WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема перекладності і неперекладності - Реферат

Проблема перекладності і неперекладності - Реферат

й змісту, зокрема мови й мислення. Мова вже не уявлялася якоюсь оболонкою, змінною одежиною суті, а суть не розглядалася в голому й чистому вигляді поза матерією мови. Можливість перекладу з будь-якої мови на іншу пояснювалася єдністю законів мислення за різноманітності способів вираження.
Третім метологічним положенням, яке визначило становлення ідеї перекладності, було положення про діалектичне співвідношення частини й цілого, інакше кажучи, принцип структурності. "Ціле, - підкреслював О.Кундзіч, - перекладне навіть у тому випадку, коли воно складається з неперекладних елементів, (...) функцію цілого завжди можна виразити засобами мови перекладу, якою народ все виражає, від найточніших наукових визначень до найтонших нюансів художньої творчості" (А.Кундзич. Переводческая мысль и переводческое недомыслие. - В кн.: Вопросы художественного перевода. Москва: 1955, с.218). Такий висновок був спростуванням буквалізму, що спирається, як зауважив той самий О.Кундзіч, на "уявлення про мову як про механічну сукупність слів і про переклад як про послідовне відтворення кожного окремо взятого слова" (там же, с.217).
Досягнення перекладознавців у розглядуваній галузі були підсумовані 1954 року на Другому з'їзді радянських письменників у доповіді П.Антокольського, М.Ауезова, М.Рильського, які заманіфестували вже зформоване професійне кредо: "Ми стверджуємо можливість перекласти, перекладність з будь-якої мови на будь-яку іншу. Перекладність адекватна можливості спілкування народів між собою. На цьому тримається вся світова культура..." (П.Антокольский, М.Ауэзов, М.Рыльский. Художественные переводы литератур народов СССР. - В кн.: Вопросы художественного перевода. Москва: 1955, с.11).
Таким чином, ідея перекладності отримала гору над песимістичною точкою зору як в теорії, так і в свідомості перекладачів. Але щойно вона стала панівною, а деким була сприйнята навіть як кінцева істина, зразу виявилося, що утвердження принципової можливості повноцінного перекладу ще не розв'язує різноманітних практичних питань. Практика якраз продовжувала свідчити, що далеко не все піддається перекладу і що чимало досягнень перекладачів є наслідком довготривалих і болісних пошуків і творчих осяянь. Проблема перекладності не лише не була знята з порядку денного, але значною мірою ускладнилася й загострилася. Порада Ґете перекладачам "добиратися до неперекладного" стала нарешті керівною і для дослідників перекладу. Наука повернулася до неперекладності, але вже на новому, вищому витку спіралі свого розвитку - щоб відвойовувати у неї все нові й нові рубежі, що виявилися рухомими. Перекладознавці узялися за реалії, національно самобутню фразеологію, діалекти, сленґ, варваризми, просторіччя, авторські неологізми, каламбури і т.п. З'явилися спеціальні статті з конкретних питань практики (зокрема в збірниках "Мастерство перевода", "Тетради переводчика", "Теорія і практика перекладу"), дисертації з лабораторними розборами труднощів перевираження, відповідні розділи в навчальних посібниках з перекладу, солідні монографії, серед яких особливо показовою є книга болгар С.Влахова і С.Флоріна "Неперекладне в перекладі" (Непереводимое в переводе. 2-е изд., М: 1986).
Отже, перекладність - величина динамічна. Її межі змінюються. Неперекладне за інших умов може стати перекладним. Які ж чинники зумовлюють динамічні властивості перекладності? Їх чимало.
По-перше, очевидним, який лежить, так би мовити, на поверхні, є ступінь близькості мов (що відбиває і дистанцію культур). Ясно, що переклад, скажімо, з білоруської на українську, де 83% лексики є спільною, дає перекладачеві зовсім інші можливості, ніж переклад з китайської чи навіть з французької. Один і той самий твір у різних мовних іпостасях буде об'єктивно відрізнятися ступенем наближеності до першоджерела.
По-друге, перекладність визначається вивченістю першотвору. У п'єсах Шекспіра, в "Слові про Ігорів похід", про які написана величезна наукова література і які багато разів перекладалися різними мовами, досі проте існує чимало темних місць, які затруднюють інтерпретаторів. Так, раніше перекладачі "Слова" тлумачили фразу "дань по бълъ отъ двора" так: "данина по білці з двору", - не дивуючися з того, що надто вже малою виходить данина, а тепер, після роз'яснень філологів, ми і з перекладів дізнаємося, що половці брали у русичів "по дівці з двору", тобто по бранці.
По-третє, перекладність варіюється в залежності від специфіки оригіналу, зокрема художньої, від жанру й стилю взагалі. Перекласти книгу відкриттів у науці чи техніці означає створити у своїй мові нові концептуальні (семантичні) поля і нові терміносистеми, у порівнянні з такою працею переклад опису двигуна автомобіля може здатися простим переписуванням тексту, що його годен здійснити і комп'ютер. У поезії слова утворюють ширші асоціативні поля, ніж у прозі, що впливає на ступінь смислової точності і можливий вибір варіантів. Одна справа - перекладати, приміром, умовні поетизми, логічні формули й напутливі сентенції класицистів і зовсім інше - відтворювати туманну й розпливчасту інакомовність романтиків чи символістів або дитячі екстатичні вірші, лічилки й скоромовки в дусі А.Мілна чи Л.Керола. Тут у перекладачів різні можливості, не кажучи вже про те, що саме поняття вірності перекладу набуває щораз іншого смислу.
По-четверте, межі перекладності є рухомими з огляду на розширення ресурсів мови. А таке розширення, як ми знаємо, і відбувається здебільшого завдяки перекладам. Ми вже згадували цей фактор, говорячи про кризовий буквалізм. Додамо до цього, що вибір мовних засобів при перекладі часто обмежується їхньою прив'язаністю до певних контекстів, творів і авторів з середовища перекладача, їх крилатістю, місцевим колоритом і т.п. Ось що з цього приводу зауважує А.Федоров: "Перекладність можуть сковувати ті чи інші традиції літературної мови або навіть забобони в смаках, що накладають заборону на ті або інші категорії стилістичних засобів (наприклад, застосування у перекладі елементів просторіччя або архаїзмів - навіть у тому випадку, коли вони задані оригіналом)" (А.Федоров. Искусство перевода и жизнь литературы, с.181).
По-п'яте, можливості перекладу розширюються зі збільшенням у читача фонових знань, або, як ще кажуть, тезауруса, який є понятійним апаратом сприйняття й пізнання. У минулому столітті чужі імена й реалії замінювали в перекладі аналогічними своїми і це було виправдано обмеженістю понятійного знаряддя. Сьогодні фразу "Джон у котеджі грає на банджо" ніхто вже не витлумачить як "Іванко в хаті грає на кобзі" або як "Ваня в избе играет на балалайке".
Якщо рецептором іншомовного тексту і суб'єктом перекладу вважати всю цільову культуру, то 4-й і 5-й чинники слід визнати суб'єктивними, на відміну від 2-го й 3-го, які відносяться до оригіналу й тому об'єктивні. Але для перекладача всі перелічені п'ять чинників - об'єктивна реальність, з якою треба рахуватися. І сам він для нас, його творчий потенціал - цетой міст, широта якого визначає рух ідей з мови в мову.
Loading...

 
 

Цікаве