WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська лексикографія - Реферат

Українська лексикографія - Реферат

Серед цих словників слід згадати, зокрема, "Словник ботанічної номенклатури (проект)" (1928, лат.-укр. з укр. покажчиком, понад 25 000 укр. назв), багатий на синоніміку; г) з-поміж ін. типів словників виділяються"Історичний словник українського язика" за ред. Є. Тимченка (1930, 1932; вийшли випуски на літери А - Ж); "Німецько-український словник" І. Шаровольського (1927, бл. 20 000 слів), правописні словники (Г. Голоскевич, Г. Сабалдир, О. Ізюмов), кілька словників іншомов. слів (3. Пиптенко, Г. Бойків, О. Ізюмов та ін.).
Другий етап охоплює період з 1933 до серед. 50-х pp. і характеризується: по-перше, помітним звуженням словникар, роботи (зокрема, у зв'язку зі згортанням українізації, репресіями проти укр. мовознавців); по-друге, значним уніфікуванням укр. лексики в словниках (з обмеженням синоніміки з нар. мови, "саморобних" відповідників з укр. коренями замість іншомов. слів тощо). Це діялося насамперед унаслідок розгорнутої кампанії боротьби з "українським буржуазним націоналізмом" та "шкідництвом на мовному фронті" і відповідних офіц. настанов "не вносити штучної відмежованості української мови від російської". Словники укр. мови стали вже розумітися як лексикони не нац. мови в цілому, а вужче - тільки нормалізованої літ. мови. Особливо помітні відмінності від попередніх років сталися в термінології. У 1934 - 35 для "виправлення" справи випущено термінол. бюлетені (мед., матем., бот., фіз., виробничий), а для школи - кілька невеликих рос.-укр. галузевих словників. Осн. загальномовні словники цього періоду: "Російсько-український словник" (1937, бл. 45 000 слів; укладачі С. Василевський, Є. Рудницький та ін.), орієнтований на "найуживанішу, найпотрібнішу" лексику обох мов. Такої ж назви словник 1948 за ред. М. Калиновича та участю Л. Булаховського і М. Рильського, значно повніший за обсягом (бл. 80 000). У цих словниках закладено осн. лекс. норми тодішньої і пізнішої укр. літ. мови, які здебільшого чинні й донині, за винятком низки явних русизмів (особливо в словнику 1948: безчасся, головокружіння, древесина, новомісяччя, портянка, різвий, добро пожалувати! та ін.) і деяких ін. категорій слів та окр. слів, які викликають дискусії ще й тепер.
Третій етап розвитку Л. (кін. 50-х - кін. 80-х pp.) характеризується: по-перше, значним розширенням словникар, роботи і появою ряду як традиційних для укр. Л., так і нових типів словників; по-друге, певним послабленням ідеол. тиску на неї (щоправда, зі значними коливаннями в різні роки). Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні: "Українсько-російський словник" за ред. І. Кириченка (т. 1 - 6, 1953 - 63) - найповніший до 70-х pp. словник укр. мови (бл. 122 000 слів), з великим ілюстрат. матеріалом (проте наявність у ньому явних русизмів, таких, як забой, кумушка, нашенський, ненастя, получати, розлюбезний, трепло та ін., свідчить, що його укладачі ще не повністю позбулися практики поперед, років); "Українсько-російський словник" (1-е вид. 1964, за ред. В. Ільїна, бл. 65 000 слів); "Українськоанглійський словник" М. Подвезька (1957, бл. 60 000 слів) і "Польсько-український словник" за ред. Л. Гумецької (т. 1 - 2, кн. 1 - 3, 1958 - 60, бл. 100 000 слів); "Німецько-український словник" В. Лещинської та ін. (1959, бл. 50 000 слів); "Французько-український словник" (1955) і "Українсько-французький словник" (1963) О. Андрієвської і Л. Яворської (кожен бл. 50 000 слів), "Російсько-український словник" (т. 1 - 3, 1-е вид. 1968, редактори томів С. Головащук, Л. Коробчинська, М. Пилинський) - один з найповніших і найдокладніших рос.