WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Запозичена лексика в давньоруській мові (на матеріалі "Слова о полку Ігоревім") - Реферат

Запозичена лексика в давньоруській мові (на матеріалі "Слова о полку Ігоревім") - Реферат

коней в каравані, слуга для догляду за кіньми";"бідняк, представник нижчого стану, робітник, батрак". У деяких сучасних мовах (казахській, киргизькій, ногайській) слово кощей (gos) має значення "намет, тимчасове житло, в якому живуть пастухи" і "соха, плуг, якесь інше землеробське знаряддя".
Як відзначає М.О.Баскаков, в аспекті класових і станових стосунків, слово кощей набуло негативного значення "плебей, полонений, раб". І в цьому значенні в "Слові о полку Ігоревім" кощей використовується в першому й третьому контекстах [2, 158]. На нашу думку, більш вдалим є припущення О.М.Робінсона, який пропонує своє розуміння словосполучення кончака, поганого кощея. Він виходить з того, що, коли розуміти це словосполучення як "поганого раба", то воно не буде відповідати політичному й військовому становищу хана Кончака, який, згідно з літописом, "прийняв свого "свата" Ігоря зовсім не як раба, а як поважного бранця, що користувався значною свободою і зручностями феодального побуту" [7, 202]. З цим слід погодитися і можна припустити, що слово кощей у названому контексті вживається в значенні "кочівник". Така семантика добре узгоджується з третім контекстом, в якому раніше сhдло кощ?ево пояснювалося як "сідло рабське". В значенні "кочівник" добре вписується слово кощеи і в перший контекст - звертання до могутнього Володимира Суздальського князя Всеволода. Автор гірко дорікає йому: Аже бы ты былъ, то была бы чага по ногатh, а кощеи по резанh [13, 42]. Якщо припустити, що по резанh слід читати, як порезанh (и?), то переклад буде: "Якщо би ти був, то була би дівчина-полонянка по ногаті ("дрібна грошова одиниця"), а кочівники по різані". Це місце у "Слові" ніби перегукується зі свідченням Іпатіївського літопису, в якому під 1170 роком говориться: И толико взяша полона множьство, якоже всимъ Рускимъ воэмъ наполнитися до изобилья: и колодники, и чагами, и дhтми ихъ, и челядью, и скота, и конми [12, 6, 144]. Очевидно, автор "Слова о полку Ігоревім" вважав, що за допомогою Всеволода військо Ігоря одержало б перемогу над кочівниками і взяло б великий полон, а полонянки цінувались би дуже дешево - "по ногаті".
Лексема резана більшістю дослідників трактується як дрібна монета Давньої Русі. В такому значенні слово вжите в Руській Правді, Новгородському І літописі та деяких інших пам'ятках писемності. Як зазначав Б.А.Романов, для Правди Руської (ХІ ст.) короткої редакції 1 гривна = 20 ногатам = 20 кунам=50 резанам [12, 5, 33]. Д.І.Прозоровський, аналізуючи грошові одиниці і вагу в Росії до кінця ХVIII ст., вважав, що рhзана так само, як гривна, ногата, куна, векша або вевериця, вжиті у Руській Правді, існували до кінця кунної системи в Новгороді, Смоленську, Пскові, але рhзана залишилася тільки в Новгороді і зникла там з ХІІ ст. [12]. Тому в "Слові о полку Ігоревім" це слово могло не вживатися, оскільки в ХІІ ст. рhзана як грошова одиниця вже не мала обігу в центральних князівствах Київської Русі. Цікаво, що як рhзани передає аналізоване слово М.М.Карамзін, роблячи виписки із "Слова о полку Ігоревім" в "Истории государства российского".
Лексема чага у значенні соціального терміна вживалася тільки в давньоруських пам'ятках. На думку М.Фасмера, вона запозичена з тюркських мов (пор. чагатайське ca?a "дитя", киргизьке sa?a "дівчина" [15, ІV, 310]. Іменник чага використовується в давньоруській мові з двома значеннями: "дівчина-полонянка" і "дитя".
