WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська мова у часи української державності і бездержав’я (Пошукова робота) - Реферат

Українська мова у часи української державності і бездержав’я (Пошукова робота) - Реферат

оклик
заблуканої машини,
Удаваність супокою.
Притлумлений трепет тривоги
І втома
принизлива втома зістарілої людини
("Нічні роздуми старого майстра").
Тут не ставиться завдання дослідити всю складну метрику Бажанової поезії. Відхилення від класичних розмірів, прагнення до тонічного вірша було особливістю багатьох українських поетів. Тут звертається увага на те, що М. Бажан, винятковий майстер ритму, свідомо й послідовно вдавався до неакцентованих стоп. І в зв'язку з цим виникає питання, як це йому вдавалося. Адже кожне слово нашої мови має обов'язково один наголошений склад. Виняток становлять односкладові слова, але й вони в мовленнєвому потоці акцентуються (пор.: на б?к і н?бік, під л?с, без р?к і т. ін.). Таємниця Бажанової майстерності криється в тому, що він сміливо і щедро вводить у поезію багатоскладові слова. Якщо середня довжина слова у літерах в поезії В. Сосюри дорівнює 4,1, у А. Малишка - 4,9, то в М. Бажана вона сягає 5,2. Отже, можливості варіювання ритму постають не як самоціль поета, а як величина, підпорядкована доборові ваговитого, характерного для епохи науково-технічної революції слова.
На відміну від поетів-ліриків, М. Бажан не зупиняється перед широким введенням у поезію численних науково-технічних термінів: ватерпас, відбійний молоток, газолін, горно, дамба, електростанція, копри, крепіж, куб, лебідка, остружок, палі, парабола, спіраль, трос, центрифуга, терикон, трансформатор, турбіна, шурф та ін. Якщо скласти словопокажчик до творів поета, то можна дістати уявлення, коли і в якій послідовності науково-технічна термінологія входила в нашу щоденну мову. І ось ці буденні прозаїзми під сміливою рукою майстра стають ознакою високої поезії:
І манна надземності,
манна гуманності
Змінила свій хімічний склад.
Та й прізвище інше учені їй видали,
Як дару сучасного неба і слід, -
Звучить голосніше за герцогські титули:
Дихлорліетилсульфід.
Поряд з науково-технічною термінологією в поезію М. Бажана енергійно вривається суспільно-політична, особливо філософська: абстракція, безсмертя, безкрайність, людяність, людство, поступ, світобудова, творчість та ін. Абстрактна лексика виступає у двоєдиній суті: як відображення сил добра (велич, відданість, віра, довіра, дружба, єдність, майбутнє, святиня, ствердження) і зла (біда, біль, ганьба, злидні, зненависть, небуття, підозра, самотність, хіть). Поєднання двох термінологічних струменів - науково-технічного і суспільного - несе в собі величезний значеннєвий заряд: прогрес людства полягає в пізнанні матеріального світу, поєднаному з духовним самопізнанням.
Між цими двома термінологічними пластами пролягає третій - музична термінологія: акорд, арпеджіо, гама, клавіатура, мотив, нона, октава, ораторія, прелюд, симфонія, тон, хорал, хуга і т. ін.; сюди належать і назви музичних інструментів та їх частин: валторна, горн, клавіші, кобза, корнет-а-пістон, струна, тромбон, флейта, фортеп 'яно та ін. Музика ніби поєднує собою два світи - внутрішньолюдський, духовний і зовнішньолюдський, рукотворний, ще раз рішуче підкреслюючи необхідність гармонії між ними:
І котяться важкі акорди сил,
Широких спин і мускулястих тіл
З залізної клавіатури.
