WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Запозичена лексика в давньоруській мові (на матеріалі "Слова о полку Ігоревім") - Реферат

Запозичена лексика в давньоруській мові (на матеріалі "Слова о полку Ігоревім") - Реферат

звукова трансформація відбувалася вже на давньоруському ґрунті [12, 6, 179]. Очевидно, фонетична адаптація східної словесної форми в шерешир виправдана, бо відповідає закономірностям утворення звукових співвідношень у давніх мовах. Існує пояснення цього слова як такого, що сягає звуконаслідувального монгольського дієслова [12, 6, 190].
І.І.Срезневський наводить лексему шереширъ, але не пояснює її значення, посилаючись тільки на те, що вона вживається в "Слові о полку Ігоревім" [14, Ш, 1587].
Існує кілька гіпотез походження слова сабля/шабля. Так, Ф.Є.Корш припускає, що це слово було запозичене з булгарського *sabja від фінського кореня *sab - " різати" (12, ІІ, 243). М.Фасмер висловлює гіпотезу, що воно запозичене з угорського szabni- "різати" [15, ІІІ, 541], хоча угорці також могли запозичити це слово у булгар. Український, польський і білоруський варіанти цього слова - шабля - дозволяють припустити його походження із тюркської мови, пор., наприклад, татарське cab-yl-un- "рубати з розмаху". К.Г.Менгес зазначав, що "тюркський зубний спірант з, веляризований у словах з велярними звуками, передавався в деяких випадках слов'янським м" [4, 78-79].
Названа лексема використовується в пам'ятці в таких словосполученнях: 1) сабли изъострени; 2) саблямъ потручяти с шеломы половецкыя; 3) поскепани саблями калеными шеломы оварьскыя; 4) гримлють сабли о шеломы; 5) се у Римъ кричатъ подъ саблями половецкыми; 6) ранены саблями калеными.
Лексему меч в значенні "двосічна холодна зброя" констатує М.Фасмер, давно уже пояснюють як запозичення із готської *mekeis (пор. з давньоісландським mхkir, давньоанглійським mece [15, ІІІ, 612]. Цього погляду дотримується й О.Преображенський [15, І, 533].
Автори етимологічного словника української мови наводять різні значення лексеми ("вид холодної зброї", "рослина з мечоподібним листям", мечик -"складова частина кросен", "воїн, озброєний мечем" та ін.), констатують, що походження слова затемнене, заперечують можливість безпосереднього виведення етимології цієї лексеми з грецького "боротьба" і перського "меч" [10, 3, 454].
У "Слові о полку Ігоревім" мечь у вказаному значенні вживається багато разів: …гремлеши о шеломы мечи харалужными; Тъи бо Олегъ мечемъ крамолу коваше, и стрhлы по земли сhяше. Бяшеть притрепеталъ (Святославъ) своими сильными плъки и харалужными мечи стязи свои [15, 3, 90 - 91].
В інших писемних джерелах часів Київської Русі використовується образне значення лексеми мечь. Наприклад, словник І.І.Срезневського наводить такий уривок із пам'ятки "Пчела": Егда узриши грhшна въ славh и въ богатьствh, тогда плачи надъ нимъ, мечь бо Божии острится на нь [14, І, 1112].
Як назва сталі трапляється в "Слові о полку Ігоревім" іменник харалуг, похідним від нього є прикметник харалужный: Тогда великый Святъславъ изрони злато слово слезами смhшено, и рече: О моя сыновчя, Игорю и Всеволоде! Ваю храбрая сердца въ жестоцемъ харалузh скована, а въ буести закалена [13, 26]; Яръ Туре Всеволодh стоиши на борони, прыщеши на вои стрhлами, грhмлеши о шеломы мечи харалужными [13, 13].