У "Слові о полку Ігоревім" чага трапляється тільки один раз у вищезгаданому контексті. І.Березін, аналізуючи цей лексичний фрагмент пам'ятки, пише, що чага по-тюркськи означає "дике дитя". Може, це і є найвірогіднішою етимологією. В татарській мові чага вживається як невідомого значення додаток до слова бала "дитя". П.М.Меліоранський пояснює це місце в "Слові о полку Ігоревім" таким чином: "значення цього слова в контексті ясне: це "половецька дівчина". За джагатайським словником Шейха Сулеймана Бухарського, чага означає "дитя, дитина, курчатко". В діалекті, з якого запозичене це слово, його значення було більш спеціальним, а саме: "дитя жіночої статі, дівчинка, дівчина" [12 6, 144]. О.І.Попов відзначає, що лексема чага трапляється і в монголів, але рідко, наприклад, у відомому золотоординському рукописі на бересті, знайденому при розкопках більше як 50 років тому [там само] .
Це слово вживається тільки один раз в Іпатіївському літописі під 1170 роком. Руський літописець міг поставити чага замість чагали чи чогось подібного (пор. туркменське чагали "з дитиною, "з дітьми", "той, хто має дитину" ,чага - "дитина", чагаламак - "народжувати"; узбецьке чакалак - "немовля") [12, 6,144]. Можливо, що тюркський термін передавався в середовищі східних слов'ян уже не зовсім точно, набував інших смислових відтінків.
Лексема султан трапляється в давньоруських пам'ятках писемності в таких формах: салтанъ, солтанъ. Як припускає М.Фасмер, вона запозичена давньоруською літературною мовою із арабської мови (sultan "владика") через турецьку мову (sultan) [15, ІІІ, 551]. П.М.Меліоранський вважає, що слово салтанъ, є арабським титулом sultan. Появу звука а в першому складі пояснити складно, але, очевидно, - це результат ранньої асиміляції першого й другого складів, що передбачає форму солтанъ як вихідну. Про це свідчить візантійсько-грецьке ?????? (сучасне zoltan). На думку К.Менгеса, в "Слові о полку Ігоревім" вживання цього титулу вказує на сельджуків та їх султанів [12, 5, 83]. В давньоруський період це слово вживалося в значенні "титул правителя мусульман": Галичкы Осмомыслh Ярославе! Грозы твоя по землям текутъ, отворяеши Киеву врата, стрhляеши съ отня злата стола салтани за землями [13, 30].
Ця лексема з тим самим значенням функціонувала і в пам'ятках писемності більш пізнього періоду: Послаша (цесарь и вельможи) къ Магумету салтану посланники, хотя увhдати бывшее и по миру глаголати [12, 5, 82]. Багато лінгвістів вважають слово давнім запозиченням. Названі форми салтанъ, солтанъ є застарілими. В сучасній літературній мові більш уживаною є форма султан.
М.Фасмер відзначає лексему быля тільки в давньоруській мові в значенні "знатний, сановний, вельможний". Він вважає її запозиченням з давньотюркського boila, buila "благородний, знатний". Цєї думки дотримувався Ф.Є.Корш [15, І, 259]. І.І.Срезневський порівнює цю лексему ізсередньогрецьким ??????? [14, І, 205].
Існує припущення про наявність назви в живих тюркських мовах, де й у фольклорі можна зустріти эльчи-быйла. Від тюркського boila в східнослов'янських мовах виникло два різних слова: биля, яке вживалося більш активно в розмовному, а не в книжних стилях і "правильніша форма" боля (з boila). Трапляється в давньотюркських рунічних пам'ятках, а також в булгарських і печенізьких написах на золотих посудинах так званого скарбу Атилли в містечку Надь-Сен-Миклош в складі власного імені Вoila - ?ораn "быля Чопан", власника однієї з посудин [12, 1, 40]. Іменник быля фіксують пам'ятки ХІІ - ХVІ ст. Наприклад, у "Слові о полку Ігоревім" він вживається в значенні "вельможа, боярин": А уже не вижду власти сильнаго, и богатаго, и много вои брата моего Ярослава, съ Черниговьскими былями, съ Могуты, и съ Татраны, и съ Шельбиры и съ Топчакы, и съ Ревугы,и съ Ольберы [13, 26 - 27]. В.Л.Виноградова фіксує назване слово в давньоруських і старослов'янських пам'ятках: Видиши ли быля чьсти вашя. Супр. рук.: Се слышавъ Куръ скоро посла быля своя
Loading...

 
 

Цікаве