WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (XVII — перша чверть XVIII ст.) (пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (XVII — перша чверть XVIII ст.) (пошукова робота) - Реферат

поради священнослужителям, як приготувати казання. Але він вчить і мирян, як себе поводити в різних обставинах, що можна їсти й пити і под., напр.: З[ъ] звЂpАт[ъ], в[ъ] водЂ плываючих(ъ), не годилосА тых(ъ) Ђсти, которыи не мають пюръ и луски (101); Зъ звЂрАтъ четвероногихъ, по землЂ ходячих, не волно было тыхъ Ђсти, которыи не мають копыта, надвоє роздЂленного, и которыи покарму не пережовують. Такіми звЂрАтами называют[ъ]сА люде, которыи не ?[т]дЂлАють злыхъ учинк?въ ?[т] добрыхъ (101).
У лексичному складі "Ключа" багато запозичень з латинської і грецької мов: деґрадовати (лат. degrado) "поступово втрачати цінні якості, занепадати", катедра (гр. ???????) "місце для викладача, лектора, промовця", декретованій (лат. dekretum) "ухвалювати якусь постанову, надаючи їй сили закону", фалшивый (лат. falsus) "неправдивий", сенс (лат. sensus) "значення", матерія (лат. materia) "речовина", натуралЂстъ (від лат. natura - природа") "природодослідник", кондыцыя (лат. condicio) "умови договору", концепт (лат. conceptus) "думка, поняття" і под. Користується автор і запозиченими термінами, якими позначаються частини твору (промови): ?ема (гр. ????) "предмет судження або викладу", наррацыя (лат. narratio) "виклад", е?ордїумь (лат. exordium), "вступ", конъклюзїА (лат. conklusio) "завершення".
Порівняно зі своїми попередниками І. Галятовський більше вживає запозичень у галузі суспільно-політичної лексики: монархїА, аристокрацїА, демокрацїА, цесарь, потентатъ, сенаторъ і под. Цікава розвідка про коштовне каміння: карбункул, іасписъ, хризолитъ, бериллій, ґаґаток, аметистъ, шмараґдъ та ін. Кожному каменеві дається характеристика: шмараґд любить чистость, бо котораА панна при себЂ шмарагдь носить, поки єсть панною, шмараґдъ зостаетъ в[ъ] цЂлости, а скоро паніенство утратить, заразъ шмараґдь зламлетьсА надвоє (113).
Висловлюючи ті чи інші сентенції, автор "Ключа" вдається до протиставлення антонімів: Якъ телесность свЂтлости, якъ горкость солодости, якъ болезнь здоровю и якъ смерть животу, такъ невЂрныи люде вЂрнымъ, злыи добрымъ противАтъсА, ненавидАтъ ихъ и преслЂдуютъ (129).
При всій своїй близькості до народної мови "Ключ розуміння" й інші твори І. Галятовського не позбавлені церковнослов'янізмів. Проте вони не є окремими вкрапленнями в український текст, а вводяться в твір як окремі фрази з творів апостолів, напр.: апстолъ Павел: По ?[т]шествїи моємъ внїйдутъ волцы тАжцы въвасъ, не щадяще стада (54); ...Бо мови[т] ап[с?]лъ Павелъ: ВЂмы бо, як? аще земнА нш?а храмина тЂла разоритъсА, созданїе ?[т] бг?а имамы храмину нерукотворенну, вЂчну на нв?сехъ (60); Такъ были Петръ и Андрей послушныи, которыи ловили рыбы в[ъ] морЂ Галїлейскомъ, a гд?ьі ихъ заволалъ Xc? до себе на ап[с]лство, мовАчи: "ГрАдЂте ко мнЂ и сотвору вы ловца члв?комъ", они заразъ покинувши сЂти свои, пошли за Хм?ъ (96); Такъ мовиль еv[г]листъ Лука: "БЂ єму ?бЂщанно дх?омъ сты?мъ не видЂти смерти прежде даже не видить Ха? г[с]нА (250).
І. Галятовський настільки удосконалив староукраїнську літературну мову, що вона цілком могла прийняти на себе функції загальноукраїнської літературної мови. Чому цього не сталося, з'ясовується в наступному розділі.