Активне використання науково-технічної, суспільно-політичної і музичної термінології дозволяє авторові досягати передбачуваних художніх рішень. Особливістю бажанівського світовідтворення є використання абстрактної, зокрема й термінологічної лексики для персоніфікації, побудови метафор: Інша грань нову межу затисла; Безкрайність і кінець прядуть єдину сталь; Ти з нами і для нас, товаришу Життя!; Багрово-чорні сполохи блукали по зомлілій від жаху землі; Тьмяне й гірке мистецтво дивного майстра з Вінчі... дивиться нам у вічі і под. Трапляється, що одна метафора проходить як організуюче начало крізь увесь твір. Наприклад, у вірші "На вулиці" з циклу "Київські етюди" такою наскрізною метафорою є порівняння зруйнованих війною будівель з покаліченою людиною:
Голосом любові і скорботи
Нам кричать румовища німі.
Простягнувши перебиті руки,
Зяючи проломами голів,
Зводяться над смрадним сміттям бруку
Постаті замучених домів.
У центрі більшості поетичних побудов, в яких відображається одвічний зв'язок речей, ознак та дій і в матеріальному світі, і в світі ідей, перебувають поняття труда і творчості - це і є межа всіх людських змагань:
Чуття єдинств - чуття безсмерть. Тоді
Між творчістю й трудом розтрощено різницю,
І в творчім захваті всеможний труд таїться,
І творчий захват - в кожному труді.
І жить - це значить жить,
зречевлювати труд,
Зречевлювати мисль,
утілювати слово
В строфі поем, в пропорції споруд,
У ритмах пильного і впевненого кову,
Нового людства творячи статут ("І сонце таке прозоре").
Сучасний поет намагається знайти свіже слово для втілення нової думки. Таким є і М. Бажан. Не відмовляється він і від класичної спадщини. Майстром літературних ремінісценцій, як уже було
сказано, є, звичайно, М. Рильський. Але знав, відчував і цінував силу поетичного перегуку епох і М. Бажан. В його поезіях пушкінські "в багрец и золото одетые леса" оживають у "пурпурі й золоті зір перемоги", шевченківська "Сибір неісходима" обертається "неісходимою путтю"; ведучи наступ на фашистські зграї, що відкочувалися на захід, наші воїни згадують образи з улюбленого твору В. Сосюри "Червона зима":
В далині
Уже їм мріло над Дінцем Лисиче
І Харкова огроми кам'яні ("Битва").
Інколи з'являються в поезії М. Бажана й іншомовні вкраплення. Згадуючи тупоголових німецьких генералів, що перебували на службі в російській армії часів російсько-французької війни 1812 року, описаних Л. Толстим у "Війні і мирі", поет вкладає їх ретроградні накази в уста німецько-фашистських завойовників:
Він простору прагне. Він прагне поширень.
Хрипко вигаркує: Vorw?rts! Скрикує дико: Sieg!
Erste Kolonne... Zweite Kolonne...
Dritte Kolonne marschieren!.. ("Нічні концерти").
Давньоруська ратна лексика природно входить у мовну тканину "Данила Галицького". Стародавні воїни - списники, мечники, лучники, озброєні стрілами, харалужними мечами, шестоперами, клюгами, піднісши княжу хоругов, стають на ратне діло проти крижовників, пересікають "німецьку кість крізьлати і щити" і "летять шоломи, як череп'я, з чол, розламуються ґратки заборол".
М. Бажан не милується барвами, ми не зустрінемо в нього райдужних переливів. В його поезії переважають червоний і чорний кольори, як в українській вишиванці. Інші барви зливаються в нього з предметами, яким вони притаманні. З'являються типово бажанівські новотвори: багроцвітний, злотобородий, пташино-жовтий, тьмяноводий і под.
М. Бажана приваблюють слова високого звучання, вживані класиками української літератури. Він дає в українській літературній мові друге життя словам псалма (й готичний розцвітав трилисник, мов хрест, мов квіт, мов псалма і мов сон - "Будівлі"), офіра (Вже дзвін його упав помалу, Мов мідний шаг, офіри мідний шаг - "Будівлі"), стигма (І роззявлявсь собор, немов солодка стигма
Loading...

 
 

Цікаве