WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська лексикографія - Реферат

Українська лексикографія - Реферат

"Лексикона словено-латинского" - "Лексиконь..." Памва Беринди.Автори використали також польс.-лат.-грец. словник польс. філолога Г. Кнапського. У реєстрі "Лексикона..." Єпіфанія Славинецького та Арсенія Корецького-Сатановського засвідчується чимало укр. лексики. Це - одне з найб. зібрань церковнослов'ян. лексики 17 ст. У Москві Єпіфаній Славинецький уклав свою третю лексикогр. працю - "Книга лексиконъ греко-славено-латинскій" (дата створення невід.; в рукопису). До староукр. періоду примикає творчість лексикографа поч. 18 ст. І. Максимовича, який уклав великий лат.-церковнослов'ян. (укр. редакції) словник "Dictionarium latino-slavonum" (1724, залишився в рукопису).
Українська лексикографія кінця 18 ст. - 1917.
З появою нової укр. л-ри та літ. мови на нар. основі починається новий період в укр. Л. її основою в 19 ст. стала укр. жива розмовна та літ. мова. Збільшується кількість видаваних словників. До "Енеїди" І. Котляревського 1798 Й. Каменецький додав укладене ним "Собраніє Малороссійскихъ словъ, содержащихся въ ЭнеидЂ, и сверхъ того еще весьма многихъ иныхъ, издревле вошедшихъ въ Малороссійское нарЂчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ Россійскихъ, но не употребительныхъ", що мало 972 слова. Тут подано чимало й таких специфічно укр. слів, яких немає в "Енеїді". Напр., тільки серед 77 слів на літеру "Б" їх 23: Байбакь "сурокъ", Баглаи "лЂнь", Байбаракъ "крытый тулупъ", Барканъ "заборъ", Биндюга "роспуски" тощо. Тому можна гадати, що укладач мав дещо ширшу мету, ніж допомогти читачам "Ене'щи" зрозуміти мову твору. У 3-му вид. "Ене'щи" 1809 І. Котляревський до цього словника додав ще 153 слова і змінив його назву на "Словарь Малороссійскихъ слов, содержащихся в "Энеиде..."".
Практика диференц. словничків-додатків до укр. видань у 1-й пол. 19 ст. набуває значного поширення. Виходять: "Словарь малороссійскаго языка" (218 слів) при "Опыте собранія старинных малороссійскихъ пЂсней" М. Цертелєва (1819), "Словарь" (понад 500 слів) при зб. "Малороссійскія пЂсни" М. Максимовича (1827, у вст. частині до "Словаря" автор висловлює думку про потребу підготовки докладного укр. словника), "Объяснительный словарь" (бл. 450 слів) при 1-му вид. "Наталки Полтавки" І. Котляревського в "Украинском сборнике" (1838), "Объясненіе непонятныхь для Великороссіянъ Южнорусскихъ словъ и вираженій" (260 слів) при вид. "Думки и пЂсни та шче дешчо" А. Могили (Амвросія Метлинського, 1839), "Словник малозрозумілих слів руських", доданий П. Жеготою до 2-го тому його зб. "Пісні руського народу в Галичині" (1840) тощо. Такі словнички під назвою "Объясненіе неудобопонятныхъ южнорусскихъ словъ" прикладалися до кожного номера журн. "Основа" (1861 - 62). У ряді видань пояснення специф. укр. лексики подавалося у виносках, як у збірниках "Украинскіе народныя пЂсни" М. Максимовича (1834, 156 слів), "Малороссійскіе и червонорусскіе думы и пЂсни" П. Лукашевича (1836) та ін. Диференц. словнички-додатки відігравали допоміжну роль. Розвиток укр. л-ри і культури вимагав створення докладного загального укр. словника. Тому й на Наддніпрянщині, і на Наддністрянщині з поч. 19 ст. значно активізується лексикогр. робота: укладанням перекладних - переважно укр.-рос., укр.-польс., нім.