WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська літературна мова післямонгольської доби (друга половина XIII — XVI ст.) (пошукова робота) - Реферат

Українська літературна мова післямонгольської доби (друга половина XIII — XVI ст.) (пошукова робота) - Реферат

бЂсове, отцеве. Уживання кличного відмінка було тут нормою: пане, отче, боголюбче, рабе, посте, душе.
Закінчення -т у фомах третьої особи однини й множини теперішньо-майбутнього часу дієслів, як правило, пом'якшується: блицить, ныщить, слынеть, измышляють, въбивають, любять; але чимало й таких випадків, коли в третій особі однини -т/-ть зовсім відпадає: поможе, коронує, може, каже, забуде, иде, не схоче, стане і навіть гряде (церковнослов'янське дієслово). Традиційно в чоловічому роді минулого часу виступає суфікс -л, проте й форми на -в уже не є рідкістю: научив, послав, заверещав, мЂв, указав, приняв, отдав, помышляв. З'являються й синтетичні форми майбутнього часу на -му, -меш, -ме: которого злыи матимуть якъ Бога (127). Перша особа множини наказового способу послідовно утворюється за допомогою флексії -Ђмо: любЂмо, служЂмо, стережЂмо, съхранЂмо, прийдЂмо, дадЂмо; виняток становлять дієслова з основами на -а-, -ова- і атематичне дати: увеселяймо, радуймо, празднуймо, подражаймо, даймо. У другій особі множини наказового способу виступає флексія -Ђте/-ите (крім дієслів з основами на -а-, -ова- і атематичного дати): почтите, хранЂте, шукайте, ожидайте, спЂвайте, минайте, заховайте, наслЂдуйте, приготуйте, познайте, дайте. Третя особа наказового способу однини й множини утворюється за допомогою формотворчої частки нехай: Нехай вам дарует благоденствовати (41), нехай тебе славят (90), нехай же заплаты сея ожидають (111), нехай же дружатся съ Каином римляне (129). Інколи в цій функції виступає і церковнослов'янська частка да: да святится (103). У віршовій мові досить послідовно зберігаються форми перфекта: єси сподобил, єсь ся почтила, єси нисходил, возлюбил єси, есте погордЂли і под. У формах першої і другої особи множини умовного способу виступають допоміжні дієслова бысмо і бысте: иж бысмо папежа головою звали (79), БерЂмо потЂху в души свои нынЂ, иж бысмо витали в том ЄрусалимЂ, У котором Христос вЂчно царствует (107); А чому ж до чистцу бЂсов не пошлете и милостивого лЂта не подаєте, Же бысте и ангельми могли учинити (127). Зворотна частка ся нерідко передує дієслівній формі: ся надЂєт, ся надносять, ся смирити, ся брыдили, ся почтила, ся похвалити, Бога ся не боять, ся кланяет.
Із синтаксичних рис варто звернути увагу на уживання сполучника бо в умовних реченнях: він не відкриває собою підрядного речення, а виступає після іменника-підмета: Слава бо и злато, яко тЂнь, мимо ходить (80), Любов бо Бога роскоши минает (97). Набуває певного поширення безособова віддієприкметникова форма на -но: въ тые книжки наношено C письма римських докторов (66), Із Єрусалима вЂрным даровано и всю вселенную Богови призвано (75).
Нарешті, кілька завваг з приводу словотвору. Як і в конфесійній літературі, тут поширені двокореневі складні слова типу душегубный, лъжехресты, многоценный, мужебойство, славолюбный, твердосердечній та ін.
Що українська поезія кінця XVI ст. була спадкоємницею давньокиївської літератури свідчить не лише згадувані в ній давні князі і святителі. Протиставлення творців старого й нового заповітів нагадують нам "Слово" Іларіона:
Они бо кровию прачи знаменали,
мы же знамение крестное приняли.
Они преходили от страны в страну,
a мы c невЂрия въ вЂру избранну.
Они через море сухо преведени,
а мы от идоловъ к Богу присвоени (90).
Такий же перегук зі "Словом" Іларіона відчувається в характеристиці Ісуса Христа як боголюдини:
Ибо яко чловєк на осля всЂдаєш,
А як Бог идолы сильно сокрушаєшь,
и ими прелщеных к собЂ призываєш,
Яко чловєк на земли труды въсприемлеш,
а на небесЂ ангелы на службу приємлеш (89).
На завершення розділу треба ще раз відзначити, що літературна мови післямонгольського часу, спершу дуже збіднена, поступово набирала сили, використовуючи в своєму розвиткові як церковнослов'янську основу, так і лексико-граматичні та фонетичні особливості ділового ("зниженого") стилю. Вона проклала шлях для вдосконалення староукраїнської й церковнослов'янської мов у наступному столітті.
Використана література
Булаховський Л.А. Питання походження української мови. - К., 1956.
Ващенко В.С. Епітети поетичної мови Т.Г. Шевченка: Словник-покажчик. - Дніпропетровськ, 1982.
Возняк М.С. Галицькі граматики української мови. - Львів, 1911.
Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). - К., 1961.
Горецький П.Й. Історія української лексикографії. - К., 1963.
Горобець В. Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. - К., 1979.
Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. - К., 1993-1995.
Гудзій М.К. Українські інтермедії XVIІ-XVIІІ ст. // Українські інтермедії XVIІ-XVIII ст. - К., 1987.
Гумецька Л.Л. Уваги до українсько-білоруських мовних зв'язків періоду XIV-XVIІ ст. // Дослідження з української та російської мов. - К., 1964.
Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. - К., 1987.
Житецький П.И. "Энеида" Котляревского и древнейший список ее. - К., 1900.
Житецкий П.И. Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII веке c приложением словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII века. - К., 1889.
Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець XIX - поч. XX ст.). - К., 1970.
Кобилянський Б.В. Лекції з історії української літературної мови. - Львів, 1965.
Колете В.В. Древнерусский литературный язык. - Л., 1989.
Костомаров Н. Мысли южнорусса. О преподавании на южнорусском языке
(Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова). - К., 1928.
Курс історії української літературної мови / За ред. І.К. Білодіда. - Т. 1. - К. 1958; Т. 2. - К., 1961.
Левченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови першої пол. XIX ст. - К., 1946.
Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підготував до видання В.А. Передрієнко. - К., 1984.
Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. - К., 1977.
Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. - К., 1984.
Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій пол. XIX - на поч. XX ст. - Харків, 1985.
Німчук В.Мовознавство на Україні в XIV-XVIІ ст. - К., 1985.
Огієнко І. Нариси з історії української мови. Система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням. - Варшава, 1927.
Огієнко І. Історія української літературної мови. - К., 1995.
Плющ П.П. Історія української літературної мови. - К., 1971.
Русанівський В. M. Джерела розвитку східнослов'янських літературних мов. - К., 1985.
Свенціцький І.С. Нариси про мову пам'яток староруського письменства XI віку // Учен. зап. Львовского гос. ун-та. - 1948. - Т. 7.
Тимошенко П.Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови. Ч. 1. - К., 1959; Ч. 2. - К., 1961.
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 3 кн. - К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве