WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська мова у часи української державності і бездержав’я (Пошукова робота) - Реферат

Українська мова у часи української державності і бездержав’я (Пошукова робота) - Реферат

звичайно, не тільки в його увазі до народнорозмовного слова і в умінні всебічно використати поетику фольклору. Вона ще й у своєрідному вживанні народних символів рідної землі і в народній інтимізації розповіді. Улюблені рослинні образи Драчевої поезії - це калина ("аристократка з репаним корінням"), тополя ("Тополь золоті кунтуші До дзвону, до сивого клекоту Насипали в келих душі Електронних тривог лелек"), і, звичайно, соняшник.
Щоб відобразити сучасний світ, треба знати історію землі й історію культури. Поряд з узагальненими іменами представників свого народу - тіткою Мартохою і дядьком Варфоломеєм, поряд з Горпинами, Теклями, Гордіями, Степанами, поряд з тими, хто "три чверті віку мне зорю в долоні", постають історичні речники народу: Сковорода і Шевченко, Лисенко і Кибальчич, Тичина... Якщо вишикувати за алфавітом імена діячів культури й літературних героїв, згадуваних у творах І. Драча, то ми одержимо, мабуть, реєстр енциклопедії світової культури: Амаду, Андроников, Арістотель, Бажан, Бах, Беатріче, Бекон, Бетховен, Брем, Вагнер, Ван-Гог, Гете, Дайте, Дон-Кіхот, Елюар, Емерсон, Ейнштейн і т. д. Звичайно, ці імена не тільки згадуються - вони відіграють велику функціональну роль. Спадкоємність педагогічних традицій засвідчують посаджені за один круглий стіл Песталоцці, Сковорода, Корчак і Макаренко. Поет не проводить межі між речниками народу і звичайними трударями. Адже жінки, що роблять із хат Парфенони солом'янорусі - це "Сар'яни в хустках, ВанГоги в спідницях, Кричевські з порепаними ногами" ("До джерел"). У коло митців, які разом з автором ненавидять фашизм у всіх його виявах, продовжують боротися з ним навіть після фізичної смерті, вводяться Федеріко Гарсія Лорка, Пікассо, Пабло Неруда.
У зачині "Сонету за Петраркою" - "Благословен той вечір, місяць, рік" - відчувається творчий перегук з М. Рильським. Помітний вплив на лексичний склад і граматичний лад поезій І. Драча справила творчість М. Бажана. Як і його вчитель, І. Драч активно вживає слово захланний, подобається йому форма богове (за типом братове), прикметники з другою частиною -йдучий (швидкойдучий, крутойдуча, вихройдучі, кругойдучі) і под. Але головне, в чому І. Драч лексичне солідаризувався з М. Бажаном та його попередниками, - це творення неологізмів з прозорою внутрішньою формою. Однокореневі неологізми в творчості І. Драча досить рідкісні. Це хіба що такі картинні слова, як гудронитися ("дорога гудрониться під яворами"), прокопитшпи ("Гей віків та віків прокопитило карі навали"), вишаблювати ("Вишаблює з піхов коріння цупкіші"), бурштинити ("У венах підшкірних бурштинить живицю сосна"), іменник громов'я ("І я спитаю: ви чом мовчите, Коли я вам підняв таке громов'я"), прикметники очистий ("...щастя дивиться очисте"), колисний ("1 туманом колисним війнула вона з лугів"). Але здебільшого його неологізми - це або відіменникові прикметники, утворені за типом дієприкметників від неіснуючих дієслів (слово просонцене, кайдановані руки, овогнене місто, зачеремшений соловей), або складні слова. І той і той словотвірні типи досить широко використовуються і в сучасній прозі. Улюбленими композитами І. Драча є іменники і прикметники з першим компонентом сто-: стокрилля, гучномовці стоусті, стокрилата пісня, стоболісний, клекіт стосонцевий, крило стосоте та ін. Кохається він і в зображенні відтінків кольорів; свої улюблені чорний і червоний кольори він розкладає на десятки півтонів: чорно-вогненний, вишнево-чорний, чорносонячний, огненнобровий і под. Улюблений прийом поета - вживання епітета, створеного поєднанням прикметника з наступним іменником або двох іменників, які є носіями тієї самої ознаки: корінцями рожевоколінними, принца ніжногубого, життя синьонебе.
Є Народження й Смерть - два стовпи на межі.
А між ними надії одвічні:
Комбінації стріч, і розлук, і жоржин,
Варіанти падінь і величчя ("Все в цім світі відоме...") -
таке філософське credo Бориса Олійника. Між цими двома полюсами вміщує він зміст своєї поезії: героїзм і страхопудство, вірність і зрада, безкорисливість і зажерливість та інші протиставлення, до них добирає він і відповідні слова.
Говорячи про вічність, не можна обійтися безпубліцистичних пасажів типу: "Послухай: плани, "на грані", ракетоплани, новини екрана" ("Стою на землі") або: "Обскубали романтику до фактів. Нудьга та діловитість" ("Оспалі віршарі"). Очевидно, для того, щоб знизити пафос своїх філософських протиставлень, не доводити їх до грому барабанів і литавр, поет удається до простонародної лексики, позначеної домашнім спокоєм, напр.: "Із Байконура вкоськані ракети спинились в узголов'ї школяра" ("Село"); "шоферюги на слово колючі" ("Похорон учителя"); "Кий там чорт Проти ночі швендяти буде?" ("П'ятий член трибуналу"); "Чуєш: он вони, добре влаштовані, І за всяких умов - "на коні" ("Романтичне інтермеццо"); "Рвешся в бій. А кому це нада?" (там же); "Я все ж ніяк допетрати не міг" ("В ті дивні дні") та ін. Найвищим мірилом чесного служіння людству є для поета селянська праця - вирощування хліба. Тому сільськогосподарську лексику Б. Олійник уживає часто: "Комбайн іще блукає в кукурудзі. І буряки, лютуючи на кузов, Погладжують натовчені боки" ("Село"); "Трактори буксували, комбайни сідали в чорноземі" ("Дощ"); "Снопувались дні, скиртувались роки" ("Та було у матері чотири сини"); "І незвісно, кому треба більше хоробрості: Космонавту чи хліборобу?" ("Про хоробрість").
Люблячи свою Зачепилівку, поет, звичайно ж, не бачить у ній центру Всесвіту. Навпаки, для нього тісні масштаби міста, країни... Він усвідомлює себе хай малою, але частиною Всесвіту: "В цьому дивному огромі Де я? Хто я - краплина" ("Світ глибокий..."); "І зморено припав до всесвіту плечима" ("Мікельанджело"); "Не лякайтесь вічності. Хай іде" ("Сини"); "Я всесвіту боржник! Але комусь одному - Не був. Не є. Й не буду. І на тім стою!" ("Мій борг"). Метафора в Б. Олійника звучна, навіть розкотиста: "Покіль гукали дзвони мідночолі" ("Сковорода і світ"); "Літа гатили копитами в брук" (там же); "Як ударили дзвони та заплакали, - небосхил загойдавсь"
("Пальці і патрони"); "Над світом новим молоді ясени Гудуть в оксамитові дзвони" ("Балада про першого"). Кохається поет у паронімах: спритно, як спринтер; і освяти і освіти; липи лапасті танцюють з каштанами; він міг, як маг, єднати береги.
Б. Олійник використовує церковнослов'янізми. Проте, на відміну від інших шістдесятників, вони в нього, як і простонародні слова, уживаються ніби зм'якшувальні прокладки між гострими істинами: піють треті, і нєсть їм кінця і начала, глаголить істину; проте зберігають вони й первісне значення (часто вживаний прикметник грядущий, іменник вседержитель у значенні "хліб").
Миколу Вінграновського І. Дзюба назвав чарівником слова 1. Характерно, що приблизно в той самий час, коли вийшла його перша поетична збірка "Атомні прелюди" (1962 р.), побачили світ збірки В. Симоненка "Тиша і грім" та І. Драча "Соняшник". Образність поезії М. Вінграновського, як і її мова, - незглибиме і вічно рухоме море. Як пише І. Дзюба, "Навіть у найінтимніших поезіях не варто надто дослівно сприймати адресування. Може
Loading...

 
 

Цікаве