WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Історія Словянського мовознавства - Реферат

Історія Словянського мовознавства - Реферат

відкрив і видав деякі найдавніші пам'ятки, вивчення яких сприяло поповненню знань про старослов'янську мову: "Издания Реймского евангелия" (1846), "Древние письмена славянские" (1848) - і висловив думку, що глаголиця складена за зразком кирилиці в Болгарії в IX-X ст.; "Новые исследования о наречии старославянском" (1852). Згодом учений вирішив серйозно зайнятися вивченням глаголиці і глаголичних пам'яток. Найбільш відомі праці ї. Срезневського, присвячені цьому питанню, такі: "О глаголитскои письменности" (1856), "Древние глаголические отрьгвки, найденньїе в Праге" (1857), "Следьг глаголицьі в памягниках X в." (1858), "Древние глаголические памятники" (1861 - 1863), "Древние глаголические памятники, сравнительно с памятниками кириллицы" (1866), "Добавочные заметки о древних глаголических памятниках" (1868), "О древней глаголиче-ской рукописи, хранящейся в Кневской духовной академии" (1876). Однак питання про час складення глаголиці залишилося нерозв'язаним.
І. Среяневський дуже багато часу присвятив вивченню пам'яток кириличного письма. Тут слід назвати такі праці: "Сведения й заметки о малоизвестных й неизвестных памятниках" (1864), "Древние памятники письма й язьїка юго-загтадных славян (ЇХ-XII вв.)" (1865), "Древние сла-вянские памятники юсового письма, с описаниемих й с замечаниями об особенностях их правописапия й языка" (1868), де дано аналіз мови і палеографічних особливостей 33 пам'яток XI-XIV ст., з яких раніше були відомі тільки чотири; "Несколько притюминзний о Супрасльской рукописи XI в." (1872).
І. Срезневський був кваліфікованим палеографом. Його перу належить: "Известие о глаголическом четвероевангелие Зографского монастыря" (1855), "Вьшиски из списка Пандекта Антиохова XI в." (1858), "Палеографические заметки, сделанные во время путешествия летом 1860 г.",
"Глаголические буквы на Иверской грамоте 982 г." (1861- 1863), "Отрывки из древнего глаголического служебника"
(1863) та ін.
Найбільшим внеском ученого у слов'янське мовознавство е словник, який вийшов уже після його смерті,- "Материалы для словаря древнерусского язика" (1893- 1912). Незважаючи на те, що значний матеріал автор не встиг остаточно опрацювати, цей словник має велике зна-чення у вивченні лексики давньоруської й Інших слов'янських мов, зокрема старослов'янської.
О. М. Б о д я н с ь к й й (1808-1877) видав ряд старослов'янських пам'яток і написав розвідки у цій галузі: "О времени происхождения славянских письмен" (1855), "Новые открьітия в области глаголицы" (1856), "Московские глаголические отрывки" (1859), "Акт Зографского монастыря на Афоне" (1873).
Ф. І. Б у с л а є в (1818-1897) багато працював у галузі російської мови. Однак такі дослідження, як "О влиянии христнанства на славянский язик. Опыт истсрии языка по Остромирову евангелию" (1848), "Палеографиче-ские й филологические материальї для истории письмен славянских" (1855), "Историческая хрестоматия церковно-славянского й древнерусского язьїков" (1861), "Учебннк русской грамматики, сближенной с церковнославянской" (1869), свідчать, Ідо він зробив певний внесок і в розвиток слов'янознавства, застосував порівняльно-історичний метод при вивченні російської мови.
Відкриття багатьох пам'яток російськими вченими, дослідження і вивчення їх супроводжувалися дальшим порівняльно-історичним вивченням старослов'янської мови.
Значною подією в галузі слов'янознавства було видання нових праць, - серед яких з'являються дослідження і зарубіжних учених,
Словенець Ф. М і к л о ш й ч (1813-1891) - віденський учений - плідно працював у галузі слов'янського мовознавства. У 1850 р. виходить його "Фонетика І морфологія старослов'янської мови", де автор широко використовує матеріал інших слов'янських мов. Ф. Міклошич написав першу "Порівняльну граматику слов'янських мов" (1852- 1874). Перший том цієї праці, "Фонетика", надрукований у 1852 р.; другий, "Морфологія", у 1856 р.; останній, "Синтаксис", у 1874 р. "Порівняльна граматика" Ф. Міклошича (у російському перекладі - "Сравнительная морфология славянских языков", 1884-1888), у якій перше o місце відведено старослов'янській мові, побудована в плані опису окремих слов'янських мов. Аналіз фактів старослов'янської мови супроводжується аналізом фактів праслов'янської мови.
Вихід "Порівняльної граматики" мав велике значення, бо сприяв поширенню порівняльно-історичного методу в слов'янознавстві.
У 1875-1883 рр. Ф. Міклошич здійснює друге видання, значно перероблене й доповнене окремим томом, присвяченим словотворенню. Ця праця становить значний інтерес і для сучасних дослідників, особливо синтаксис і словотвір.
Велику увагу приділив учений дослідженню лексики, в результаті чого з'являються у 1862-1865 рр. "Старослов'янсько-греколатинський словник", а в 1886 р. "Етимологічний словник слов'янських мов", який до останнього часу був єдиним повним етимологічним словником слов'янських мов; однак він дуже застарів.
Одночасно з працями Ф. Міклошича з'являються дослідження німецького лінгвіста А. Шлей-хера (1821- 1868). Так, у 1852 р. була опублікована "Морфологія церковнослов'янської мови". Учений тут уперше для порівняльно-історичного вивчення старослов'янської мови залучає великий матеріал з литовської мови, що пізніше набуло широкого застосування в науці й допомогло у розв'язанні важливих проблем.
Питанням дописемного періоду слов'янських мов присвячено "Короткий нарис доісторичної долі півнїчно-східного відділу індогерманських мов", який вийшов у російському перекладі 1862 р.
70-90-ті роки XIX ст. характеризуються розвитком нового напряму у мовознавстві - молодограматизму, представники якого звернули увагу на вивчення живих мов і діалектів.
Нові ідеї знайшли відображення і в славістиці.
П. Ф. Фортунатов (1848-1914) застосував на практиці нові мовознавчі принципи у вивченні старослов'янської мови. Основними предметами його викладання були порівняльна граматика індоєвропейських мов, загальне мовознавство, а також фонетика старослов'янської мови у порівняльному плані.
Серед його праць найбільш оригінальним є курс лекцій з старослов'янської мови, читаний ним у 1888-1890 рр. Цей курс опублікований після смерті автора, - "Лексции по фонетике старославянського (церковнославянскього) языка" (1919). У 1957 р. вони були перевидані у другому томі "Избрынных трудов). З-пд пера його вийшли такі статті: "Состав Остромирова евангелия" (1903), "Старославянськое тъ в 3-м лице глаголов" (1908), "О происхождении глаголицы" (1913).
П. Фортунатов редагував видання ряду старослов'янських пам'яток, працював у галузі слов'янської палеографії.
О. Л. Дювернуа (1840-1886) відомий у слов'янському мовознавстві як автор праць і досліджень з порівняльної слов'янської граматики, слов'янського словотвору, розвідок, присвячених старослов'янській мові: "О годе изобретения славянских письмен" (1862), "Практическое руководство кизучению наречий; старославянского, польского, чешского" (1872).
А. С. Б у д и л о в и ч (1846-1908) займався переважно
Loading...

 
 

Цікаве