WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Звуки мови. Розбір голосних і приголосних. Фонетичний розбір - Реферат

Звуки мови. Розбір голосних і приголосних. Фонетичний розбір - Реферат

- як передається на письмі звучання слова. Наприклад, чуючи в першому ненаголошеному складі слова безсмертя звук, близький до голосного [и], ми все-таки напишемо букву е, тобто збережемо форму префікса без-, який вживається в багатьох словах з наголошеним і ненаголошеним [е]. Цього вимагають правила орфографії. Так само у словах люди, людяний, людство маємо різне звучання кореня люд-, що зумовлено впливом звукового оточення. Ті самі корені, префікси або суфікси слів можуть зазнавати в мовному потоці звукових змін, вимовлятися по-різному, проте вони зберігаютьоднакове написання, що допомагає впізнавати слово в тексті, швидко сприймати написане.
Отже, одна з проблем орфографії - однакова, усталена передача на письмі слова та його частин, незалежно від їх вимови.
2. Правопис усталює написання слів окремо. Це стосується всіх частин мови.
У мові відбуваються постійні зміни - перехід одних частин мови в інші, виникнення нових слів.
Так, наприклад, прислівники на добраніч, на диво, на жаль пишуться за сучасним правописом окремо, а прислівники напам'ять, влад та ін. пишуться разом, на відміну від сполучення іменника з прийменником. Пор.: Читати вірш напам'ять. Він надіявся на пам'ять. Кивати влад співу головою. Привести в лад усі механізми. Багато питань виникає у зв'язку з правописом складних прикметників, їх написання залежить і від форми поєднуваних слів, і від того змісту, який передає складне слово. Пор.: ідейно-виховний, народно-демократичний, народно-визвольний, народногосподарський, народнопоетичний.
Свої закономірності графічного оформлення мають і складні іменники, написання яких залежить від наявності сполучного звука між двома основами, що утворюють складне слово.
Написання складних слів разом і через дефіс передбачено правилами.
3. У сучасних правописних кодексах багато уваги приділяється вживанню великої букви, яка мав відмежовувати власні назви від загальних, що пишуться з малої букви.
Проте на практиці не завжди можна легко визначити характер уживаної назви, тому для багатьох чисто умовних випадків існує простий перелік, як писати ту чи іншу назву.
4. Правила переносу частин слова з рядка в рядок враховують поділ слова на склади, а також його морфемну будову. Наприклад, не рекомендується голосний чи приголосний кореня приєднувати при переносі до префікса тощо.
5. Орфографія передбачає певні умовні скорочення написаних слів: скорочувати слово можна тільки на приголосний; при скороченні не пропускаються початкові букви та ін.
6. Важлива проблема правопису - передача іншомовних слів. Особливі труднощі виникають у зв'язку з написанням запозичених власних назв. Для їх передачі застосовується, зокрема, транскрипція (передача буквами української мови звучання іншомовного слова) і транслітерація (передача відповідними буквами українського алфавіту написання іншомовного слова).
Орфографія як сукупність правил не може охопити всіх випадків писемної практики. Вона відбиває тільки основні правила, якими треба керуватись у написанні.
2. ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ
В основу українського правопису покладено морфологічний і фонетичний принципи. Характерною рисою орфографії української мови є збереження однакового написання тих самих морфем (коренів, префіксів, суфіксів, закінчень), хоч у вимові можливі зміни цих морфем залежно від су-сідства інших звуків, від зміни наголосу. Це морфологічний принцип правопису.
Наприклад, неоднаково вимовляється звук, переданий на письмі буквою е, у словах село, селянин, села. У перших двох словах чуємо звук, близький до [и], в останньому, під наголосом,- виразний звук [е]. Проте пишемо в усіх трьох словах букву е, зберігаючи єдність того самого кореня.
Якщо написання слова відбиває його вимову, то слово пишеться за фонетичним принципом правопису. Фонетичний принцип покладено в основу написань спитати, сходити, сфотографувати, а також закріплених на письмі чергувань звуків у словах козацький, запорізький та ін.
Часто морфологічний і фонетичний принципи виступають разом: свічці, річці, заквітчаний, тітчин.
Український правопис передбачає також застосування традиційного, або історичного, принципу.
За традиційним принципом ненаголошені голосні в словах леміш, лемент позначаються буквою е, а в словах комин, кишеня, лиман, либонь, минулий - буквою й.
Диференціюючий принцип правопису, пов'язаний з розрізненням значень слів, використовується при написанні прислівників і прийменникових словосполучень, при розрізненні відмінкових закінчень тих слів, які однаково звучать, але мають різні значення: догори - до гори; апарата - апарату; каменя - каменю.
Усний розбір
Слово громадянський написане за фонетико-морфологічним принципом: його графічне оформлення в основному відповідає звучанню слова. Орфограма ян відбиває морфологічний принцип правопису: н у суфіксі пишеться без м'якого знака, хоч перед м'яким [с'] вимовляється м'який звук [н']. Орфограма ськ відповідно до фонетико-морфологічного принципу передає написання м'якого знака після ес. Поділяється на частини для переносу: гро-ма-дян-ський (громадянський, грома-дян-ський і т.д.)
Графічне скорочення: гр.; гром.; громад.; громадянськ. Письмовий розбір
громадянський
Принцип орфографії - фонетико-морфологічний.
Орфограми ян, ськ.
Част. для переносу - гро-ма-дян-ський.
Граф. скор.- гр.; гром.; громад.; громадянськ.
3. ФОНЕТИКО-ОРФОГРАФІЧНИЙ РОЗБІР СЛОВА.
Усний розбір
вивчення
У слові [виучеин':а]
три склади [ви-учеи-н':а]
Наголошується перший склад [ви].
Слово складається з 7 звуків, 8 букв.
3 голосні - [й], [еи], [а]
4 приголосні - [в], [у], [ч], [н':]
[в] - губний, сонорний, дзвінкий, твердий.
[ч] - язиковий, шумний, глухий, твердий.
[н':] - язиковий, сонорний, дзвінкий, м'який, подовжений.
У другому ненаголошеному складі вимовляється [еи].
Звук [ч] вимовляється твердо.
Після голосного [и] перед приголосним вимовляється [у] нескладовий.
Буква ве позначає звук [в] та [у]
Буква и позначає звук [и]
Буква че позначає звук [ч]
Буква е позначає звук [еи]
Буквосполучення ння позначає сполучення звуків [н':а].
Буква я позначає звук [а] і м'якість попереднього по-довженого приголосного [н':].
Орфограма енн відбиває морфологічний принцип право-пису в іменниковому суфіксі -енн- пишеться дві букви н, а також буква е, незалежно від того, чи позначається нею наголошений чи ненаголошений голосний.
Слово вивчення поділяється на частини для переносу з рядка в рядок
Loading...

 
 

Цікаве