WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розвиток письма у східних слов'ян - Реферат

Розвиток письма у східних слов'ян - Реферат

До грамоти на шнурі прикріплено срібну печатку із зображенням св. Федора - патрона князя.
Книжкові пам'ятки, переписані з болгарських та грецьких книг, не належать до ориґінальної літератури, але вони свідчать про високий рівень перекладацької справи, переписування та художнього оздоблення книжок у XI- XII ст. Книги переписувалися майстрами своєї справи - професійними писарями. Тому судити про писемність народу лише на цій підставі важко. Значно більше в цьому відношенні дає вивчення епіграфічних знахідок - графіті та грамот на бересті.
Під час археологічних досліджень виявлено значну кількість ремісничих виробів: пряслиць, посудин-корчаг, ливарних формочок, цеглин, металевих чаш, на яких трапляються написи. Найчастіше це позначення власника речі. На пряслицях, наприклад, є написи: "Невесточ", "Молодило", "Янка вдала пряслень Жирці" та ін. Крім визначення власника, написи на корчагах сповіщають про вміст посудини. "Ярополче вино", "Горохоуща", а також цифрове позначення ваги або місткості посудини у вигляді окремо поставлених літер. На металевих виробах, зокрема чашах, трапляються написи їхніх власників, що свідчать про належність речі церкві або князеві. Найбільш відома чара з написом чернігівського князя Володимира Давидовича XII ст. Сучасною українською мовою напис читається так: "А се чара княжа Володимирова Давидовича. Хто з неї п'є, тому на здоров'я, хвалячи Бога і свого великого князя".
Дуже важливим епіграфічним матеріалом є написи на бересті, вперше знайдені у Новгороді під час археологічних розкопок. Трапляються вони і в інших містах, де завдяки особливостям Ґрунту добре зберігається деревина. Новгородські грамоти - це переписка городян, що стосується різних господарських та побутових справ. Бони переконливо свідчать про проникнення писемності в економічну сферу життя.
Берестяні грамоти знайдені на території України під час розкопок стародавнього міста Звенигород. Найбільша з грамот має п'ять рядків, її зміст приблизно такий: 23 "Бід говенової (тобто дружини якогось Говена, - С. В.) до Нежнича. Дай 60 кун лодієвих. Сказав Говен і подав на суд, а піп записав. А дай Луці, якщо не віддаси, то я у князя візьму отрока... і приїду, а то тобі в більше увійде". Мова йде про борг в 60 кун, який Нежнич повинен віддати дружині, імовірно, померлого Говена, що подав позов до суду. Говепова погрожує, що якщо він не поверне гроші, то вона приїде сама, взявши князівського "отрока", тобто слугу-свідка.
У Києві, на жаль, грамоти на бересті поки що не знайдені, що пояснюється особливостями київського ґрунту, в якому (особливо у Верхньому місті) погано зберігається деревина. Натомість у Києві виявлено значну кількість києворуських написів-графіті, зроблених у давнину відвідувачами на архітектурних спорудах часів Київської Русі, їх знайдено в Софійському соборі, на руїнах Успенського собору, печерах Києво-Печерської лаври, на стінах церкви Михаїла Видубицького монастиря, церкви Спаса на Берестові, Кирилівській церкві. Найбільше графіті відкрито в Софійському соборі - понад 400. Ми вже згадували, що стародавня азбука складалася з 27 літер, серед яких чотири слов'янські. Серед написів собору найбільше звернень до Бога про допомогу, написані за стандартною формулою "Господи, поможи рабу твоєму...", далі йде ім'я автора. Поминальні написи зроблено за іншим зразком "Місяця... дня приставився раб Божий...". Деякі відвідувачі собору зверталися в написах до святих, зображених на фресках, з проханням допомоги або просто писали свої імена: "Писав Іван", "Писав Матей". Особливо цікавими є написи, що перегукуються змістом із літописними повідомленнями. Наведемо кілька прикладів: "4 літа княжив Святослав". У напису йде мова про чотирьохлітнє князювання у Києві сина Ярослава Мудрого Святослава Ярославича (1073- 1076 рр.). У