-іншомов. словників (бл. 120 000 слів); "Англо-український словник" М. Подвезька і М. Балли (1974, бл. 65 000 слів); "Болгарсько-український словник" І. Стоянова і О. Чмир (1983, 43 000 слів); "Чесько-український словник" (т. 1 - 2, 1988 - 89, бл. 80 000 слів) та ін.; б) тлумачний "Словник української мови" в 11 томах (1970 - 80) - найповніший і найдокладніший на сьогодні словник укр. мови (понад 134000 слів); в) термінол. словники - переважно російсько-українські, організацію створення яких покладено 1957 на Словникову комісію при АН УРСР під кер. Й. Штокала, а з 1969 - на Комітет наукової термінології АН УРСР. З 1959 по 70-і pp. видано бл. 30 галуз. рос.-укр. словників, серед яких виділяються "Російсько-український технічний словник" (1961, 80 000 слів-термінів) і "Російсько-український сільськогосподарський словник" (1963, понад 32 000 слів). З одномов. термінол. словників та енциклопедій передусім слід назвати "Енциклопедію кібернетики" в 2 томах (бл. 1800 термінів), видану Гол. редакцією УРЕ 1973; г) фразеол., пареміогр. і под. словники: у 1960 - 80-х pp. вийшло кілька словників - як одномовних (Н. Батюк, Г. Удовиченка та ін., найповніший з них "Фразеологічний словник української мови", т. 1 - 2, 1993, бл. 10 000 одиниць), так і перекладних (рос.-укр. І. Виргана і М. Пилинської, укр.-рос. і рос.укр. І. Олійника і М. Сидоренка, англо-укр. К. Баранцева, нім.-укр. В. Гаврися і О. Пророченко), словники крилатих слів А. Коваль і В. Коптілова, збірки нар. загадок, порівнянь, скоромовок І. Гурина, а також кілька великих збірок укр. прислів'їв та приказок (див. Прислів'я)', ґ) діалектні словники, укладання яких активізувалося з 50-х pp.: вийшли словник полтав. говірок В. Ващенка, поліських - П. Лисенка, бойківських - М. Онишкевича; виходять матеріали до словника буков. говірок та ін.; на часі створення заг. (зведеного) словника укр. говорів; д) істор. та етимол. словники: "Словник староукраїнської мови 14 - 15 ст." (1977 - 78, за ред. Л. Гумецької). В ІМ НАН України триває робота над "Етимологічним словником української мови" в 7 томах (опубл. т. 1 - 3 по літеру М, за ред. О. Мельничука, 1982 - 89); е) власних назв словники - укр.-рос. і рос.укр. "Словник власних імен людей" (кілька видань за ред. С. Левченка, потім Л. Скрипник); словник-довідник "Власні імена людей" Л. Скрипник і Н. Дзятківської (1986); "Довідник українських прізвищ" Ю. Редька (1969); "Словник українських псевдонімів і криптонімів" О. Дея (1969); "Словник гідронімів України" (1979); "Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі" (1985) та ін.; є) орфогр., орфоеп. і под. словники: орфогр. словники І. Кириченка, М. Стефанцева, С. Головащука, А. Бурячка; "Орфографічний словник української мови" С. Головащука, Т. Зайцевої, І. Назарової, М. Пещак, В. Русанівського (1975, 1976; бл. 114 000 слів), ств. на основі 2-го вид. "Українського правопису"; "Словник наголосів" (1959, 1964) та "Орфоепічний словник" М. Погрібного (1984); "Українська літературна вимова і наголос" (відп. ред. М. Жовтобрюх, 1973), словники-довідники з культури мови (див. Ортологія); ж) словники, що відображають системні відношення в лексиці: словники синонімів А. Багмета, П. Деркача, фразеол. синонімів - М. Коломійця і Є. Регушевського, найповніший з них - "Словник синонімів української мови" у 2 томах, підготовлений в ІУМ НАН України (бл. 9 200
Loading...

 
 

Цікаве