріиле, архаггеле, служителю, друже, госпоже), форми неозначених займенників, творені за допомогою частки -сь (зъ чіеесъ побудки - 1677, АЗР, V, 146), використання частки як-(яко) уформах найвищого ступеня прикметників (яко найпрудшей, яко найранЂй, яко найскорЂй), поширеність форм давньоминулого часу (приеха[л] есми бы[л], присла[л] бы(л), приеха(л) бы(л) - ДМВН, 21), майбутнього часу на -му, -меш, -ме (которого злыи матимуть за бога - УП, 83, ...на остатокъ тЂло твоє умершоє торгатимут - ДОС, 33); у третій особі теперішньо-майбутнього часу дієслів першої дієвідміни дедалі більшого поширення набирають форми без кінцевого -ть (каже, може, не омине, повчає, зоставує, буде, забуде, обере, живе, показує, лЂтає, має, ся найдує, обфитує, подає, готує; О предвЂчных чудес боже, Кто ж твоє величество выславити може - УП, 251); у третій особі множини теперішньо-майбутнього часу флексія -ть, як і в сучасній літературній мові, м'яка (вмирають, убивають, пожирають, повчають, мЂняють); кінцеве -л в дієсловах минулого часу рясніше, ніж раніше, переходить у чоловічому роді у -в (улюбив, угодив, приходив, указав, приняв, повстанув). Стосовно форм минулого часу дієслів треба підкреслити ще таку особливість, як велика поширеність особових форм-рефлексів колишнього перфекта; показниками особовості виступають форми колишнього допоміжного дієслова быти або ж їх скорочені варіанти: -м, -єсь (-сь), -єсьмо (-сьмо, -сьмы), -єсьте (-сьте); при цьому вони можуть бути як у постпозиції, так і в препозиції, можуть входити в структуру дієслова, виступати самостійно і поєднуватися з іншими словами, переважно зі сполучниками, напр.: Єслим кого образил, молю вас, простЂте (УП, 234), я-м рад, же-м ся повторе вырвалъ зъ бЂды (175), Напочатку нЂчого не далесь нам злого (169), О великій Риме, такъ прелести родиш и всякій злости ты вже переходиш, Абысь антихриста мЂв себЂ любовна (127), И мы признаваем, Же смо єго не были годными (170), О наставнице добродЂтели и покоры всякои, якосмы перше заживали жалости великои (138), просвЂти нас, абысьмо от всЂх познани были (143), Єслисмо слыхали того пана зацность и славу, вЂдаймо тыж єго и святобливую справу (153), Мысь-мы зараз за тым до Ви?леєма пришли (197), А чому ж вы ими єсте погордЂди (133); подібні показники виступають і в умовному способі, напр.: бы-сьми ся не погодили (АЗР, IV, 153); проте частіше тут виступають рефлекси колишнього аориста: быхом (абыхомъ), быхмы (абыхмы)>хмы, быхмо (абыхмо)>хмо, напр.: Обы нам бог дал очи, гдє отець наш, мЂти, Были быхмо з щасливых щасливій дЂти (УП, 167); інколи флексія умовного способу -хмы виступає і в минулому часі замість -сьмо: Ви?леєму хмы пристойную честь отдали (206) 1.
1 Докладніше про це див.: Русанівський В.М. Структура українського дієслова. - К., 1971. - С. 91-93.
У третій особі однини й множини наказового способу уживається частка нехай, напр.: Нехай он съ святыми веселиться въвЂки (УП, 213), Нехай же нам боязнь не панує (140), Нехай же дружатся съ Клином римляне (129), Нехай же ганьбу отнесуть, нехай ся запалають (139); в окремих випадках замість української частки нехай виступає польська нех: Єст ли ту кто сь пастухов, нех ся озывает (196). У першій особі множини наказового способу, як і в усі попередні періоди розвитку української літературної мови, послідовно виступає флексія -Ђмо: явЂмо, почтЂмо, пріймЂмо, не дадЂмо, хранЂмо. Окрема розмова буде про аорист, коли йтиметься про виражальні особливості художньої літератури.
Українська і білоруська літературні мови мали близький синтаксис. У ньому, на відміну від синтаксису тодішньої російської мови, гіпотаксис виразно переважав над паратаксисом. В урочистому стилі використовувалася латинська традиція, що прийшла в Україну і Білорусію через польську мову, закінчувати речення дієсловом. Проте з другої половини XVII ст. порядок слів у реченнях стає вільнішим, що відповідає народнорозмовним синтаксичним моделям. Пор.: И через того жъ посла своего царь Казаньский до насъ всказалъ, абыхмо посполу съ нимъ на непріятеля нашого за-одинъ были, и на томъ тотъ нашъ посолъ присягу вчинилъ (1507, АЗР, II, 14) - Которые невольники ишли на Рашковъ и Умань; и тые повЂдаютъ, ижъ видЂли понизше Умани одинъ шляхъ на четверть мили ушырЂ (1686, АЗР, V, 192). У літературній мові дедалі ширше використовується пряма й невласне пряма мова, еліпси, неозначено-особові конструкції. Народнорозмовні синтаксичні форми особливо наростають від початку XVII ст., напр.: Видалем часто наших, кгды их погребано, Землею и камьньєм въ гробєх прикладано (1622, УП, 336), Не знаю, за що мене быто (1710, ДНРМ, 39); Аже онъ питает (,): Чи купили, чи такъ узяли (,) Такъ ми ему, Проценку, говоримо (,): Украли (1711, 52).
Процес поповнення української літературної мови народними словами з усіх сфер суспільного життя, побуту, пізнання навколишнього світу відбувається дуже інтенсивно. Порівняймо вживання слів, належних до двох тематичних груп - адміністративно-управлінської і військової, - в двох актових документах Житомирського городового уряду 1609 р. з наповненістю відповідних лексичних полів у пам'ятках XIV-XV ст. В "Положене позву ?д тых же кн?ж. Корецъких по кн?з. Ружинського" і в "Протестацыи княжны корецкое на к. Ружинского и малжонку єго" від 3 лютого 1609 р. 1 з 33 слів, належних до адміністративно-управлінської лексики, 14 (близько третини) ужито таких, які не засвідчені документами XIV-XV ст.
1 Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: Зб. акт. документів. - К., 1981. - С. 158-162.
До слів, що були відомі двома-трьома століттями раніше, належать: воєводство, воеводич, опекун, кгвалтовный, маетность, служебникъ, учинокъ, бояринъ, подданый, держава "володіння", добро "посідання", войтъ, право посполитое, кгвалтъ, мещанинъ, речи рухомые, пожитокъ. Такі ж деривати з цієї групи лексики, як княжна, наехане "напад", злупене "пограбування", воротныи, подстароста, дЂдинка, помочникъ, кгвалтовникъ та ін., у "Словнику староукраїнської мови XIV-XV ст." не фіксуються, хоч слова з відповідними коренями на той час були. Що ж до військової лексики, то вона зросла ще помітніше: з 17 слів, ужитих у двох згаданих документах і належних до
Loading...

 
 

Цікаве