WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Основа давньокиївської літературної мови. Виклад головних поглядів на її походження (пошукова робота) - Реферат

Основа давньокиївської літературної мови. Виклад головних поглядів на її походження (пошукова робота) - Реферат

флексій -Ђмъ, -Ђте: бЖдЂмъ, навыкнЂмъ, изидЂте, глаголЂте, приимЂте, рьцЂте та ін. Дуже продуктивним є суфікс -ова- в дієсловах: искоуповати, исповЂдовати, распытовати та ін. Багато тут слів, які є ознакою типово українського лексикону: праздьникъ върбьныи, готовизна, лоуками ходА, напослЂдъкъ, нашьскы, обрыда?Жть, босааго онЖшта, акы въ повони (пор. суч. повінь), подоба, прикладъ, принада, принадивь, ?акоже каплА изгонАть чл?вка въ дьнь слотьнъ отъ хлЂвины сво?є?а і под. Про засвоєння тодішньою українською мовою грецьких та латинських власних імен промовляють такі написання, як Илл?а, Никола, Петро, Пауло 1.
Збірник 1076 р. оформлений значно скромніше, ніж попередня пам'ятка. За змістом це хрестоматія для релігійно-навчального читання, яка починається статтею про користь від читання книжок 2.
1 Огієнко І. Пам'ятки старослов'янської мови. - С. 112-122.
2 Там же. - С. 124-132.
У ній ще більше східнослов'янських, зокрема українських мовних рис.
У давньокиївський період були також поширені твори на історичну тематику. Особливою популярністю користувалися "Хроніка Георгія Амартола" ("Грішника") та "Історія іудейської війни" Йосифа Флавія. Обидва твори були перекладені церковнослов'янською мовою з грецької ще в XII ст. і відомі в багатьох списках.
У"Хроніці" Г. Амартола широко представлена лексика, що наближається до термінологічної. Це скальковані з грецької мови слова беззаконіє - ??????, звЂздословіє - ??????????, звЂздословецъ - ??????????, звЂздозаконникъ - ?????????? та ін. Широко представлена тут абстрактна слов'янська лексика, що утворювалася за допомогою суфіксів -ніє, -еніє, -аніє, -ство: молчаніє, оумЂніє, богатьство і под. Ця ж тенденція виявляє себе і в мові Йосифа Флавія, напр.: бЂганіє, гнаніє, злодЂиство, стонаніє, плененіє, устрЂмленіє та ін.
Оригінальна література
Оригінальну літературу, створену в Україні-Русі, жанрово можна поділити на ораторську, агіографічну, паломницьку, історіографічну, художню і ділову. Якщо дотримуватися хронології, то ділову, чи юридично-ділову мову слід би було розглядати першою, адже договори Русі з греками належать ще до X ст., а коріння Руської Правди також, безперечно, входять у товщу дохристиянських часів. Але тоді б утратилася послідовність розгляду різних жанрів за ступенем їх мовної чистоти й унормованості, отже, належності до високого, середнього й "низького" стилів.
До високого стилю належить насамперед ораторська література. Відомо, що вона була представлена зверненням до воїнів перед битвою, промовами на князівських з'їздах, на вічах, у зверненнях до союзників і до ворогів. Найвиразніше ораторське мистецтво репрезентує "Слово о законЂ и благодати" київського митрополита русина Іларіона (бл. 1050 р.) 1. Як зауважував І.С. Свєнціцький, "...верхівка княжого двора і церковної ієрархії милувалися високим стилем і образністю старослов'янської красномовності, що її багатство на Русі вперше розкрив Іларіон саме на дуже важливій темі історично-річевої актуальності" 2.
1 Повна назва твору: "О законЂ м?усЂомъ данЂЂмъ. и ? бл?годЂти и истинЂ іс?у христомъ бывшіи. и како законъ ?тиде. блг?дть же и истина. всю землю исполни и вЂра въ всА ?азыки простресА. и до нашего ?азыка роускаго. и похвала каганоу нашемоу влодимероу. ?[т] него же крщ?ени быхомъ".
2 Свєнціцький І.С. Названа праця. - С. 129.