Продовжувачем мовної традиції І. Галятовського був А. Радивиловский. У збірниках проповідей "Огородокъ Марій Богородицы" й "ВЂнецъ Хрістовъ зъ проповЂдій недЂльныхъ, аки зъ цвЂтов рожаныхъ на украшеніє православно-кафолическои святои восточнои церкви сплетеный" він дотримувався принципу, щоб кожну проповідь могли "зрозуміти прості люде" 1.
1 Возняк М.С. Названа праця. - С. 581.
Прислужився староукраїнській літературній мові і Дмитро Туптало (Тупталенко). Його "Четьї-Минеї" і "Літопис або збірний хронограф" написані тодішньою українською літературною мовою, що зміцнювало її суспільні позиції.
А тепер треба розглянути ще один жанр давньої книжної мови - літописи. До наших днів їх збереглося декілька: С. Величка (1718 р.) "Сказаніє о воинЂ козацкои з полякамі чрезъ SЂновіА Богдана Хмєлні[ц]кого Гетмана Войскъ Запорожскіхъ восмі лЂтєхъ точівшойсА", Самовидця, Г.І. Грабянки, Лизогубівський літопис "Короткий літопис Малої Росії з 1506 до 1770 рік" та ін.
Випадково - не випадково, але власне війні Богдана Хмельницького з польським військом передують ті ж знамення, які попереджали князя Ігоря не йти проти половців: "З тых убо знаковъ, первый роком пред тою войскою быст - великеє над звичай, в ден пятка страстного, слонца і змЂненіє і затмЂне; вторий потомъ, - комета, от давнихъ лЂтъ невиданная, являлася на н[е]бЂ по заході слонца, чрез дней дванадцят; третий, - саранча великая НЂгдЂсь уродившис, и нашедши пред самимъ, тая междуусобнія домашнія войны зачатієм, в землю польскую, всЂ травы и збожжа въ ней позъидала и винищила" (Вел., 31). Правда, Хмельницький у перших битвах був щасливіший за Ігоря. Він не хвалився своїми перемогами, але дав можливість їх описати.
Мова літопису С. Величка наближається до церковнослов'янської, але не зливається з нею. У ній дуже багато природних українських слів на позначення осіб (господаръ, злодюга, ледащица, полоняникь, товарышъ, брехунъ, паливода), прикмет (своєволный, цекавый, нестатечний), дій і процесів (розмовляти, одержати, простовати, дяковати, повстати), абстрактних понять (здирство, утискы, зъбитки, помста, зрада, намова, ганба, пиха, каране, оборона, ухвала, ратунокь, жаль, повага, шкода), реалій (обухъ, пЂхвы, яр, круча, долина, гостинецъ, подарунок), допоміжних слів (однакъ, въкупЂ) і т. ін. Природно, оскільки йдеться про війну, в тексті багато назв зброї та іншого військового спорядження, а також військових звань: гетман, кошовий, клейноты, короговъ, бунчукъ, булава, печат срЂбная войсковая, котли новий мЂдний великий, арматы полевые легкие, порох, мушкетъ, полонь, пушкар, намет, зъброя, пЂстолетъ, копьє, обухъ, панцыръ, шабля, мЂсюрка, карвани, телембась.
C. Величко одержав добру освіту. Видно, він добре володів латинською мовою, бо, як ніхто інший з його сучасників, широко використовує запозичені слова: унЂверсал, прокгърессъ, фундаторъ, асъсистенція, фантазия, субстанция, реляція, інструментъ, кгазета, аффектъ, коррупция, респектъ, окъказия, клявзуля, аппеляція, претенция, персона, iнстиgовати, спецификованный, конференция, ординансъ, симпатия, елекъция, декълярация, секретаръ, сукъцессъ, корреспонденція, проgрессъ, президиумъ, аппартаментъ, викторія, зъкассовати, документъ, аппеліовати, дирекъція, консенс, субстанція, термЂнъ, фортуна, суплЂковати, протекъция, резолюция та ін.
Не цурався літописець і церковнослов'янської мови. Писав він по-староукраїнськи, але не уникав ні церковнослов'янських слів, ні граматичних форм. Напр.: Потомъ Козаки пословъ до короля посылають вопросити: єго ли повелЂніємь сія быша, їли ни (10); но нЂсть тако: зане же от помененной войны Остраниновой гетмани войска
Loading...

 
 

Цікаве