Лексеми харалуг, харалужный вживалися тільки в давньоруській мові. М.Фасмер вважає харалуг запозиченням із тюркської (пор. з чагатайським karaluk "сталь", первісно від kara "чорний", тобто "чорний, воронований метал" [13, ІV, 223]. Інші лінгвісти уточнюють цю етимологію, зазначаючи, зокрема, що суфікс -луг досить активно використовується в турецькій мові для утворення імен від прикметників. Звідси харалуг мало би означати "чорнота, чернь, чорне". Епітет кара "чорний" найчастіше поєднується в турецькій мові зі словами "сталь", "чавун" [12, 6,114]. Проте не всі етимологи підтримують цей погляд на історію слова, мотивуючи це тим, що в жодному тюркському наріччі харалуг не використовується в поданому значенні. В.Л.Виноградова підкреслює, що в пізніх списках пам'яток, писаних під впливом "Слова о полку Ігоревім", словосполучення мечі харалужни замінене на мечі булатні. Ця заміна, на її думку, не випадкова. Слово харалуг не було характерне для пізніших писемних джерел - його замінило словосполучення булатна сталь. Існує також думка, що харалуг - це не що інше, як давній варіант сучасного азербайджанського діалектного слова овхарлы (овхайралуг). Якщо дотримуватися цього погляду, то слово харалуг може набувати одне із таких значень: "наточений", "налаштовний", "точений", "полум'яний", "кований", "загартований". При цьому тут відбуватиметься лише запозичення форми, а не значення слова [12, 6,116 - 117].
Ця лексема найменше розшифрована, хоча й має велику кількість етимологій: харалуг garaly? - "чорний воронований метал, сталь"; харалуг < garlug - "каралукський", за назвою древнього тюркського племені карлуків, які ще в V - ІХ ст. добували залізну руду в горах Тянь-Шаню; харалуг < car(a)l + ing|ung = "каролінгський" - за назвою другої династії франкських королів (С.О.Гедеонов); арабське хаrab - "загибель", "небезпека" + lug - "небезпечний, руйнівний" (В.Ф.Ржига); польське charlezec - "красти, брати здобич" (З.Штібер).
У зв'язку із складністю визначення походження слів харалугъ, харалужный М.О.Баскаков пропонує об'єднати всі етимології в основні значення: або лексема мала значення "загибель, той, що несе загибель, руйнівний", тобто наводить тлумачення слова, подане В.Ф.Ржигою, причому етимологія цього слова була , очевидно, тюркською (основа gyr-yl-u, gyr-yl-uw "масова загибель", "знищення"), а не арабською хаrab в тому ж значенні; або це слово вказувало на назву металу (типу сталі), з якого були зроблені мечі, списи, ланцюги і лати воїна, а саме: а) garlug - назва металу за племінною назвою династії франкських королів королінгів; б) gyr-y-lu, gajra-l-u "відточений, огранений", тобто за характером обробки металу; в) gara-ju-e - "чорний, вороний", gary-w-lu - "те, що обпалили, загартували", тобто за типом обробки металу; г) або харалуг і харалужний означали призначення зброї і спорядження - garuwlu, розраховані на сильного, могутнього воїна - "сильний, могутній" [1, 66].
На нашу думку, вживання у "Слові…" іменника харалуг у значенні "сталь, булат" [12, 6, 114] обумовлює значення "стальний, булатний" у похідного прикметника харалужний у межах одного й того ж тексту.
До групи запозичених у тюркських народів соціальних термінів, які вживаються у "Слові о полку Ігоревім", входять такі слова: кощей, чага, салтан, быля, каган, боярин.
Лексема кощей вживалася в давньоруській мові в значенні "плебей, полонений, раб" [2, 104]. П.М.Меліоранський визначає походження цього слова із gos "кочовий поїзд", а gos-cy із gos-cy- афікс діяча - "той, що перебуває при військовому обозі". Привикористанні форми gos-cy це слово могло набувати значення "полонений, раб".
Ця лексема трапляється в "Слові о полку Ігоревім" двічі й один раз ужито похідний присвійний прикметник кощieво: Ты бо можеши Волгу веслы раскропити, а Донъ шеломы выльяти. Аже бы ты былъ, то была бы чага по ногатh, а клщей по резанh [13, 42]; Стрhляй, господине, Кончака, поганого кощея, за землю Русскую, за раны Игореви [13, 42]; Ту Игорь князь выседлъ из сhдла злата, а въ сhдло кощево [13, 37].
М.О.Баскаков, досліджуючи цю групу лексики, відзначає, що названа лексема має кілька значень, з якими вона функціонує в текстах давньоруських пам'яток: "орач, який супроводжує упряжку"; "кочовий обоз, караван; поводир, який веде
Loading...

 
 

Цікаве