Автор "Слова" пишається Руссю, трудами і талантами свого народу. Він прославляє князів Володимира, Ігоря, Святослава, які "мЖжьствомъ же и храбръствомъ прослЖша в странахъ многах. и побЂдами и крЂпостїю поминаютсА нынЂ и словЖть. не въ хЖдЂ бо и невЂдомЂ земли владычьствоваша. нъ въ рЖськЂ. ?аже вЂдома и слышима есть. всЂми четырьми конци земли" (Ілар., 91-92). Писав Іларіон рафінованою старослов'янською мовою, вдаючись до яскравих метафор, алегорій, до оригінальних епітетів, до повторів; інколи він навіть ритмізував текст, як наприклад, у зверненні до князя Володимира:
Въстани ? честнаа главо, о[т] гроба твоего,
Въстани о[т]рАси сонъ,
НЂси бо умьрлъ, и спиши до ?бьшааго всЂмъ въстанїа,
Въстани, нЂси оумерлъ,
НЂс бо ти лЂп? оумрЂти (98).
Часто вдається Іларіон до протиставлень типу: ИудЂи бо при свЂшти закон нЂи s дЂлаахЖ свое ?правданїє, хрстї?ани же при бл?годЂтьнЂим сл?нци своє спсенїє жиждють (82). Цілий ряд таких антонімічних пар використовується в протиставленнях: живые - мертвые, малый - великий, рабъ - свободный, уныи - старыи, богатыи - убогій. Цілі періоди будуються на протиставленнях, як наприклад, при перерахуванні людських і божеських якостей Ісуса Христа: ?ако чл?кь бо оутробЖ матерьню растАше. и ?ако бъ изиде дЂвьства не врЂждь. ?ако чл?къ матерьне млЂко прїать. и ?ако бъ? пристави агг?лы съ пастЖхы пЂти. слава въ вышнїихь б?Ж. ?ако чл?къ повитьсА въ пелены. и Іако бъ вълхвы зв-Ђздою ведлаше. Іако члкъ възлеже въ Іаслехъ. и ?ако бъ? ?[т] волх'вь дары и поклоненїе прїать і т. д. (85).
Ораторське мистецтво Іларіона розцвічується афористичними побудовами, біблійними висловами: прийде бо сп?съ и не прїать бысть о[т] иї?лА и по еуагл?ьскомЖ словЖ въ своА прїиде и свои єго не прїашА (87); лЂпо бо бЂ бл?годати и истинЂ на новы люди въсїати. не вливають бо по словеси гс?ню вина новааго. оученїА блд?тьна въ мЂхы ветхы (88); єже познати его. по пророчь?ствЖ. тогда ?[т]верзЖтсА ?чеса слЂпыихъ и оушеса глЖхыихъ услышать (89). Мова "Слова" прикрашена порівняннями: И хв?а блт?дть всю землю ?бАть і ако вода морьскаа покрыю (83); тогда скочить ?ако елень хромыи (89); и изыдеть ?ако свЂтъ спс?енїє моє (91) та ін.
Проповідник удається до інверсії: часто означення виступають після означуваних іменників, напр.: украси камениемъ драгымъ, источникъ евангельскыи, благословить бо бога истиннаго, ведущаа в жизнь вЂчную, посети насъ человЂколюбі?є божіє і под.
Синтаксис проповіді Іларіона складний, прості речення змінюються складними з сурядністю і підрядністю, напр.: Несть ми хотЂнїа въ сынехъ иїле?вЂхъ. и жертвы ?(т) рЖкъ ихъ не прїимЖ. понеже ?(т) въстокъ же и западъ имА мое славимо есть въ странах. и на всАкомъ мЂстЂ темїань имени моемЖ приноситсА (88).
Незважаючи на урочистість стилю і досить суворе дотримання норм старослов'янської мови, Іларіон все ж інколи наближається до живої мови, напр.: послухъ, сноху твою Ирину, скорчени бЂхомъ, в пристанища небеснаго завЂтрия пристати і под. Є відхилення від норм старослов'янської мови також у фонетиці і в морфології. Так, замість старослов'янського жд тут трапляється східнослов'янське ж (безнадежници, рожьсА, жажущїи, оутвержающа, распложено) 1, сполука *tj послідовнопередається або через щ (частіше), або через шт (рідше) (коущу - коуштоу), Ђ уживається в основному етимологічно правильно 2, інколи трапляється повноголосся (Володимира, пелены). Привертає до себе увагу м'яке ц' в кінці слів (творець, вЂнець).
У третій особі однини й множини теперішньо-майбутнього часу дієслова закінчуються на -ть 3. Аорист уживається в "Слові" дуже часто, навпаки, перфект трапляється порівняно рідко 4.
"Слово" - не єдиний твір Іларіона. Його перу належить також "Молитва", "ИсповЂдание вЂры" і невеликий уривок з повчання
Loading...

 
 

Цікаве