WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська лексикографія - Реферат

Українська лексикографія - Реферат

західноукр. умов правописом П. Куліша - желехівкою, що в Галичині й на Буковині набула майже заг. поширення і проіснувала аж до поч. 20-хpp. Словник Є. Желехівського і С. Недільського не втратив свого наук, значення досі; у 1982 в Мюнхені О. Горбач перевидав його в трьох частинах.
Серед лексикогр. праць 19 ст. певне місце займають словники церковнослов'ян. мови: "Приручний словарь славено-польський ілі собраніє реченій славенских в кнігах церковних, на язик польскій толкованих", що видано під криптонімом ...ij (Й. Левицький, 1830; укладений на основі "Лексикона..." Памва Беринди), "Церковний словарець до поясненя часто употребляемых слів в священних книгах церковних" В. Чернецького (1889), "Старославянскій-оугорскій-русскій-нЂмецкій словарь кь священному писанію" О. Кубека (1906). А. Петрушевич укладав великий етимол. словник усіх слов'ян. мов у порівнянні з ін. індоєвроп. мовами, який залишився в картотеці і зберігається в Б-ці РАН в Санкт-Петербурзі.
Арготичну лексику подають праці "Невли" В. Іванова (1883), "ДЂдовска (жебрацка) мова" Костя Вікторина (К. Студинського, 1886), "Лірники" В. Боржковського (1889), "Лірники" В. Гнатюка (1896), "Отголосок лирницкого языка" Ф. Николайчик (1896), "Черниговские старцы (псалми и криптоглосон") П. Тиханова (1900), "Kuma? po lembersku. Przyczynek do s?ownika lwowskiej gwary z?odziejskiej" Й. Яворського (1901), "Кобзари и лирники" О. Малинки (1903). У 2-й пол. 19 ст. з'являються словники до окр. писемних пам'яток: "Объяснение невразумительных слов, встречающихся в летописи Самовидца и в приложениях к ней" О. Левицького (1876). Задовго до нього, у 1808, В. Ломиковський уклав "Словарь малороссійской старины" (надр. 1894).
"Дитяча мова" представлена в словничках "О детском языке" Л. Ященка ("Основа", 1861, кн. 8; 45 слів), "Еще о детских словах" І. Новицького ("Основа", 1862, кн. 9; 37 слів), "Дітські слова в українській мові" І. Франка ("Світ", 1881, № 7; 61 слово).
Українська лексикографія 1917 - кінця 20 ст.
Розвиток Л. у тій частині України, що входила до складу СРСР, можна поділити на кілька етапів. Перший етап 1917 - поч. 30-х pp. характеризується, по-перше, активним розвитком Л. за кількістю та різноманітністю словників (за П. Горецьким, їх видано 131; особливо багато - 1918 та в часи українізації), зумовленим становленням укр. державності і, відповідно, виходом укр. мови на держ. рівень. Проте словники, що з'являються в цей час, неоднакові за наук. рівнем. Переважна більшість їх, як і раніше, - перекладні рос.-укр. і рідше укр.-рос., здебільшого спрямовані на задоволення практ. потреб соціального і вироб. життя (у сферах діловодства, права, виробництва і науки тощо). Особливо багато з'явилося термінол. словників. По-друге, прагненням відшукати і максимально повно подати народну, питомо укр. лексику (звідси, зокрема, насичення укр. частини статті в перекл. словниках не тільки синонімічними, а й численними видовими найменуваннями) або, в разі потреби, створювати слова з морфем укр. мови, а не запозичати з ін. мов. Напр., до слів рос. реєстру паз і шпунт пропонувалося ґара, до контакт - дотик, до рефлектор - відбивач, до фильтр - цідило, до форсунка - прискавка, до шланг - кишка, до холостой (ход та ін.) - яловий тощо. Такі укр. відповідники здебільшого не закріпилися у вжитку. Проте низка слів - вимикач, двигун, літак, косинець, родовище, струм та ін. - увійшла до нормат. термінології. У цьому