-укр. словників займаються не тільки філологи, а й письменники, історики, вчителі, громад, діячі. Першими з'являються (проте ще не окр. виданнями) "Краткій малороссійскій словарь" О. Павловського як окр. глава 2-ї частини його "Грамматики..." (1818) та "Собраніе словъ малороссійскаго нарЂчія" І. Войцеховича в "Трудах Общества любителей росийской словесности при Московском университетЂ" (1823). У Петербурзі над новим словником укр. мови працює О. Павловський. І. Вагилевич на початку 30-х pp. за зразком відомого серб.-нім.-лат. словника В. Караджича опрацьовує великий укр.-польс.-нім.-латинський, а після того ще й укр.-нім.-латинський словники. Водночас на Прилуччині працює над укр.-рос. словником П. Білецький-Носенко, а в Курську, потім Полтаві над аналогічним словником - Л. Боровиковський (1806 - 89). Й. Скоморовський (1815 - після 1891) на Тернопільщині укладав 5-томний укр.-польс. словник, а К. Скоморовський (1820 - 66) - нім.-укр. словник. Т. Витвицький з Городенщини у 1849 підготував до друку польс.-церковнослов'ян.-укр. словник (бл. 20 000 словникових статей). Над великим укр. словником трудився вчитель І. Лаврівський (1778 - 1843), а над нім.-укр. словником - Ю. Лаврівський (1821 - 73) і т. ін. Проте весь цей доробок з різних причин лишився в рукописах. Досі з нього опубл. лише "Словарь малороссійскаго нарЂчія" О. Павловського (1826; А - Бякоть) та "Словник української мови" П. Білецького-Носенка (1966), "Словарь украинского наречия" Ф. Шимановича (1995), "Словник польсько-церковно-слов'янсько-український Теодора Витвицького з половини XIX сторіччя" (1997).
З 2-ї пол. 19 ст. з'являються загальномовні укр. словники серед, обсягу. Першим з них був "Словарь малорусскаго нарЂчія" О. Афанасьєва-Чужбинського (1855; частина на літери А-3, бл. 6 000 слів), далі "Словарь малороссійскихь идіомовъ" М. Закревського (1861, 11 127 слів). "Опытъ южнорусского словаря" К. Шейковського передбачався як кількатомна праця, проте вийшло лише три випуски: т. 1, в. 1 (А - Быяк), 1861, та т. 5, в. 1 - 2 (Т - Ф), 1883 - 86. У словнику трапляються невдалі пояснення реєстрових слів, часто вони надто розтягнені, має місце надмірний етнографізм. Для сприяння культур, розвитку в Галичині О. Партацький у 1867 видав двотомний "НЂмецко-руский словарь", у якому бл. 30 000 нім. слів пояснено одним чи кількома укр. відповідниками, серед яких значна кількість західноукр. діалектизмів, слів з язичія, кальок з нім. мови самого укладача, особливо у галузі наук, термінології. У передмові до т. 1 подано коротку характеристику найважливіших фонет. та морфол. рис укр. мови.
У 1873 вийшла "Словниця української (або югово-руської) мови" Ф. Піскунова, у реєстрі якої бл. 8 000 слів, серед них чимало штучних та вигаданих типу дадій "датель", дадійка "дательница". Реєстр 2-го вид. цього словника під назвою "Сповнюсь живої народної, пісьменної і актової мови руськихъ югівщанъ Російської і Австрійско-Венґерської цесарії" (1882) розширено до 15 000 слів переважно за рахунок "актової мови", взятих із словника М. Закревського. Першим рос.-укр. словником був "Опыть русско-украинскаго словаря" М. Левченка (1874, 7600 слів). Він зіграв важливу роль у культур. житті укр. народу. Л. Чопей у Будапешті опубл. "Русько-мадярский словарь" (1883), реєстр якого становив бл. 20 000 слів, значна частина яких - діалектизми переважно центр, р-нів Закарпаття. Цей словник був першим джерелом інформації про закарпатоукр. говори. Цінним надбанням укр. Л. і взагалі укр. культури став "Малоруско-німецкий словар" Є. Желехівського і С. Недільського (т. 1 - 2, 1885 - 86). У ньому широко представлена як зафіксована в худож. л-рі, так і діал. лексика (понад 64 000 слів). Укр. слова передаються пристосованим до
Loading...

 
 

Цікаве