WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (XVII — перша чверть XVIII ст.) (пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (XVII — перша чверть XVIII ст.) (пошукова робота) - Реферат

православ'я. Це тим більше дивно, що автор полемічного твору "Палінодія" 3. Копистенський у похвальному слові "пресвітлому" князю Острозькому називав його "великим заступом і потіхою" народу руського, "муром желізним", "славою і свічею ясносвітлою королевства", "оздобою і окрасою" сеймових засідань, "оком і силою потужною" публічних з'їздів; він порівнював його з Ганнібалом, Помпеєм, Фемістоклом, Велісарієм, з Василем Македонянином і царем Йосипом Прекрасним.
Існує думка, що Іван Вишенський був тісно пов'язанийз братствами. Таку думку висловлював, зокрема, П. Куліш 1. Однак це не зовсім так. Його не влаштовував рівень тодішньої освіти, що заводився при братських школах. На його думку, всі ці "риторики й діалектики", латинська мова і подібне були абсолютно зайві: суперечили традиційному православному християнству на Русі. У листі до стариці Домнікії він писав: "Присмотрися, госпоже, что пользуют их чернилом хитрости, а не духа святого словесы, воспитанные школные казнодЂи, которые з латинской ереси себЂ способ ухвативши, бают, проповЂдают и учат, а полЂровнаго и безстраснаго жития не хочют" (162).
У 1620-1622 рр. З. Копистенський, продовжуючи полемічну традицію, започатковану І. Вишенським, написав свою знамениту "Палінодію" ("Оборону"). Це була дуже освічена людина: не рахуючи книг Святого Письма, автор використовував твори ще понад 100 письменників 2.
1 Кулиш П.А. История воссоединения Руси. - СПб., 1874. - Т. 1. - С. 298- 299, 318-319; Т. 2. - С. 167, 252.
2 Возняк М.С. Названа праця. - С. 500.
Українську лексику З. Копистенський поєднував зі старослов'янською. Це особливо помітно при аналізі синонімічних рядів, пор.: печера - пещера - вертеп - яскиня; гром - перун; бездна - отхлань; камень - опока; вселенная - весь свЂт; повЂтре - аер 1. Тут використовуються народні фразеологізми типу "ако так им в том скоро, як мусЂ в окропЂ"; "ано так ся ему в том щастит, як голому в кропиві" 2. Суспільно-політична й економічна лексика містить у собі багато елементів української мови, але багато й запозичень з латинської, часто через польське посередництво 3. Латинізми, як і церковнослов'янізми, можуть використовуватися як синоніми до українських слів; так маємо і суд і юрисдикція (jurisdictio). Грецизми тут також наявні, але це переважно вузькофахові терміни з церковного побуту (газофилакия, диитиха, сакое, сакра, омофор) 4.
1 Див.: Молодид T.K. Язык "Палинодии" З. Копыстенского (общая характеристика лексики и словообразования). - K., 1963. - C. 6.
2 Там же.
3 Там же. - С. 7.
4 Там же. - С. 8.
Відгомін писань Вишенського відчувається в творах Мелетія Смотрицького, в "Пересторозі", (1605-1606 рр.), у "Вопросахъ и отвЂтахъ православного зъ папЂжникомъ" з 1603 р., у "Советовании о благочестіи" 1621 р. та ін. Найближче до стилю І. Вишенського стоїть, мабуть, "ОтвЂтъ Клирика Острожского Ипатію Потею" 1598 р. Тут є простонародні порівняння: Але, яко пастушокъ, надь гусятками поставленый, видячи хитрого лиса, укладностю до оныхъ прилужаючогося, хотя не можеть его покопати, предся доколя хто силнЂйшій на ратунокъ не припадеть, и онъ отгоняетъ (ОКО, 380). Трапляються тут і чисто народні фразеологізми: На тое око мЂmu (390); [унЂя] лежала отлогомъ полтораста лЂтъ (411); Не заходячи у велико до свЂдоцтв давных, которых есть яко волосовъ на