іншому напису сповіщається про встановлення в Софійському соборі "раки" - саркофага великого київського князя Всеволода (Андрія) Ярославича, 17 квітня 1093 р. У давньому датованому напису повідомляється про грім або блискавку, що влучила в Софійський собор 3 березня 1054 р., в якому князя названо "царем нашим". Рівнозначним титулом "каган" називає Ярослава Іларіон у "Слові". Напис, що цілком подібний до літописних повідомлень, сповіщає про події на Русі на рубежі XI-XII ст.: "Місяця декембря (грудня) в 4-е сотвориша мир на Желяни: Святополк, Владимир и Ольг". Тут йдеться про князівські усобиці та укладення миру між великим київським князем СвятополкомІзяславичем, Володимиром Всеволодовичем Мономахом та Олегом Святославичем, в уроч. Желянь поблизу Києва.
Напис важливий не тільки своїм літописним змістом, а й особливостями виконання. Хоч він написаний кириличним уставним письмом, але воно вже значно відрізняється від урочистого книжного уставу. Всі літери у напису мають значний нахил праворуч, в них не помітно копіткого виписування кожного знака, добре відчувається швидкість, з якою було зроблено цей документальний запис. Все це вказує, що в надрах київської писемної школи на рубежі XI-XII ст, сформувалася ділова писемність, якою користувалися, мабуть, літописці та ділові люди: купці, збирачі податків, дрібні чиновники тощо. Написи, зроблені таким почерком, є й серед інших графіті. Головна мета цього вдосконалення полягала в прискоренні самого процесу письма.
Примітки та використана література
1 Куев К. М. Черноризец Храбър. - София, 1967, с. 192.
2 Шафарик П. И. О происхождении и родине глаголизма / Чтения в обществе истории и древностей российских. - Москва. - 1860. - Кн. IV. - Отд. III, с. 1-66.
3 Высоцкий С. А. Средневековые надписи..., с. 12-23.
4 Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. - К., 1983, с. 17.
5 Симонович Э. А. Памятники черняховской культуры степного Поднепровья// Советская археология. - 1955. - Т. 24. - С. 310.
6 Regel W. Analekta buzantine zus?ka. - Санкт-Петербург, 1891, с. 44-51.
7 Авдусип Д. А., Тихомиров M. Я. Древнейшая русская надпись // Вестник АН СССР. - 1950, - Т. IV, с. 77.
8 Жуковська А. П. Гіпотези і факти про давньоруську писемність // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI-XVII ст. - К., 1981, с. 9.
9 Рыбаков Б. А. Русская эпиграфика Х- XIV вв. // История, фольклор, искусство славянских народов. - V Международный съезд славистов. - Москва, 1963, с. 57.
10 Улуханов И. С. О языке Древней Руси. - Москва, 1972, с. 11, 12.
11 Янин В, А. Археологический комментарий к Русской Правде // Новгородский сборник. - Москва, 1982, с. 138-155.
12 Сотникова M. П., Спасский И. Г. Тысячелетие древнейших монет России // Сводный каталог русских монет X-XI вв. - Ленинград, 1983, с. 115-118.
13 ПБЛ, ч. І, с. 102, 103.
14 Розов Н. Н. Синодальный список сочинений Илариона - русского писателя XI в., с. 141, 154.
15 Жуковская А. П. Реймское евангелие, история его изучения и текст. - Москва, 1978, с. 18.
1S Соболевский А. И. Кириловская часть Реймского евангелия// Русский филологический вестник, - Т. XVIII. - Варшава, 1887, с. 144-150.
17 Волков И, X. О неновгородском происхождении дьяка Григория - писца Остромирова евангелия '// ЖМНП, 1897. - № 12, с. 443-446.
18 Подобедова О. И. Русские илюстрированные рукописи начальной поры в их зарубежных связях// Славянские культуры и Балканы. - София, 1.978, с. 218.
15 Мещерский Н. А. Взаимоотношение Изборника 1073 г. с Изборником 1076 г. // Изборник Святослава 1073 г. - Москва, 1977, с. 85, 97.
20 Жуковская Л. П. Князь Мстислав Володимирович и его апракос / Апракос Мстислава Великого. - Москва, 1983, с. 6.
21 Щапов Я. Н. Государство и церковь Древней Руси X-XIII вв. - Москва, 1989, с. 139.
22 Жуковская Л. П. Апракос Мстислава Великого. - Москва, 1989, с. 21.
23 Свешников І. Звенигородські грамоти на бересті // "Дзвін". - 1990. - № 6, с. 128.
Loading...

 
 

Цікаве