пуризмі укладачі орієнтувалися і на практику деяких ін. європ. мов, передусім нім. та чеської, в яких переведення іншомов. слів на рідномов. грунт становило одну з гол. засад формування нац. літ. мов. Осн. лексикогр. роботу проводили такі організації та установи: Комісія для складання словника української живої мови при УАН (у складі А. Кримського, В. Ганцова, Г. Голоскевича, М. Грінченко, А. Ніковського та ін.); термінол. словниками займалося Т-во шкільної освіти в Києві (1917), з 1918 - 19 - Термінол. комісії Укр. наук, т-ва в Києві та УАН, на базі яких 1921 утворено Інститут української наукової мови ВУАН (з 1930 - Інститут мовознавства). Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні укр.-російські: "Словник української мови" Д. Яворницького (т. 1, 1920, А - К, бл. 8200 слів), який був задуманий як доповнення до "Словаря..." за ред. Б. Грінченка і містив тільки ті слова, яких у ньому не було або вони мали ін. знач.; "Словарь української мови" за ред. Б. Грінченка: 1924 його перевид. фотоспособом у Берліні в двох томах та 1925 - в одному томі малого формату, у 1927 - 28 здійснювалося його перевидання під назвою "Словник української мови" за ред. і з доповненнями С. Єфремова та А. Ніковського (вийшли т. 1 - 3 по літеру Н, потім видання було припинено), вийшли також словники В. Дубровського, Л. Савченка, О. Ізюмова та ін.; б) перекладні загальномовні рос.-українські: "Російсько-український словник" С. Іваницького і Ф. Шумлянського (т. 1 - 2, 1918, бл. 35 000 слів), який кілька разів перевидавався; "Практичний російсько-український словник" М. Йогансена, М. Наконечного, К. Німчинова і Б. Ткаченка (1926); "Російсько-український словник" ВУАН (відомий також під назвою "Академічний словник") за ред. А. Кримського та С. Єфремова і за участю В. Ганцова, Г. Голоскевича, М. Грінченко, А. Ніковського, що створювався членами Комісії для складання словника живої укр. мови і лишився незавершеним у зв'язку з політ. подіями: протягом 1924 - 33 вийшло окр. випусками три томи (по літеру П) із запланованих чотирьох. Незважаючи на певну недоопрацьованість укр. частини словника щодо адекватності перекладу та нормативності вживання (без належних семант. і стиліст. коментувань), він лишається багатим зібранням укр. лексики, а за обсягом укр. синоніміки значною мірою компенсував відсутність синонім. словника. Вийшли також словники В. Дубровського, Л. Савченка, О. Ізюмова, Г. Сабалдиря та ін., 1925 перевид. словник М. Уманця і А. Спілки; в) термінол. і галузеві словники, переважно рос.-українські (за П. Горецьким, лише термінол. словників вийшло 83) - мед. термінології (укладачі О. Курило, М. Галин, О. Корчак-Чепурківський, В. Кисельов та ін.), природничі (X. Полонський та ін.), ботанічні (О. Яната і Н. Осадца, В. Вовчанецький і Я. Лепченко та ін.), зоологічні (М. Шарлемань та ін.), хімічні (О. Курило, С. Зенкевич та ін.), фізичні (О. Курило, В. Фаворський, Г. Холодний та ін.), геологічні (П. А. Тутковський, П. Василенко та ін.), технічні, механічні, будівельні (В. Дубровський, Т. Секунда, М. і Л. Дармороси, К. Туркало, І. Шелудько, Т. Садовський, С. Будда та ін.), математичні (Ф. Калинович та ін.), юридичні (О. Курило, В. Леонтович і О. Єфимов та ін.), ділової мови (Є. Лінкевич та ін., за ред. М. Гладкого і К. Туркала; В. Підмогильний і Є. Плужник; М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич - укладачі найповнішого і найдокладнішого словника), військ, справи (В. Євтимович, С. і О. Якубські), шкільництва (П. Горецький та ін.) та ін.
Loading...

 
 

Цікаве