головЂ... (427); Забралесься, отче Ипатій, ажъ дивъ, на такъ потужный доводь, яко паукъ на сЂти! (428). До стилю І. Вишенського "ОтвЂтъ Клирика Острозького" наближається і нагромадженням слів одного й того ж семантичного поля, напр.: Якого есте преслЂдованя, якого оплеваня, якого замешаня і потрясеня, якого на остатокЂ кровопроліиства, мужобойства, забійства, тиранства, мордырьства, нахоженья, кгвалтовъ на домы, на школы, на церквы, обелженья шкарадного невЂсть, паненекъ чистыхъ, душъ невинныхъ, паній зацныхъ и велможныхъ, при самой ничистьшой и страшной и непостижимой таемници и офЂре при пріймованю святЂишихъ таинъ тЂла и честныя крови Христовы наполнили и наброили!! (405); Нерідко подібні нагромадження виступають у складі питальних речень, які змінюють одне одного: Якожъ тутъ побожного й святобливего душа человЂка умыслу, на тое смотрячи, не мает в'здыхати, не маеть стогнати, не мает плакати?! Яко побожное и чистое сердце не маеть ся пукати?! Яко земля не вострепещеть, небо не ужаснется, солнце не померкнеть, луна не изменится, громы не в'дарят, силы небесные не подвигнутся?! (405); того ж походження і метафори, напр.: Ты, отче владыко, присмотрися в'ст?ое зерцало згоды святыхъ апостолъ (429); подъ тотъ плащикъ згоды тиснучися, лЂзетЂ! (429).
Висловлювалася думка, що під псевдонімом Клирик Острозький виступав Мелетій Смотрицький 1.
1 Возняк М.С. Названа праця. - С. 479.
У написаному П. Скаргою "Берестейському соборі і обороні його" польською й староукраїнською мовами, староукраїнська - це написана кириличними літерами і з деякою зміною фонетичних особливостей та ж польська мова. Пор.: Jeszcze mieli nadziej? ich m. panowie pos?owie, i? si? mia?o do dobrego przywie??, gdy im te? sam i.m. pan woiewoda s?own? tako otuch? czyni? (193) - Ешче мели надею ихъ милость панове послове, иж се мело до доброго прывести, кгды имъ тежъ самъ его милость панъ воєвода славъную такую отуху чинилъ (194).
При збереженні спільної для всіх східних слов'ян лексики на позначення основних понять, стосовних людини, її побуту, суспільного життя і навколишнього світу (чоловЂкъ, мужъ, жона, дЂти, потомки, сынъ, дочка, зять, дЂдъ, баба, сирота, сусЂдъ, дЂдизна, отчизна, материзна, село, селище, городъ, волъ, корова, гуси, свини, рЂчка, лЂсъ, садъ і т. д.), українські джерела відтворюють специфічно народну лексику, що частково доповнює, а частково й заміняє спільносхіднослов'янську (шати, податки, роучница, оугода, перезимокъ, роля, прозвище і под.). Галицькі, закарпатські, волинські, полтавські та інші ділові документи засвідчують діалектні побутові слова: ни[ч] (1608; АО, 122); сестринецъ 1700, Паньк, 38), млинарь (1666, 47), чва[р]такъ (1695, 57); вшиткои сумы (1672, 63), кбол жита (1639, 74), сага (XVII ст., АПГУ, II, 33), оденокъ (І, 131), увьзмен (II, 47) та ін.
У XVII ст. у лексиці давньої української літератури відбуваються активні процеси творення нової суспільно-політичної та адміністративно-правової лексики. З'являються назви нових суспільних станів (в козацтво ся пописали - 1684, АЗР, V, 181; многіє змежи поспольства люде - 1686, 189); городовую старшину - 1674, 135); за згодною сентенцією всЂх станов - 1658, 103; всей старшинЂ и чернЂ - 1655, 95; вшелякоЂ кондиции людем - 1653, 90; шляхетнымъ и посполитым людемъ - 1648, 78; войсковыхь людей - 1653, 89), утверджуються давні і виникають нові назви військових і цивільних посад (гетманъ... войска реєстрового Запорожского - 1648, АЗР, V, 78; полковникови Переяславскому, любъ
Loading...

 
 

Цікаве