WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (XVII — перша чверть XVIII ст.) (пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (XVII — перша чверть XVIII ст.) (пошукова робота) - Реферат

(поваремо, ідемо, маємо; наварим); іменники чоловічого роду у називному відмінку множини здебільшого приймають закінчення -ове (побратимове, братьонкове, панове) і под. І все ж на відміну від основного тексту мова інтермедій значно розкованіша, складається з діалогів і полілогів типу:
Mаксім . Ей, Денісу,
Іди ш же ти собі к бісу!
Коли не будет пирога,
Будеж плакати на Бога!
Деніc . Вшакось ся ти наіл в небі?
Рицко. Як я, баламуте, тебе
Почну паліціў взбірати -
Не будеж ти жартовати! (48).
Майже чистою українською народною мовою розмовляють персонажі інтермедій із Дернівського збірника (кінець XVII - поч. XVIII ст.), напр.:
А чем же-с мя змалу до школи не давав,
Але-с ми вЂвъцЂ и телята пасти казав?
А тепер я до науки охоти не маю
И той азъбуки прочетати не знаю (54).
На відміну від попередніх інтермедій, персонажі яких українські селяни, у Дернівському збірнику діють українці (русини, козаки), німець, поляк, єврей, циган. І кожен з них розмовляє своєю мовою, крім євреїв - у них мова - зіпсована українська, німця, який з німецької мови одразу ж збивається на польську; як не дивно, польською мовою розмовляє і циган. Отже, інтермедії XVII - поч. XVIII ст. відбивають ту мовну ситуацію, яка склалася на той час в Україні.
Важливим центром громадсько-політичного життя в Україні в другій половині XVII ст. була Києво-Могилянська колегія, якій належало провідне місце в боротьбі проти католицької експансії та унії. Цей науково-освітній заклад був видатним осередком в усьому східно- та південнослов'янському світі, а також у деяких інших країнах Європи, зокрема в Молдавії тощо. В стінах колегії працювали такі видатні діячі української науки й культури, як Л. Баранович, І. Гізель, А. Радивиловський, С. Полоцький. З цими іменами пов'язана така галузь тодішньої літератури, як полемічно-публіцистична проповідь 1.
І. Галятовський у 1659 р. опублікував збірку своїх проповідей під назвою "Ключъ розумЂнїя", в якій, зокрема, виклав основи складання казань. І. Галятовський належав ще до тієї генерації українських релігійно-культурних діячів, які обстоювали спілкування людини з Богом зрозумілою мовою: "СтарайсА, жебы всЂ люде зрозумЂли тоє, що ты мовишъ на казаню...(Галят., 517 зв.). На думку І. Галятовського, проповідь повинна грунтуватися не лише на історіях, узятих із Старого й Нового заповітів, але й містити відомості "? звЂро[х], птахахъ, гадахъ, рыбахъ, деревахъ, зЂпах[ъ], камЂнАхъ и розмаитыхъ водахъ, которыи в[ъ] морю, в[ъ] рЂкахъ, в[ъ] студнАхъ и на инших мЂстцахъ знайдуютсА" (519 зв.). Як твердять дослідники, твори І. Галятовського становлять собою другий, пізній період православно-католицької полеміки 2.
1 Чепіга І.П. "Ключ розуміння" Іоаникія Галятовського - видатна пам'ятка української мови XVIII ст. // Передмова до видання: Галятовський Іоаникій. Ключ розуміння. - К., 1985. - С. 7.
2 Там же. - С. 23.
