WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Історія Словянського мовознавства - Реферат

Історія Словянського мовознавства - Реферат

старослов'янською мовою, вивченням пам'яток. Він написав кілька праць, які заслуговують на увагу: "Исследование языка древнеславянского перевода 13 слов Григория Богослова" (1871), "Славянская библиография" (1871), "Очерки этнографической и государственной истории югославян" (1878), "Начертание церковнославянской грамматики" (1883), "Общеславянский язык в ряду других ощих языков древней и новой Европы применительно к общей теории русского и других родственных языков" (1892). У цій праці він розглядає питання про праслов'янську культурну мову.
А. Вудилович у 1878-1882 рр. друкує велику працю (на жаль, вона не була завершена) - "Первобытные славяне в их языке, быте и понятиях по данным лексикальньш".
В. Ягич (1838-1923) - видатний представник слов'янської філології, хорват за національністю, автор багатьох досліджень із слов'янського мовознавства. Він залишив більше 600 праць з різних галузей: з мовознавства, літератури, етнографії, історії письма.
В. Ягич брав участь у виданні багатьох старослов'янських пам'яток, які здебільшого мають його передмову або коментування тексту.
Починаючи з 1876р., В. Ягич видає "Архів слов'янської філології". Цей журнал відіграв важливу роль у справі вивчення слов'янських і старослов'янської мов.
У галузі старослов'янської мови В. Ягичу належать такі праці: "Отношение славянских наречий к церковнославянскому язику" (1881-1882), "Памятники глаголиче-ской письменности. Мариинское четвероевангелие" (1883),
"Четыре критико-палеографические статьи" (1884), "Вопрос о Кирилле й Мефодии в славянской филологии" (1885), "История славянской филологии" (1910), "Глаголическое письмо" (1911), "Рассуждения южнославянской й русской старини о церковнославянском язьіке" (1915), а також видана чеською мовою "Історія виникнення церковнослов'янської мови" (1900, 1913).
І. О. Бодуен де Куртене (1845-1929), поляк з походження, більшу частину свого життя провів у Росії і зробив дослідження, які мають велике наукове значення. Серед праць ученого, присвяченим питанням слов'янського мовознавства, зокрема старослов'янській мові, можна назвати такі; "Огляд слов'янського мовного світу в зв'язку з іншими індоєвропейськими (індогерманськими) мовами" (1884), "Сравнительная грамматика славянских языков" (1901 -1902), "Польский язык сравнительно с русским й древиецерковнославянским" (1912). У працях І. Бодуена де Куртене знаходимо ряд цінних думок щодо принципів структурно-типологічного вивчення слов'янських мов.
О. ї. Соболенський (1856-1929) - видатний вітчизняний лінгвіст, знавець слов'янських мов - працював у галузі історії російської та інших східнослов'янських мов, досліджував південнослов'янські мови. Певне значення в науці мала оригінальна робота О. Соболенського, видана під назвою "Древний церковнославянский язьгк. Фонетика" (1891), у якій учений детально описує за пам'ятками фонетичну систему старослов'янської мови, реконструює фонетику праслов'янської мови, користуючись даними порівняльного мовознавства. Йому належить рад статей, присвячених старослов'янській фонетиці, дослідження з палеографії та історії письма: "Звуки церковпославянского языка" (1889), "Церковнославянские тексти моравского пронсхождения" (1900), "Славяно-рус-ская палеография" (1908), "Кириллица й глаголиця" (1909), "Синайский требник" (1910), "Один из законов церковнославянского языка" (1910), "Образцы греческого письма по преимушеству IX-XI вв." (1913). Остання праця має важливе значення при вивченні зв'язку кирилиці з грецьким письмом.
П. О. Л а в р о в (1856-1929) залишив помітний слід в історії вітчизняного слов'янознавства. Він - відомий фахівець старослов'янської мови і давнього слов'янського письма. П. Лавров видав окремі пам'ятки і написав такі праці: "Обзор звукових й формальних особенностей бол-гарского язьїка" (1893), "Палеографическое обозрение кирилловского письма" (1914), "Кирило та Мефодій в давньо-слов'янському письменстві" (українською мовою, 1928), "Материалы по истории возникновения древнеишеи славянской письменности" (1930).
В. М. Щ е п к і н (1863-1920) дуже багато працював над старослов'янськими пам'ятками, старанно вивчав їх мовні особливості, деякі з пам'яток видав, напр., Савину книгу (1903). Він написав цінне дослідження "Рассуждение о языке Саввиной книги" (1898-1899), у якому дав ґрунтовний аналіз фонетики старослов'янської мови. Вивченню особливостей старих говірок, дослідженню фонетики та морфології середньоболгарської мови присвячена його праця "Болонская псалтьфь" (1906).
В. Щепкін працював і в галузі палеографії. Його "Учебник российской палеографии" не втратив свого значення й досі.
Г. А. І л ь ї н с ь к и й (1876-1938) належить до вчених, які своєю невтомною працею сприяли розвитку слов'янського мовознавства. Він був одним з ініціаторів створення нової галузі слов'янського мовознавства - граматики праслов'янської мови. "Праславянская грамматиказ (1916) - це твір, що містить багато фактичного матеріалу про фонетичну систему та граматичну структуру праслов'янської мови. Він відомий також своїми виданнями та аналізом давніх пам'яток: "Македонский листок. Отрьівок неизвестного памятника кирилловской письменности XI- ХП вв." (1906), "Македонский глаголический листок" (1909), "Грамоты болгарских царей" (1911), "Охридские глаголические листки. Отрывок древнецерковнославянского евангелия XI в." (1915). Автор приділяв значну увагу вивченню кириломефодіївської проблеми і написав праці: "Где, когда, кем и с какой целью глаголица была заменена кириллицей? (1931), "Опыт систематической кирилло-мефодиевской библиографии" (1934).
Б. М. Л я п у н о в (1862-1943) - відомий славіст, який найбільше працював у галузі Історичної фонетики, .морфології та акцентології слов'янських мов. Серед його досліджень помітне місце посідають праці з (старослов'янської мови: "Формы склонения в старославянском язьіке. І. Склонение имен" (1905), "Из наблюдений над языком древнерусских и старославянских памятников" (1908).
В. Ляпунов працює над розшифруванням і описом старослов'янських пам'яток: "Як треба читати І В. 4-5 празьких глаголицьких фрагментів?" (1906), "Несколько слов о рукописах евангельских чтений, хранящихся в библиотеке Новороссийского Общества истории й древностей" (1907).
Багато цінних думок висловив учений у рецензіях на славістичні праці.
О. О. Шахматов (1864-1920) - видатний вітчизняний лінгвіст, учений з широкими філологічними концепціями, ерудиція якого, інтерес до широкого кола питань як з російського, так і взагалі слов'янського мовознав-ства сприяли тому, що він залишив у своїй науковій спадщині дослідження, які мають величезне наукове значення.
Основний напрям наукової діяльності О. Шахматова - вивчення історії російської мови. Однією з фундаментальних праць, що є внеском у науку про старослов'янську мову, є дослідження"Очерк древнейшего периода истории русского языка" (1915), у якій автор розглянув розвиток мови від праслов'янської до східнослов'янської (давньоруської). У цій монументальній
Loading...

 
 

Цікаве