Серед усіх розгляданих досі творів, написаних староукраїнською літературною мовою, мова творів І. Галятовского найближча до народної. Крім таких фонетичних рис, які простежуються в попередніх творах (и та і замість Ђ; у, ю замість о; Ђ замість етимологічного е в новозакритому складі; зрідка поплутання ы та и і под.), трапляється поплутання е з и (минЂ, Динисович, шерок?), фіксується втрата голосного /і/ на початку слова (мати<имати, шмараґдъ<измарагдъ, єрих?нськїй<ієрихонскїи); тверде /р/ свідчить про північно-український вплив на мову І. Галятовського (тры, рысуют(ъ), крыкъ, в монастиру, ратуно(к), по мору, Юрый та ін.); префікс і прийменник от- перед дзвінкими приголосними набуває форми ?(д) (?(д) востока, длА ?(д)ваги, ?(д) невидимых(ъ), ?(д)далъ, ?двернули). У формі чоловічого роду минулого часу /л/ або переходить у /у/ (після голосних), або відпадає (після приголосних): не мли?въсА, зрозумЂвъ, умеръ і под. Звичайно, це ще не норма, але вже й не помилкові написання. Дуже активно, порівняно зі своїми попередниками, користується І. Галятовський формами на -но, -то: Адама з[ъ] раю выгнано (314 зв.), бычамы и жылами бито ст?ог? Ге?ргїа (350); пытано, що за правда (353 зв.); утАто єму голову (230); По двохъ днАхъ тую голову до тЂла приложено и з[ъ] честїю погреблено (290).
У своїх порадах священикам, як скласти казання, І. Галятовський зазначає: "Єсли будешъ слово бж?оє проповЂдати, а нЂкто єг? не зрозумЂетъ, себе самого будеш[ъ] проповЂдати и высловляти" (218). І хоч сюжети цього письменника досить специфічні, українізмів у нього, зокрема й побутових слів, немало: фляшка, пожыток, гроши, сажавка, з[ъ]боже і под. Описуючи "чудеса", які творилися в честь святих, І. Галятовський намагається прив'язати їх до місця й часу, напр.: В земль ИнфлАнтской в(ъ) мЂстЂ ДерптЂ, на успенїе прес?тои бц?а єдна невЂста геретичка казала служебци своєи лазню длА себе готовати (288). Автор "Ключа" для створення ефекту достовірності користується багатьма іменами. Тут і біблійні Єvагрій, Мон?нїА, ?ома, Лазар, Авраамъ, Соломонъ, тут і пророки Їєзекіиль, Данїиль, єретики АполЂнар, Ді?скоръ, Севир, Арїй, поети ВЂргЂлїушъ, ОвЂдЂушъ, царі Александръ Македонский, Леонъ, Ачикирей (цар татарский), Костантин, папи римські Бонафатїй, АндрїАнъ, Ле?, патріарх константинопольський фловїАнъ, апостоли Петро і Павло, святий Нїколай та ін. Даючи поради, як складати казання, І. Галятовський удається до етимології імен: Албо єсли умерлого звано Доро?ей, будешъ мовити, же Доро?ей выкладаетъ сА даръ бж?ій, и ?бернеш[ъ] сА до людей, мовАчи: православныи хр[с]тїАне и нашег? Доро?ея, которог? видимо на марахъ, мусимо даром[ъ] бжїимъ назвати (223).
І. Галятовський дістав добру освіту. Тому в його текстах зустрічається багато посилань і не тільки на Святе письмо. Він добре знав класичну літературу, про що свідчить хоча б такий приклад: Прировнаю я монастыръ до конА ТроАнского, которого Греки учинили з[ъ] дерева на кшталть г?ры великои и великоє войско в[ъ] немъ замкнули и написали з[ъ]верху: "Офера богинЂ МїнервЂ". А сами, ?д[ъ] мЂста ?дступивши, скрылисА (97).
Не гребує цей автор і поширеними в Україні апокрифами. Наприклад, у проповіді на Різдво Христове Галятовський говорить, що Христос, "яко Бог перестрашив бовванів у Єгипті, що на землю попадали й покришилися". З апокрифу автор запозичив у тій самій проповіді подробицю, що Бог, виганяючи Адама з раю, дав йому шкіряну одежу 1.
1 Див.: Возняк М.С. Названа праця. - С. 576.
Час від часу І. Галятовський, остерігаючись неправильного розуміння, використовує своєрідні внутрітекстові глоси, як наприклад: длА тог? мовилъ до неи аг?лъ Гаврїилъ: "РадуйсА ?брадованнаА" (Витай, ласки повнаА) (123); Для того ап(с)лъ Павелъ житїє людскоє бЂгомъ называетъ, мовАчи: "Теченїє скончахъ", бЂгъ скончилемъ (134).
У переважній більшості твори І. Галятовського - повчання на різні теми. Уже йшлося про те, що він дає
Loading...

 
 

Цікаве